93
Київрада «пачками» роздає дозволи на забудову історичних об’єктів
Столична влада продовжує нехтувати не лише проханнями киян про збереження культурної спадщини Києва, але й власними рішеннями, які ухвалювала з цього приводу раніше.
Яскравим тому прикладом стала остання сесія Київської міської ради, на якій «під ніж» забудовникам було віддано земельні ділянки з історичними пам’ятками.
Одним махом — три ділянки
Зокрема, з легкої руки депутатів Київради було передано під забудову ділянку з садибою Олени Олецької на вулиці Гоголівська, 7г. Цікаво, що між двома останніми сесіями Київради, на яких мало розглядатися питання щодо подальшої долі цієї садиби, на її території сталося два «раптові» займання. Перше — 11 листопада, а друге — 15 листопада.
«І ось 21 листопада на сесії депутати Київради зробили висновки, що будівля є пам’яткою історії, знаходиться у центрі міста у власності «Строїтель-П» з міста Дніпро, вона двічі горіла, тому такому «відповідальному» господарю треба надати в користування ще й земельну ділянку для житлової громадської забудови», — розповів пам’яткоохоронець Дмитро Перов.
За його словами, разом із садибою Олецької до списку потрапили дві інші пам’ятки архітектури Києва. Зокрема, було легалізовано забудову на двох ділянках в охоронній зоні будівлі «Літаюча тарілка» Флоріана Юрʼєва, що поблизу станції метро «Либідська», а також передано під житлову забудову ТОВ «Тауер Груп» Вадима Столара садибу Логвінових.
«Безмерні» голоси
Загалом, останнім часом (певно, після знищення в липні садиби Зеленських) у чиновницькому середовищі Києва стало модним голосно говорити про те, що культурну спадщину міста треба зберігати, що на наступний рік для цих заходів у бюджеті передбачено рекордні за останні 30 років 1,1 мільярда гривень. Насправді ми бачимо зовсім інше.
«Мабуть, у київської влади немає просто якоїсь політичної волі і зацікавленості в збереженні старого міста», — обережно робить висновок Перов.
Водночас він указує на цікавий факт, який красномовно демонструє реальне ставлення міської влади до пам’яток архітектури: останнє засідання Київради відкрив міський голова Віталій Кличко. Заради справедливості скажемо, що він доволі швидко залишив сесійну залу. Чи не тому, що сесія мала голосувати за «незручні» земельні ділянки? Адже вважати, що мер не знав порядок денний, — просто наївно.
«Чи то з його (Кличка) таємної активної позиції, чи то з мовчазної згоди (кому як подобається) були передані під забудови ще три історичні будівлі», — констатував Дмитро Перов.
Способи ліквідації старовини
Отже, дійшов висновку громадський активіст, для киян проголошують гучні політичні заяви, виділяють величезні бюджетні кошти начебто на збереження столичних старожитностей, а реальних дій немає. Вірніше, такі вчинки трансформуються в зовсім протилежні, які ніяк не пов’язані зі збереженням історії міста. Серед інших варіантів — блокування або відмова в наданні охоронних грамот на ту чи іншу будівлю. Йдеться, зокрема, про випадки, коли ініціатива (що дозволяє закон) виходить від небайдужих активістів або громадських організацій.
«Зараз у нас чітко окреслилася політична позиція щодо передачі під забудову історичних будівель. Адже ми бачимо, що на сесіях Київської міської ради до порядку денного вносяться все нові і нові об’єкти під забудову. При цьому профільний Департамент з охорони культурної спадщини займає зовсім протилежну позицію, яка аж ніяк не пов’язана із захистом історичних пам’яток», — зазначив Дмитро Перов.
Чи можна «відіграти» назад
Прикро, що ті, хто мають стояти в обороні історії міста, починають грати в нападі. Звичайно, деякі рішення Київради щодо надання під забудову земель з історичними об’єктами не є остаточними — на них можна вплинути, так би мовити, переграти назад. Але є одне вагоме але…
«Рішення, звичайно, можна «відіграти». Однак це — дорогий і тривалий процес», — пояснює співрозмовник.
За словами Перова, проблема полягає в тому, що в активістів доволі обмежені як життєві, так і фінансові ресурси для боротьби зі свавіллям чиновників і депутатів. А останні майже кожної сесії ухвалюють «зашкварні» рішення, які шкодять захисту культурної спадщини, природних зон, водних об’єктів.
«Виходить так, що поки ми в судах відбиваємо одне рішення Київради, на новій сесії ухвалюється кілька нових, ще «кращих», які теж треба оскаржувати», — говорить Перов.
Правоохоронці перебувають осторонь
Якщо активісти не мають можливості завадити свавіллю, то цим повинні займатися ті, хто мають відповідні державні повноваження — правоохоронці. Однак і тут не все так однозначно.
Є дуже багато справ, звертає увагу Дмитро Перов, і в міській прокуратурі, і в Офісі Генерального прокурора, які відкривалися, зокрема, за зверненнями активістів.
«Але, коли ми подаємо запити щодо результатів розслідування цих справ, притягнення до відповідальності певних осіб, клопотання вчинити певні дії процесуального характеру, позбавлення права власності на пам’ятки, які доводяться до руйнації, то кожного разу отримуємо звичайні, нічого не варті, формальні, беззмістовні відписки», — скаржиться пам’яткоохоронець.
«Про захист об’єктів культурної спадщини є більше пів сотні справ у міській прокуратурі. Однак жодна з них не має логічного результату — не має обвинувального акту, не має рішення суду, не має повернення в комунальну власність пам’яток. Я так розумію, що в кожної справи є свій термін розслідування і в більшості з них вже він закінчується з усіма позитивними для їх фігурантів результатами, — резюмує Перов і додає: – Таким чином безкарність породжує нові протиправні дії, нові злочини».
Євген ДЕМ’ЯНОВ
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
