112
Столична влада задумала знайти об’єкту нового господаря
Минулого тижня у Києві презентували концепцію перетворення Житнього ринку. Ідея хороша, але для збереження ринку недостатньо просто вкласти гроші та зробити щось важливе і монументальне. Потрібні правові гарантії, що новий власник або орендар не зможе перебудувати чи знести об’єкт, як це сталося із Сінним ринком.
Що треба зробити, аби така доля не спіткала і Житній ринок, розбирався Каштан NEWS.
Історична довідка
Житній ринок розташований на столичному Подолі й має історію, що сягає часів Київської Русі.
Тривалий час він був головним торговельним центром Києва, чому сприяло його розташування поблизу Дніпра та гавані.
У 1980 році відкрили нову будівлю критого ринку, а до 1500-річчя Києва його фасад прикрасили металевим панно «Із варяг у греки».
Провалений аукціон
У середині квітня минулого року спроба передати Житній ринок в оренду через аукціон завершилася скандалом і стала черговим ударом по репутації міської влади.
На 15 квітня були призначені торги, де початкова ціна лоту мала становити майже 2,5 млн грн. Проте за три дні до цієї дати КМДА зупинила аукціон через суспільне обурення.
Громадські активісти одностайно заявили, що аукціон — це прихована приватизація, яка неминуче призведе до руйнування та зникнення ринку з мапи міста.
Попри це, міська влада не відмовилася від намірів «зробити щось важливе» з об’єктом. Вона пообіцяла повернутися до питання оренди за три місяці, а перед цим — провести громадські слухання та разом із киянами сформувати бачення подальшого існування та відновлення Житнього ринку.
Оренда на нових умовах?
Час минав і лише під завісу року столична мерія вчергове зібралася з думками і таки вирішила здати в оренду Житній ринок.
«На засіданні схвалили напрацьований групою проєкт рішення щодо нових умов передачі в оренду Житнього ринку як єдиного майнового комплексу», — заявив тоді заступник голови КМДА Валентин Мондриївський.
На його переконання, таке рішення забезпечить ефективне використання комунального майна в інтересах громади Києва, а також гарантує збереження як будівлі Житнього ринку, так і його функції.
Водночас у мерії зазначили, що приватизація ринку це — ризик. Оскільки, скажімо, років через п’ять після проведення аукціону закон дозволяє власникові змінювати цільове призначення будівлі без обмежень.
Концепція без гарантій
Тиждень тому інвестиційний фонд «Інжур» провів презентацію концепції майбутнього Житнього ринку.
Як стверджують активісти ГО «Спадщина», сама по собі концепція вийшла непоганою й навіть цікавою. Однак, на жаль, присутнім не вдалося почути гарантії з приводу того, що в майбутньому об’єкт «раптово» не знесуть або не перебудують на власний розсуд. Більше того, презентант дивно висловився, що у разі надання будівлі статусу пам’ятки архітектури, це ускладнить її капітальний ремонт.
Надійний запобіжник
Тим не менш, на думку громадської організації, сьогодні єдиним надійним правовим запобіжником є надання об’єкту охоронного статусу.
Конституція України гарантує право приватної власності, яке може бути обмежене лише законом. У цьому випадку таким механізмом є стаття 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка прямо забороняє знесення, перебудову чи будь-яку іншу зміну пам’яток.
«Тому це є мінімально необхідним і, можливо, єдино дієвим на даний час застереженням щодо того, що цю будівлю не знесуть», — наголошують пам’яткоохоронці.
Хто переможе, той і господарюватиме
З іншого боку, варто розуміти, що нинішня концепція майбутнього використання Житнього ринку — це лише бачення компанії «Інжур». А отже варто пам’ятати, що ця компанія не є ані орендарем, ані власником будівлі ринку. Також варто розуміти, що в разі проведення торгів чи аукціону на право оренди або приватизації вона може як перемогти, так і програти конкуренцію. Якщо ж переможе інша компанія, вона може мати зовсім інші плани щодо об’єкта — наприклад, такі, що призведуть до його зникнення, як це сталося із Сінним ринком.
Можуть бути, наприклад, плани забудови житлом. Адже сама ділянка Житнього ринку доволі велика — має близько гектару площі в дуже привабливому з інвестиційної точки зору місці.
Тому якихось гарантій, що ринок так само не знесуть і не побудують на його місці житловий чи торгово-офісний центр — немає. Тому ризик знищення висить у повітрі. Адже є цілком зрозумілим, що в разі придбання будівлі її новий власник матиме право робити з нею, що завгодно, на свій розсуд.
Умови оренди можна змінити
З іншого боку, існує ще одна небезпека. Якщо буде укладена довгострокова оренда ринкового комплексу, як припускають в громадській організації, то Київрада може встановити умови оренди таким чином, щоб в орендатора була можливість проведення реконструкції. А, відповідно до чинного законодавства, реконструкція сьогодні означає приблизно теж саме, що і знесення, зміну об’ємно-просторового вигляду, збільшення або навпаки — зменшення площі, надбудову поверхів. Єдине, що не можна робити — роботи з реконструкції не можуть виходити за межі фундаменту будівлі. Однак у Житнього ринку фундамент досить великий, тому він є доволі привабливим для того, щоб в його межах побудувати щось нове.
Документи подано
Щоб якось убезпечити майбутнє ринку, активісти ГО «Спадщина» розробили первинну облікову документацію щодо включення цього об’єкта до Переліку пам’яток міста Києва.
«Сподіваємось, що найближчим часом її розгляне профільний Департамент. На жаль, на останній Консультативній раді, яка відбулася 27 лютого, це питання не винесли на розгляд. Але дуже сподіваємося, що на наступну чи навіть через одну раду це питання потрапить на обговорення, і Консультативна рада проголосує за надання будівлі охоронного статусу. Тому що це — єдиний можливий і необхідний захід, який би забезпечив збереження старовинної будівлі», — наголосили пам’яткоохоронці.
За їхніми словами, після подачі первинної документації можна подавати наступну, більш уточнюючу. Наразі в акті зазначено, що існує такий об’єкт, який потенційно може претендувати на включення до переліку пам’яток історії та архітектури Києва.
Водночас зараз важко сказати, скільки часу може піти на розгляд і затвердження цих документів. Якщо згадати сумнозвісну Садибу Зеленських, то на отримання охоронного статусу профільному Департаменту КМДА знадобилося два роки часу і гучні скандали через її знесення. Тому все залежить від так званої політичної волі міської влади: якщо вона буде, питання може швидко зрушити з місця і бути розглянутим за один день.
Однак слід пам’ятати, що деякі потенційні інвестори виступають проти надання будівлі охоронного статусу, що вже саме по собі викликає підозри. Чи піддасться на це київська влада, або дослухається до голосу здорового глузду та громади, щоб уникнути чергового «архітектурного» скандалу — подивимося.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
