Різдвяне диво: чому Різдво відзначається 25 грудня та звідки взявся звичай дарувати подарунки

545

Вітаємо українців з одним із найулюбленіших зимових свят!

Цього року Україна вже вдруге відзначає Різдво Христове за новоюліанським календарем – 25 грудня, а не 7 січня, як раніше. Чому ми святкуємо одне з найбільших християнських свят саме цього дня, чи можна відзначати його двічі – за старим та новим календарем одночасно та звідки взялася традиція дарувати різдвяні подарунки – розповідає Каштан NEWS.

Звідки взялася дата

Насправді в Євангелії не згадується точна дата народження Ісуса Христа. Чому ж більшість християнських церков світу відзначають її саме 25 грудня?

Як пояснили  в  Православній Церкві України, в церковній традиції історично існувало кілька підходів до визначення цієї дати.

«За одним із них, Христос перебував на землі повне число років, тож Він був зачатий в день Благовіщення, який, згідно з деякими обчисленнями, збігається з днем Розп’яття. А єврейська Пасха, на яку був розіп’ятий Спаситель, випадала того року на 25 березня. Відраховуючи звідси 9 місяців, отримували 25 грудня як дату Різдва Христового», – йдеться в дописі на офіційній сторінці ПЦУ у Facebook.

За другим підходом,  дата Різдва Христового вираховується, виходячи з дати зачаття пророка Іоана Хрестителя, який, як згадується в Євангелії, був на шість місяців старший за Ісуса.

«Від дати руйнування Єрусалимського храму шляхом зворотного хронологічного відліку виводили дату зачаття славного пророка на 23 вересня. Звідси відраховували 6 місяців вперед, отримуючи дату Благовіщення і чудесного зачаття Сина Божого (25 березня). І ще плюс 9 місяців – отримуємо дату народження Спасителя, 25 грудня», – пояснили в ПЦУ.

Новий чи старий стиль?

Православна Церква України нагадує, що головним для християн є не дата і не певні цифри календаря, а зміст і сенс цієї події. Як пояснив у коментарі РБК-Україна ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, протоієрей ПЦУ Георгій Коваленко, Церква не забороняє вірянам жити за старим календарем, якщо вони цього хочуть. Тож кожна парафія визначає самостійно, святкувати їй Різдво 25 грудня чи 7 січня.

«Але досвід переходу показав, що абсолютна більшість парафій Православної Церкви України обрали новий стиль. Навіть ті парафії, які спочатку думали, що вони будуть на старому, фактично під тиском людей переходили», – зазначив Коваленко.

За його словами, в  парафіях ПЦУ майже не існує практики святкувати Різдво Христове двічі – і 25 грудня, і 7 січня, оскільки церковна спільнота живе не за календарними датами та числами, а за річним службовим (святковим) циклом.

«І тому, фактично, немає жодної потреби двічі святкувати великі свята», – пояснив ієрей.

Водночас, за словами Коваленка, якщо розуміти під святом звичай дарувати подарунки, то «подарунки можна дарувати хоч кожен день».

Хто вигадав різдвяні подарунки та звідки взявся Санта-Клаус

Історично звичай дарувати своїм близьким подарунки на Різдво виник у Європі доволі пізно – приблизно на рубежі першого та другого тисячоліть. Він сформувався на основі відразу двох традицій: легенди про святого Миколая, який подарував мішечок золота бідній родині, та євангельської оповіді про трьох волхвів, які прийшли зі Сходу вшанувати народження немовляти Ісуса та піднесли Йому три дари – золото, ладан і смирну. Тому в багатьох країнах світу діти й досі отримують подарунки або 6 грудня – на день святого Миколая, або 6 січня – на день Богоявлення (день приходу волхвів до Віфлеєму). Однак, оскільки найбільшим церковним святом зимового циклу є Різдво, цей звичай поступово поширився  на 25 грудня.

У багатьох народів традиція дарувати подарунки на Різдво наклалася на давні, ще язичницькі традиції, тож дарувальником зазвичай вважається той чи інший фольклорний персонаж. Навіть всесвітньовідомий Санта-Клаус, якого американська культура XIX століття запозичила в Нідерландів, де подарунки на зимові свята приносить святий Миколай (нідерл. Sinterklaas), має риси давньогерманського та давньоскандинавського бога Одіна (Вотана) – довгу білу бороду та почет, який супроводжує його в зимовий поїздках (у давніх скандинавів Одін мав епітет Jólnir – «той, хто приходить на Юль – свято середини зими»).

Чимало рис Санта-Клаус також запозичив у фінського Йоулупуккі – казкового різдвяного діда, який носить червоний кожух та червоні шкіряні штани. Ім’я Йоулупуккі перекладається з фінської як «різдвяний козел» і пов’язане з давнім язичницьким звичаєм, коли один з учасників свята середини зими перевдягався в козу як символ родючості (схожий звичай «водити козу» на Різдво існує і в багатьох регіонах України).

Наразі образ Йоулупуккі фактично злився з образом Санта-Клауса, і фінський різдвяний дід офіційно вважається головним Санта-Клаусом світу. Його казкова резиденція розташована поблизу фінського міста Рованіємі в Лапландії, куди щороку на зимові свята приїздять мільйони туристів.

Татусь Різдво, Малятко Ісус та святий Василій

Утім, незважаючи на глобальну популярність Санта-Клауса, в багатьох країнах світу подарунки дітям приносять зовсім інші фольклорні персонажі. Це можуть бути євангельські волхви, різдвяні гноми, Татусь Різдво (старий чоловік із білою бородою, дуже схожий на Санта-Клауса), святий Миколай або святий Василій Великий, день пам’яті якого припадає в церковному календарі на 1 січня. Відповідно дата, на яку дарують подарунки, теж може бути різною – починаючи від 6 грудня (день святого Миколая) і закінчуючи 6 січня (свято Богоявлення).

Ось невеличкий огляд того, хто і коли дарує подарунки дітям у різних країнах світу:

Костянтин МИХАЙЛЕНКО

Источник