72
У столиці є багато місць, про цікаву історію яких мало хто здогадується
Київ складається з десяти адміністративних одиниць — районів. Кожен із них — розміром із невеличке місто. Райони мають свою історію, традиції, визначні місця.
Каштан NEWS розповідає та нагадує про цікаві факти київських районів. Зокрема, йшлося про місцевості під назвою Мишоловка, Звіринець, Батиєва гора, Лиса гора, Чорна гора, Черепанова гора, Корчувате, Феофанія, Іподром, «Експоцентр», Льодовий стадіон, музей у Пирогові, Теремки, Голосіївський парк, Центральний автовокзал.
Сьогодні розповідаємо про кондитерську фабрику.
Розташування
Київська кондитерська фабрика — одне з найстаріших підприємств Києва, яке за 150 років свого існування тричі змінювало назву. Його виробничі площі розташовані на Деміївській площі, що в Голосіївському районі столиці, поруч із Центральним автовокзалом і станцією метро «Деміївська».
Історія створення
Свій початок фабрика бере в 1874 році. Її заснував купець Валентин Єфімов у передмісті Києва, на хуторі Деміївка, у безпосередній близькості до цукрорафінадного заводу. Підприємство отримало назву: «Деміївська парова фабрика шоколаду і цукерок».
Спочатку на виробництві було задіяно 200 осіб. Вони працювали в невеликому приміщенні по 10 годин на день. Обсяги виробництва солодощів становили майже 200 тонн на рік і поступово зростали.
Асортимент фабрики був доволі різноманітний, як на ті часи: цукерки, мармелад, варення, шоколад, драже, карамель, пряники, печиво тощо.
Не все було «в шоколаді»
Через роки власник підприємства перетворив його в акціонерне товариство і вирішив розширити виробництво. Для цього було придбано нове обладнання, зведено нові виробничі цехи. На жаль, ці заходи були неефективними: фабрика працювала зі збитками, внаслідок чого 1901 року на позачергових зборах акціонерів Єфімова відсторонили від керівництва справами.
Вихід на зовнішній ринок
Після реорганізації керівного складу фабрику очолив швейцарський підприємець Альберт Вюрглер. Йому вдалося досягнути прибутковості підприємства, і слава про фабрику розповсюдилася далеко за межі Києва. Ба більше, її продукція почала отримувати високі нагороди на виставках у Європі.
Продукція київських кондитерів була настільки популярною, що назву фабрики писали на обгортках, плакатах і навіть на коробках сірників. Інколи покупців заохочували своєрідними бонусами — у коробках цукерок діти могли знайти листівки з нотами популярних на той час пісень і тексти українських народних казок.
Швидка відбудова
У часи більшовицької окупації України фабрику, як і інші підприємства, спіткала націоналізація. У 1923 році її назвали на честь Карла Маркса з нагоди 105 річниці від дня його народження.
Через десятиліття в цехах фабрики було проведено модернізацію, у результаті чого обсяги виробництва продукції зросли майже до 33 тисяч тонн на рік. До чотирьох тисяч осіб збільшилася й чисельність колективу.
Під час гітлерівської навали будівлі фабрики було пошкоджено, але після війни їх швидко відбудували.
У цехах відновленої фабрики було встановлено 24 механізовані лінії, проведено газ. У 1965 році підприємство виробляло понад 210 видів продукції. А в 1987 році обсяги виробництва сягнули 52 000 тонн на рік. Водночас 52 відсотки продукції залишалося для продажу в Києві.
Символ Києва
1956 року фабрика випустила «Київський торт», який став одним із символів столиці і сувенірним подарунком, що користується популярністю й досі. В народі подейкують, що «Київський торт» з’явився випадково завдяки помилці кондитерів. Мовляв, начебто одного разу кондитери забули покласти в холодильну камеру партію яєчного білка, призначеного для бісквіта. А начальник бісквітного цеху, щоб приховати помилку колег, на свій страх і ризик переклав застиглі білкові коржі масляним кремом, посипав ванільною пудрою, прикрасивши поверхню квітковим орнаментом. Так створили «попередник» відомого торта.
Існує й інша версія. В ті роки Радянський Союз активно підтримував і співпрацював з Індією, яка розраховувалася з ним товарами. І ось начебто 1956 року СРСР отримав від цієї країни величезну партію горіхів кеш’ю. Отже, їх треба було кудись дівати, тому було доручено кондитерам створити десерт із використанням цих горіхів. А найкраще з цим завданням упоралася київська фабрика імені Карла Маркса, розробивши рецептуру й технології виробництва «Київського торта».
Проте за офіційною версією «Київський торт» з’явився завдяки наполегливим експериментам кондитерів. І лише майже через 17 років після початку виробництва його рецептуру й назву було запатентовано.
Цікаво, що нині «Київський торт» випікають навіть у «малому форматі» — у вигляді тістечок, які можна скуштувати в деяких кавʼярнях столиці.
До речі, «Київський торт» став одним із подарунків на 70-річчя «дарагому Леоніду Іллічу» Брежнєву від керівництва УРСР. Він складався з 70 коржів і важив понад п’ять кілограмів. Докладний оригінальний рецепт цього шедевру на Київській фабриці й досі тримають у таємниці.
Головна цукерка столиці
Поруч із «Київським тортом» іншим солодким символом столиці є цукерки «Вечірній Київ». Їхнє виробництво було налагоджено 1984 року. Хоча створили цукерки двома роками раніше, на честь 1500-річчя Києва.
До складу цукерок входять какао, молоко, коньяк та фундук. Що характерно, до теперішніх днів їхня рецептура жодного разу не змінювалася. А особливістю смаколика вважається цільний горішок усередині виробу.
Чергова зміна назви
З розвалом Радянського Союзу фабрика почала занепадати. Тому 1996 року підприємство з усіма майновими та авторськими правами на рецептури виставили на продаж, і вона увійшла до складу корпорації «Рошен». Варто зазначити, що під час приватизації фабрикою також зацікавилася відома компанія Крафт Фудс. Однак згодом її керівництво відмовилося від наміру відновлювати стару фабрику і сконцентрувало увагу на зведенні нових кондитерських виробництв.
Реконструкція
Нові власники неодноразово проводили реконструкцію виробничих потужностей фабрики. Нині асортимент підприємства нараховує більше 100 найменувань різних кондитерських виробів. На фабриці працює понад 800 людей, а її виробничі потужності можуть видавати до 100 тонн продукції щодоби.
Також один із цехів спеціально обладнали для демонстрації роботи шоколадної лінії. Крім того, було скорочено частину виробничих приміщень, а на місці порожніх промислових будівель облаштовано паркову зону відпочинку, проєкт якої розробило французьке ландшафтне бюро.
У рамках декомунізації з території фабрики прибрали пам’ятник Карлу Марксу. Проте сталося це не відразу. Адже Український інститут національної пам’яті двічі надсилав керівництву підприємства відповідний лист із нагадуванням про існуючу в державі політику з демонтажу радянських символів із культурного простору населених пунктів.
Як дістатися
Якщо вас зацікавила Київська кондитерська фабрика і ви хочете відвідати її, щоб усе побачити на власні очі, до ваших послуг метро до станцій «Деміївська», а також автобуси маршрутів №20, 22, 28, 119; маршрутки № 1, 12, 22, 205, 211, 239 або приватний транспорт за допомогою навігатора.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
