77
Міські довгобуди, очевидно, збережуть свій сумний статус і в 2025 році
Опудало – це страховисько, що традиційно використовується для відлякування шкідників — наприклад, птахів. А чи може бути багатоповерховий довгобуд опудалом, який псує архітектуру столиці, відлякує туристів, спонукає говорити про безпорадність місцевої влади? Чому б і ні. Біда в тому, що «опудал» у Києві багато.
Періодично керманичі КМДА обіцяють щось зробити з ними, скажімо потурбуватися, щоб власники, інвестори нарешті добудували, реконструювали, відремонтували ці об’єкти. Або застерігають, що ці споруди разом із ділянками можуть повернути назад, у комунальну власність. А ще кивають на центральну владу, мовляв, потрібно її втручання у цей процес. Однак нічого не відбувається – на будмайданчиках все завмерло.
Сьогодні розповідаємо про найрезонансніші довгобуди, які «переходять» у наступний, 2025 рік. Увесь 2024-й ці недокінчені споруди псували вигляд Києва. Про них керівні управлінці столиці вже навіть перестали публічно й згадувати.
Страховисько за ширмою
Хіба не «замороженим опудалом» пів століття є один із найбільших адміністративних будинків біля станції метро «Лівобережна», на вулиці Митрополита Андрея Шептицького, 2?! Саме стільки років його не можуть добудувати. Планувалося, що тут розмістять Міністерство економіки. У 2017 році довгобуд навіть закрили банером-ширмою – заховали, щоб не лякав туристів та учасників «Євробачення-2017». Пісенне шоу проходило поруч, на території Міжнародного виставкового центру.
«Наше завдання – щоб кожен бачив Київ гарним містом», – окреслив того ж року завдання муніципалітету мер Віталій Кличко.
Бо «заморожені опудала» – це ж сором на весь світ.
Вокзал і Льодовий стадіон як примари
У цьому переліку є й недобудований Льодовий стадіон для тренувань та ігор хокеїстів на Теремках. Будівництво спорткомплексу розпочалося в 1978 році. На початку 1990-х фінансування повністю зупинилося на етапі оздоблювальних робіт. У 2000-х роках міська влада зробила кілька спроб відновити будівництво. За нього взявся спонсор одного з хокейних клубів — ВАТ «Укрсоцбудінвест», ішлося в медіа. Згодом рішенням Київської міської ради об’єкт передали цьому підприємству, яке взяло в оренду на 25 років землю під ним. Однак у 2010 році Окружний адміністративний суд скасував рішення Київради, відтак інвестори втратили можливість розпоряджатися землею.
Величезним довогобудом є химера, що фігурувала в грандіозних проєктах як залізничний вокзал «Дарниця» загальною площею майже 71 тисячу квадратів, яку розпочали зводити 2004 року. Залізобетонний каркас недобудованого вокзалу також нагадує опудало.
Ще й «БК Бомж» муляє очі
Є й страховиська невеликого масштабу. Наприклад, споруда, що мала стати Будинком культури на Виноградарі (проспект Георгія Гонгадзе, 27-б). Не судилося. Кияни називають її… «БК Бомж». Перші будівельники прийшли сюди в 1989 році, роботи виконано приблизно на 65 відсотків. Потім усе затихло. І сьогодні споглядаємо лише руїни та сміттєзвалище. Отакий він, «культурний центр» по-київськи.
Транспортне кільце як вотчина Басса
Згадаймо й «монстра», що облюбував собі ділянку безпосередньо на кільцевому розвороті швидкісного трамвая на Борщагівці (проспект Леся Курбаса, 20). Він створив дуже великі незручності для киян. Людям напустили туману, мовляв, розпочинається реконструкція кінцевої зупинки швидкісного трамвая. А фактично передбачалося використати 90 тисяч квадратних метрів комерційної площі: щоб було понад 300 магазинів, зони відпочинку, бари та ресторани, кінотеатр тощо.
У 2016 році Головне управління Національної поліції в Києві відкрило кримінальне провадження за фактом самовільного будівництва торговельно-розважального центру замість зупинки швидкісного трамваю. На жаль, упродовж тривалого часу громада так і не почула правової оцінки щодо цього «дива» на проспекті Леся Курбаса. Громадські активісти пишуть, що в 2018 році саме в КМДА видали дозвільні документи на будівництво, всупереч державних будівельних норм та Генплану міста.
Замовником будівництва цього торговельного центру є ТОВ «Фаворит-поліс» та комунальне підприємство «Київпастранс». Інвестор будівництва – ТОВ «Спецстройстандарт», що належить Якову Бассу, батьку Дениса Басса, заступникові голови КМДА за часів Леоніда Черновецького та одному з київських адвокатів, який є бізнес-партнером бізнесмена Вадима Столара (до речі, добре знайомого Віталію Кличку).
