274
Будівля Київської малої опери – як коштовна перлинка на культурному, історичному намисті міста
«Та це ж справжній алмаз! Тільки потребує ограновування», – вигукнув одного разу архітектор Руслан Кухаренко.
На жаль, з «ограновуванням» уже чверть століття виникають великі й малі проблеми.
Що ми знаємо про цю споруду, яка своєю архітектурою нагадує казковий палац? Її зведено в 1902 році за проєктом архітектора Михайла Артинова для Лук’янівського Народного будинку. Тут діяли безкоштовна бібліотека, амбулаторія та просвітницький центр. А на верхньому поверсі була розташована театральна зала на 550 місць. У 1910 році сюди запросив глядачів перший в Києві кінотеатр.
Після Другої світової війни й до початку 2000-х в тут діяв Будинок культури Лук’янівського трамвайного депо (відомий як «Будинок трамвайників»). Споруда є памʼяткою історії та архітектури Києва.
У 2004 –2005 роках міська рада утворила комунальний заклад «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера»». 2005 року колективу закладу було передано в оперативне управління будинок на вулиці Дегтярівська, 5. Він сусідив безпосередньо із трамвайним депо. Саме ж депо ліквідували, а 4 гектари землі передали в оренду фірмі «Будхол», яка згодом розпочала тут велике будівництво.
Судові спори, волокита, безгрошів’я – усе це заважало налагодити концертну діяльність. Це було в минулому. А що сьогодні? Не безхмарно.
15 березня 2022 року під час ворожої ракетної атаки вибуховою хвилею було пошкоджено будівлю опери: вибито віконне скло, пошкоджено склопакети, вхідні та внутрішні двері й облицювальне тинькування на стелі холу. Якщо зайдемо нині у вестибюль будинку, то побачимо, що за ремонт стелі ніхто й не брався – вона й досі виглядає пошкодженою. А між тим минуло вже два роки, як обвалилося облицювальне тинькування. За словами працівників театру, тут так і не дочекалися повноцінного ремонту після повітряного нападу рашистів на Лук’янівку.
Оглянуваши будівлю з тильного боку, складається враження, що вона стоїть бідною сиротиною. Якщо фасад більш-менш причепурили, то на задвірках – сумно і прикро. Безлад. На неоштукатурених стінах видно тріщини. А це ж – нагадаємо – памʼятка історії та архітектури! З трьох боків будівлю затиснуто в лещатах великого будівельного майданчика, де на місці трамвайного депо споруджують гігантський торговельно-розважальний центр.
І вкотре зринає запитання: чому в столиці виділяють мільярди гривень на будівництво нових дорожніх розв’язок, а на дуже потрібний нагальний ремонт осередку культури коштів немає? Отже, ця гуманітарна сфера знову фінансується за горезвісним залишковим принципом. І це незважаючи на те, що Київ має величезні доходи. Хіба не сором – мати у столиці театр з обідраною стелею? А раптом сюди забажають приїхати представники Паризької національної опери чи Лондонської королівської опери? У такому разі керівництво Києва змушене буде позичати в Сірка очі.
Чи можуть безпечно почуватися відвідувачі опери, коли є небезпека, що їм на голови може впасти щось із пошкодженої стелі? Не кажемо вже про те, що все це свідчить про ставлення муніципалітету до закладів культури. А між тим, мер Києва Віталій Кличко у 2022 році говорив:
«За час повномасштабної війни ворог пошкодив у Києві приміщення муніципальних закладів культури, серед яких: чотири музеї, Київська молодіжна бібліотека, театр «Мала опера», Київська академія естрадного та циркового мистецтв, низка районних мистецьких навчальних закладів та бібліотек. Але попри це заклади культури в столиці продовжують працювати і зміцнювати нашу спільну віру в перемогу».
Звичайно, їхні двері гостинно відчинено для усіх. Нещодавно театр-студія «Bеат» показала в Малій опері прем’єру поетичної вистави – біографічну драму «Край неба» про життя і творчість поета-шістдесятника Василя Симоненка.
З театральних афіш відомо, що відбудеться концерт «Хіти української сцени» – звучатимуть композиції, що увійшли до «золотого» музичного фонду.
А торік, у лютому 2023-го, тут пройшов ексклюзивний вечір музики бароко, де глядачів чарував ансамбль старовинної музики «Baroccoplus».
