72
Історична будівля Київської малої опери, що є пам’яткою архітектури, змушує говорити про байдужість та безвідповідальність керівних управлінців міської влади, які відповідають за сферу культури
Ще 15 березня 2022 року під час ворожої ракетної атаки вибуховою хвилею було пошкоджено будівлю опери: вибито віконне скло, склопакети, вхідні та внутрішні двері, частково – дах. Обвалилося облицювальне тинькування на стелі холу у вестибюлі.
За цей час будівля, що на вулиці Дегтярівська, 5, так і не дочекалася повноцінного капітального ремонту.
«Каштан NEWS» уже двічі критично розповідав про сумну долю опери в матеріалах:
Київська мала опера: майже забута і кинута напризволяще;
Трагікомедія Київської малої опери
Що змінилося сьогодні? Восени 2024-го було проведено тендер, однак він передбачав лише заміну вікон, дверей та ремонт даху. Конкурс виграло ТОВ «Інтер-норм». 26 жовтня було підписано угоду з фірмою на 589 тисяч гривень. А 21 листопада директор-художній керівник театру Олексій Прасол і очільник підприємства «Інтер-норм» Юрій Лисенко уклали додаткову угоду, згідно з якою зменшено загальну вартість ремонту – вона становила 464 тисячі 468 гривень.
Добре, хоч ці роботи виконали. А все інше? Будівля, яка є памʼяткою історії та архітектури, досі без капітального ремонту. І це – великий сором та ганьба.
Обідрана «сирота»
Вкотре наголошуємо: Київська мала опера продовжує залишатися обідраною сиротою в «культурному» господарстві столиці.
Зі Статегічного плану діяльності підприємства з 2023 до 2025 років, який було погоджено і затверджено в КМДА в грудні 2022-го, видно, що «зарплата в середньому становить до 7 тисяч гривень на місяць. Штатний колектив – директор, головний інженер, технічні працівники. Низькі зарплати «негативно впливають на загальну роботу усього комунального закладу, не стимулюють працівників театру до продуктивної працi, послаблюють мотивацiйнi стимули…», – йдеться в документі.
Своєї трупи в театрі досі немає. Залу здають в оренду для вистав, які тут грають. Кілька приміщень на першому поверсі орендують підприємці, розмістивши невеличкі кав’ярні. Років 15-20 тому тут активно працювали дитячі гуртки, у яких педагоги навчали грі на музичних інструментах, час од часу влаштовували огляди-конкурси юних талантів. І куди усі ці добрі справи щезли? Вони «потонули» в холодних хвилях байдужості, наживи, що постійно накочувалися на місто.
А так гарно все починалося
Як же в цьому контексті не згадати такий факт.
У 2004 – 2005 роках міська рада створила комунальний заклад «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера»». 2005 року колективу закладу було передано в оперативне управління будинок на вулиці Дегтярівська, 5. Він сусідив безпосередньо з трамвайним депо. Відкривалися блискучі перспективи для театру.
Тим більше, що Київську малу оперу було створено за ініціативи легендарної співачки, Народної артистки, Героя України Євгенії Мірошниченко. Тоді, 2005 року, Євгенія Семенівна планувала поставити на цій сцені «Чарівну флейту» Моцарта, «Соломію» Штрауса, «Дейдамію» Генделя.
Однак міська влада й оком не повела, щоб фінансово підтримати новий театр, надати йому максимальне сприяння, огородивши від усього лихого, насамперед, від забудовників, у яких «розпалився» великий апетит на гектари землі, що примикають до Малої опери. Поруч з оперною будівлею сусідило Лук’янівське трамвайне депо.
Фінт із трамвайним депо
Який же фінт виконали київські міські управлінці під час мерської каденції Олександра Омельченка? Депо поспіхом передислокували на Куренівку, а чотири гектари землі оперативно передали в оренду фірмі «Будхол», яка згодом розпочала тут грандіозне будівництво.
Відстань від будівельного паркана до споруди опери – пів метра, а то й менше! Упродовж років господарі цього будівництва не погоджуються відсунути його на певну відстань від будівлі театру. Навіть судові інстанції не поставили крапку в цьому питанні – Феміда не бачила підстав, для того, щоб зобов’язати «Будхол», який орендує земельну ділянку колишнього депо, узгодити з адміністрацією опери межі землекористування. Тим часом в опері планували прибудувати до основної будівлі навіть приміщення для сценічної частини. Це так і залишилося на папері.