Обіцяють добудувати «Львівську браму»
Є будівельні страховиська, на які кияни вже й перестали звертати увагу. Скажімо, на незавершену будівлю Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Навчальний корпус почали зводити пів століття тому. За проєктом він мав стати важливою складовою частиною реконструкції Львівської площі 1970-х років. Міська влада неодноразово виставляла недобудований об’єкт на інвестиційні конкурси, але все було марно. А навіщо тоді інвестиційне агентство КМДА?
Тут, на Львівській площі, під землею, проходить гілка метро. А станцію підземки «Львівська брама» розпочали споруджувати ще в 1991 році. Вона ніби окутана якимись чарами – ніяк не можуть добудувати. Бракувало коштів. Хоча на початку 1990-х станцію було споруджено на 80 відсотків. Вона була практично готова. Однак вихід на поверхню тоді так і не спромоглися зробити. Незалежні експерти припускають, що «Львівська брама» не вписується в плани впливових забудовників, які поклали око на ласий земельний «пиріг» на Львівській площі.
Мер Кличко в 2017-му запевняв:
«Сподіваюся, цього року буде інвестовано великі кошти, а вже наступного (2018-го, – ред.) «Львівська брама» буде запущена в експлуатацію».
Обіцянка – цяцянка, як кажуть у народі.
Чи добудують «Львівську браму» в 2025 році? У бюджеті Києва-2025 зафіксовано рядок про необхідність спорудження станційного комплексу «Львівська брама» з будівництвом входу – на це передбачено 12,7 млн. грн із необхідних 1,15 млрд. грн (до 2027-го).
Мер Кличко та його план справедливості
Не забуваймо, що є чимало історичних будівель, які руйнуються, які підпалюють. Вони муляють очі лихим забудовникам.
А що обіцяв мер? Ось лише деякі з його запевнень.
Кличко у 2017 році заявив:
«Ми розробляємо план, згідно з яким змушуватимемо недобросовісних інвесторів вкладати кошти у збереження історичних будівель, або будемо повертати пам’ятки до муніципальної власності».
Мер наголосив, що, наприклад, американці дуже цінують будинки, яким майже 100 років, вони вважаються великою цінністю. У нас будинки, яким 200 – 300 років, руйнуються через недбалість інвестора, який їх приватизував.
«У 1990-ті роки безвідповідальні підприємці приватизували їх, і гроші не вкладають. Ці будинки руйнуються. Ми зараз розробляємо план, яким чином змушуватимемо власників інвестувати кошти або повертати пам’ятки до муніципальної власності», – сказав Віталій Кличко.
Міський голова звернувся до власників історичних пам’яток та закликав їх дотримуватися закону і дбати про будівлі, інакше місто поверне споруди назад у власність громади.
«Можете потім ображатися на себе. Наше завдання – врятувати зовнішній вигляд нашого міста, його історичну цінність», – наголосив Віталій Кличко.
Де ж обіцяний план справедливості? Утім, що тільки не скажеш заради піару, щоб здобути прихильність громади! Сотні популістських обіцянок злітали з уст Кличка. І за жодну з них не вибачився перед киянами, за те, що не зумів довести до фінішу ту чи іншу справу.
У 2018 році він знову пообіцяв:
«Занедбані через бездіяльність власників історичні будинки столична влада повертатиме до комунальної власності. Таке політичне рішення може бути ухвалене вже найближчим часом. Хочу попередити власників тих будівель, які знаходяться в занедбаному стані: ми будемо зараз розглядати і ухвалювати політичне рішення Київради щодо повернення таких будинків у власність громади», – заявив журналістам міський голова.
Бачте, який суворий у нас керманич міста! Жорсткий. Такий наведе лад, можливо, багатьом, так думалося. Але все виявилося мильною бульбашкою.
За висновком Кличка, історичні будівлі руйнуються через те, що їхні власники не вкладають кошти в реставрацію чи підтримку споруд у належному стані або навмисно підпалюють їх.
Віталій Кличко додав, що питання повернення таких споруд із приватної у комунальну власність потребуватиме певного часу, адже необхідно дотриматися всіх юридичних процедур.
«Ми працюємо винятково у правовому полі. І, на жаль, це потребує трохи більше часу для того, щоб зібрати відповідні документи, звернутись до прокуратури і, відповідно, судів, які ухвалюють рішення. Політичне ж рішення ми будемо приймати найближчим часом на сесії Київради», – зазначив у 2018 році Віталій Володимирович.
«Рішучий» Пантелеєв
Що цікаво, 2017 року журналісти проєкту «Схеми» («Радіо «Свобода») зустрічалися із заступником голови Київської міської державної адміністрації Петром Пантелеєвим, якому Кличко доручив провести повну інвентаризацію будинків, що занепадають.
Пантелеєв був налаштований рішуче.
