129
Тим часом за будівельним полотном із намальованим фасадом уже зводять чергову новобудову
Минулого тижня кияни дізналися про знищення чергової пам’ятки архітектури – крамниці Миколи Давидова на Подолі, якій цього року мало виповнитися два століття. Останні роки крамниця була схована за реставраційними банерами, однак з’ясувалося, що за цими лаштунками первісної будівлі вже немає, а є бетонна конструкція під новобудову.
Раніше Каштан NEWS писав про проблему київських пам’яток, схованих від громадськості за рекламними полотнами та намальованими фасадами. Станом на липень минулого року в центральних районах Києва нараховувалося щонайменше 37 таких історичних будівель, і з кожним місяцем їх стає все більше. Що насправді відбувається за цими декораціями, зазвичай стає відомо лише постфактум – і то, як правило, коли виправити вже нічого не можна.
«Це схоже на щось монументальне»
Одноповерхова будівля, розташована на вулиці Сагайдачного, 16/5, була збудована 1825 року. Первісно в ній розташовувався магазин відомого промисловця Миколи Давидова, потім вона перейшла у власність купця Дегтярьова, а за радянських часів тут був магазин «Хліб».
«У 2000-х тут розміщувалося кілька бутиків модного одягу. Останнім із них у 2011 році з’їхав «Helen Marlen». Далі пам’ятку закрили на реставрацію. Півтораповерхову будівлю затягли будівельною сіткою та намальованим фасадом. За останнім – виявився вже каркас нової бетонної будівлі», – написав 6 березня на своїй сторінці у Facebook київський пам’яткозахисник Дмитро Перов, розмістивши світлину нинішнього стану пам’ятки.
У коментарі журналістові Каштан NEWS Перов розповів, що дізнався про знищення крамниці Давидова випадково.
«Просто випала нагода, що був у гостях у сусідньому будинку, і вдалося сфотографувати, що від цього магазина Давидова 1825 року, власне, вже нічого не лишилося. Там уже просто бетонний моноліт, вигнаний під нову капітальну споруду», – сказав він.
Активіст підозрює, що на місці 200-річної одноповерхової крамниці може постати чергова висотка.
«Там настільки масивна монолітна система, що є побоювання, що воно почне рости вгору як на дріжджах. Тому що для одноповерхової будівлі це надто масивні бетонні конструкції, і насправді це схоже на щось таке монументальне», – зазначив Перов.
Замаскована руйнація
Пам’яткозахисник нагадує, що аналогічний випадок стався з 150-річною садибою титулярного радника Всеволода Тарнавського на Андріївському узвозі: у квітні 2024 року порив вітру зніс банер з намальованим фасадом, і виявилося, що на місці садиби вже зводиться нова будівля.
«Ми не знаємо, що відбувається з іншими будівлями на Андріївському узвозі чи навпроти ЦУМу: там старий центральний гастроном, на якому вже років п’ятнадцять такий намальований фасад. Це все, як хвороба – вона дуже швидко поширюється містом. Наприклад, на розі Володимирської та Прорізної були два будинки, завішані такими фасадами. І ось минулого року ця хвороба перекинулася ще на один – був двадцять сьомий номер по Прорізній завішаний, а тепер вже й двадцять п’ятий. Будинки просто завішують попри те, що у них є охоронний статус, і щось з ними роблять, навіть не знімаючи банерів. А потім вже пам’ятки й немає», – підсумовує Перов.
Він підкреслює, що в таких випадках провина лежить не тільки на власниках історичних будинках, а й на контролюючих органах.
«З одного боку, винен, звісно, власник, який несе відповідальність перед законом за збереження культурної спадщини. Але хто погоджує розміщення всіх цих конструкцій, цих рекламних банерів, оцих будівельних полотен з намальованими фасадами? Погоджує це місто. Без санкції міста у нас не можна навіть поставити столик і продавати каву, а не те, що повісити якесь величезне полотно на весь фасад будівлі. Це все елементи однієї системи: є зацікавлені люди, які одним власникам погоджують вивішення таких банерів, а іншим не погоджують. Ця зацікавленість є системною та організованою», – вважає активіст.