У 2008 році одіозний мер Леонід Черновецький змушений був направити офіційну відповідь тодішньому Президенту України Віктору Ющенку з приводу його доручення профінансувати ремонтно-реставраційні роботи в будівлі Малої опери. Черновецький «розписується» в безсиллі міської влади, зазначаючи, що ТОВ «Будхол» відмовляється погодити межі земельної ділянки, необхідної для реконструкції закладу культури «Київська мала опера».
Отже, місто передало «Будхолу» чотири гектари (!), а для будівлі Малої опери навіть кількох квадратних метрів землі пошкодували. Комусь – усе, а мистецькому закладу, виходить, дірка від бублика. Хіба не трагікомедія?
У 2008 році Віктор Ющенко пише очільникові столичної влади Черновецькому:
«Інформація КМДА (про блокування ремонтних робіт в будівлі Малої опери, – ред.) свідчить про пасивність київської влади щодо забезпечення ефективної дяльності, спрямованої на виконання поставлених мною завдань».
І знову Ющенко пускає громовицю в цьому листі:
«Вжити конкретних заходів щодо остаточного вирішення проблеми, порушеної Київською малою оперою».
Тричі Ющенко звертався до столичних керманичів з цього приводу. І все було марно. Як горохом об стіну. Струс повітря.
Навіть вивіски на фасаді немає
Сімнадцять літ минуло з тих пір. Сьогодні, як і два роки тому, театр зустрічає відвідувачів із пошкодженою (від вибухової хвилі ворожої ракети) стелею у вестибюлі, з дерев’яними сходами на другий поверх, що на ладан дихають, з потрісканими та облізлими стінами всередині. Навіть вивіски на фасаді немає, що це – Київська мала опера (ще один штрих до теми піклування столичних управлінців про сферу культури).
Упродовж двох років у вестибюлі театру – пошкоджена стеля. А якщо її уламки, не приведи Господи, комусь упадуть на голову? Ось таке воно, загрозливе, вогнище культури в центрі столиці!
А спробуймо відчинити двері до коридору на першому поверсі, де розташовані кабінети адміністрації театру. Дверних ручок немає! Лише примітивні отвори, які дозволяють відчинити двері. В невеликому, вузькому коридорі – хаотичне нагромадження комунікаційних дротів із мереж. Від побаченого просто віє якимсь жахом. Хто з акторів прийде сюди працювати? І ще й на зарплату в сім тисяч гривень.
Кличко та його місія
Київський міський голова Віталій Кличко сьогодні стверджує:
«Місія театру — дарувати людям оптимізм, віру в добро, в свою країну і тих, хто поруч».
Золоті слова. Бодай би раз Кличко завітав до Київської малої опери. Він побачив би на власні очі, як втілюється в життя «місія театру».
У столиці координує та спрямовує діяльність влади у сфері культури заступник голови КМДА Ганна Старостенко. Директором Департаменту культури міської держадміністрації працює Сергій Анжияк. У Фейсбуку Ганна Старостенко нещодавно написала, що «попри виклики війни, культурне життя Києва продовжує об’єднувати людей та надихати всіх без винятку». І це добре. А чи не хоче пані Старостенко приїхати до Малої опери, поспілкуватися з керівництвом? Зрештою, нехай би спробувала вона відчинити двері, які ведуть до адміністрації цього закладу. А заодно помилувалася б «красою» вестибюля. Небезпечною «красою».
А ще радили б керівникам міста подивитися, як виглядає ця будівля з тильного боку. Враження – гнітюче. Зрештою, з тилу до споруди й не підійти. Бо впритул до неї – будівельний паркан. Ніби – пів будинку в оковах. На цьому майданчику, де було трамвайне депо, виростає гігінтський офісно-торговельний комплекс, тут «варитимуться» колосальні гроші для його власників. Ось що головне. Візитівка Києва, де правлять впливові забудовники. А ми про якусь обідрану стелю у вестибюлі театру, нефарбовані й потріскані стіни, стару підлогу…
Але що вдієш, якщо мер Кличко та його команда так люблять фанфари.
Богдан ТУР