«Якщо власник історичного будинкку «не хоче спілкуватися, не хоче домовлятися і не хоче робити нічого по цьому будинку, то ми змушені будемо звертатися до суду», – рішуче казав він у коментарі журналістам «Радіо «Свобода».
Понад пів року по тому «Схеми» поставили йому ті ж запитання, але цього разу у влади чомусь кардинально змінилася думка.
«Ми вивчали судові перспективи, але прийшли до того, що судова практика, на жаль, негативна в цьому плані», – зазначив цього разу Петро Пантелеєв.
У міській державній адміністрації зазначили, що можуть повертати пам’ятки у комунальну власність, але не так швидко, як хотілося б.
«Одну пам’ятку в рік можемо стовідсотково повертати», – заявив тодішній керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.
Ось вам і план справедивості! Навіть одну пам’ятку в рік не змогли «стовідсотково повертати».
Чергова активізація мерських зусиль
У липні 2020-го мер знову пускав громи і блискавки: столична влада Києва й надалі жорстко реагуватиме на випадки незаконного будівництва та невиконання забудовниками своїх зобов’язань. Про це міський голова заявив під час засідання комісії з перевірки інформації щодо об’єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс.
«Нам потрібно активізувати роботу комісії з проблем незаконних забудов. Сьогодні вранці, разом із поліцією, я був на одному з таких об’єктів. Ярославів Вал. Історичний центр міста. Забудовник там зовсім втратив розум. Там за документами мало бути аварійне укріплення будинку. Втім ці люди звели нову будівлю – 5 поверхів під землю! Нам потрібні конкретні рішення та конкретні дії. Ми повинні оперативно і суворо реагувати на дії безвідповідальних забудовників. Аби інші розуміли, що в місті треба дотримуватися закону. І що треба поважати киян», – лунала різка критика з уст очільника столиці.
Він запропонував розробити «дорожню карту», за якою ми будемо протистояти забудовниками, які нехтують законом.
Про «дорожню карту» забули досить швидко. Ніби й не було такого завдання.
У серпні 2021-го Кличко знайшов, на кого перевести стрілки:
“На початку 2018 року Київрада зверталася до парламенту внести зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини», аби у місцевої влади було більше повноважень із захисту історичних пам’яток. Бо, через бездіяльність чи протиправні дії деяких власників, історичні будівлі руйнуються. А місцева влада не має важелів впливу в такій ситуації. Тому ми пропонували, аби парламент розробив та ухвалив механізм повернення об’єктів культурної спадщини до державної або комунальної власності, надав органам місцевого самоврядування повноваження”.
А потім Кличко почав говорити про труднощі з поверненням громаді історичних будинків.
«Зараз складна ситуація, чому складна? Тому що ми можемо почати процес, але на сьогоднішній день ми розуміємо, що коли ми забираємо будинки у комунальну власність, нам потрібно буде також передбачити кошти, які ми вкладаємо для того, аби вивести будинок з аварійного стану. Можу сказати відверто, в нас не найкращі зараз часи і дійсно проблеми з бюджетом. І взяти забрати в комунальну власність, а потім нас будуть звинувачувати – а чому ви забрали і нічого не робите?»
Жахіття Центрального гастронома і «Лейпцига»
Сумна картина. Давнішні будинки руйнуються на очах. Розсипаються, як карткові. Вочевидь, і в 2025 році буде закрита банером будівля Центрального гастронома на Хрещатику. Певно, збереже свій ганебний статус «замороженого» і будинок на вулиці Прорізна, 24/39, відомий як готель «Лейпциг».
Нагадаємо, що історія з відновленням «Лейпцига» – типова і сумна. Більше двох десятиліть історичний будинок занепадає і руйнується. Було відкрито кримінальне провадження. За версією слідчих, управлінці Мінкультури та Київської міськдержадміністрації, зловживаючи службовим становищем, сприяли посадовцям ДП «Гранд Плаза» в порушенні вимог законодавства України в сфері охорони культурної спадщини.
Очільниця Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова повідомила редакцію Kashtan NEWS, що в 2013-му було укладено охоронний договір із власником будівлі, який представляє фірму «Гранд Плаза». І встановлено терміни виконання робіт із реконструкції – упродовж 2013 року.
У зв’язку зі зміною технічного стану пам’ятки до охоронного договору було внесено зміни – укладено нову угоду щодо виконання робіт, цього разу протягом 2021 – 2023 років, зазначає Соловйова. Станом на сьогодні до Департаменту документація щодо ремонтно-реставраційних робіт не надходила. Власникові будівлі (Прорізна, 24/39) направлено припис із відповідними пам’яткоохоронними вимогами.
Типова, на жаль, картина. Влада надсилає власникам будівель приписи. Але на них ніхто не реагує. І так із року в рік. Видимість боротьби та піклування за збереження історичного Києва.
Богдан ТУР
Читайте також: Історія «погорільця» у відписках чиновників мера Кличка