Гра в мовчанку
Під час розмови з журналістом Каштан NEWS Дмитро Перов припустив, що Департамент культурної спадщини КМДА відреагує на руйнування крамниці Давидова звичним способом: висловленням глибокої занепокоєності та накладанням на винних штрафів.
«Нагадаю, що штраф за умисне пошкодження та руйнування пам’яток для фізичних осіб становить 1700 гривень, а для юридичних осіб 17 тисяч гривень. Скоріш за все, та будівля була оформлена на якусь фізичну особу, тому буде 1700 гривень. Але навіть, якщо б це був мільйон гривень, ми розуміємо, що культурна спадщина – це невідновний ресурс. Це те, що ти руйнуєш, те, що ти втрачаєш – ресурс, який ніколи не буде примножуватися, тому що час іде. Деякі будівлі руйнуються в силу об’єктивних обставин, але якщо говорити про Київ, то більшість будівель саме за цілеспрямованого сприяння або їхніх власників, або тих, хто мав дивитися за дотриманням цих вимог законодавства», – сказав Перов.
Однак, як з’ясувалося, пам’яткозахисник помилився у своїх прогнозах. Через два дні після публікації світлин зруйнованої крамниці Департамент культурної спадщини дійсно висловив занепокоєння – щоправда, не руйнуванням пам’ятки, а «маніпуляціями».
«Інформація щодо «зруйнування крамниці Давидова, 1825 року, за адресою вул. Сагайдачного, 16/5 – 6 березня» не відповідає дійсності та носить свідомо маніпулятивний характер. Боротьба за збереження та відновлення пам’ятки триває вже не один рік. Департаментом охорони культурної спадщини, а також прокуратурою Подільського району протягом останніх років вживаються комплексні заходи, спрямовані на збереження та відновлення цієї пам’ятки», – йдеться в дописі, опублікованому на офіційній сторінці Департаменту 8 березня.
Також у Департаменті повідомили, що готують подати на власника в суд, щоб той відновив пам’ятку. На запитання користувачів у коментарях, як можна відновити те, чого вже нема, та в чому полягає «маніпуляція», якщо на світлині видно, що пам’ятка дійсно зруйнована, чиновники Департаменту не відповіли.
Злочин та покарання
Водночас київський юрист Станіслав Борис зазначає, що для відкриття кримінального провадження щодо руйнування крамниці Давидова ініціатива київських чиновників не потрібна – правоохоронні органи можуть зробити це самостійно.
«Правоохоронці, яким стало відомо з будь-якого джерела про вчинення кримінального правопорушення, можуть розпочати досудове розслідування, і не обов’язково, щоб хтось окремо звертався. У межах своєї компетенції правоохоронні органи можуть і навіть зобов’язані провести перевірку, чи є законним демонтаж, чи дійсно була зруйнована пам’ятка як така. Тобто всі ці аспекти можуть бути перевірені», – сказав юрист у коментарі журналісту Каштан NEWS.
На думку Станіслава Бориса, справа може бути кваліфікована за частиною 2 статті 298 Кримінального кодексу України – умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин. Такі дії караються штрафом до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі строком до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на аналогічний строк або без такого. Якщо ці дії були вчинені службовою особою з використанням службового становища, максимальний термін позбавлення волі підвищується до восьми років.
Також Станіслав Борис нагадав про випадок із руйнуванням садиби Зеленських, де наказ знищити будівлю дав її власник.
«Слід розуміти, хто давав вказівку на знищення цього об’єкта, хто є його власником, і у зв’язку з цим саме ці особи можуть відповідати за саме цією кваліфікацією за вчинений злочин», – сказав він.
Євген ДЕМ’ЯНОВ, Юлія ТЄНЄНЬОВА