І все ж, небезпідставно складається враження, що повноцінно, на повну потужність, Мала опера так і не змогла розвинути свою театральну діяльність. Буквально з початку створення закладу йому встромляли палиці в колеса. Згадаймо деякі сторінки боротьби на цій ділянці культурного фронту.
За каденції одіозного мера Черновецького будівлю хотіли продати. Лише широкий розголос та протестний голос громадськості став на заваді хижому плану.
Нагадаємо, що Київську малу оперу було створено за ініціативи легендарної співачки, Народної артистки Євгенії Мірошниченко. Ентузіасти, які взялися за цю справу разом з Євгенією Семенівною, розповідали автору цих рядків, скільки душевного тепла і сил віддала ця велика жінка, Герой України, задля реалізації такої прекрасної ідеї. Художній керівник цього театру Євгенія Мірошниченко ще 2005 року планувала тут поставити «Чарівну флейту» Моцарта, «Соломію» Штрауса, «Дейдамію» Генделя. А головним диригентом мала намір запросити відомого музиканта Володимира Сиренка.
Але ж цей заклад створювали з великими перешкодами, з приводу земельної ділянки велися підкилимові ігрища. У 2007 році до тодішнього Президента Ющенка звернулася група народних артистів – Героїв України, зокрема Євгенія Мірошниченко, Дмитро Гнатюк, Ніна Матвієнко, Мирослав Вантух, Анатолій Авдієвський, Софія Ротару та інші. Вони були стурбовані ситуацією, що склалася навколо заснованого відповідно до рішення Київради від 24 червня 2004 року Малого оперного театру. Гальмувалося питання щодо землевідведення, фінансування і багато чого іншого. Після цього Президент тричі спеціальними листами звертався до міського керманича Черновецького, щоб міська влада «по державному підійшла до вирішення» нагальних питань Малої опери.
Водночас Президент особливо вказав на необхідність «ретельно перевірити законність проведення будівельних робіт ТОВ «Будхол» на спірній земельній ділянці на Дегтярівській, що прилягає до території, запланованої для проєктування прибудови сценічної частини Малої опери.
Однак справа гальмувалася. Наприкінці грудня 2007-го в Київраді відфутболили прохання керівництва Малої опери про землевідведення 16 соток, які необхідні для реконструкції та подальшої експлуатації театральної будівлі.
Як не дивно, але через десять днів після гнівного листа про зволікання в створенні оперного закладу на Лук’янівці Ющенко оголосив Черновецькому – ні, не догану, а нагородив його… орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Якийсь театр абсурду. А на той час ішов уже п’ятий рік, як мерія передала Будинок культури трамвайників під муніципальне вогнище культури – але там так і не звучали шедеври оперного мистецтва. Натомість вирувала жвава торгівля товарами ширвжитку.
Дирекція театру – комунального підприємства, не знайшовши підтримки у «рідних» кабінетах КМДА, навіть подавала до суду, щоб Феміда змусила «Будхол», який орендує земельну ділянку колишнього депо, узгодити межі землекористування.
Наголосимо: у ті роки, коли ухвалювалося рішення про створення театру «булаву» міста тримав у руках Олександр Омельченко. Один із його заступників очолював Головне управління комунальної власності КМДА (у ЗМІ писали, що він має певний стосунок до фірми, яка забудовує територію Лук’янівського депо). Чи не цим пояснюються підкилимові ігри довкола земельної ділянки?
Але повернемося в сьогодення.
Зі Статегічного плану діяльності Малої опери з 2023 до 2025 років, який було погоджено і затверджено в КМДА в грудні 2022-го, прослідковується, що «основним напрямком дiяльностi театру на цей час є надання послуг з проведення показiв театральних вистав, театрально-концертних програм та iнших заходiв на ocнoві договорiв з юридичними та фiзичними особами…»
А джерелами формування коштiв театру є: фiнансова пiдтримка мiського бюджету (фiнансування оплати працi та комунальних послуг); кошти вiд основноi дiяльностi; спонсорськi, благодiйнi внески i цiльовi перерахування державних, комунальних, громадських, комерцiйних та iнших органiзацiй i фiзичних осiб.
Колектив театру – 12 штатних осiб. У Стратегічному плані зазначено, що зарплата в середньому становить до 7 тисяч гривень на мiсяць. І це «негативно впливає на загальну роботу усього комунального закладу, не стимулює працiвникiв театру до продуктивної працi, послабляє мотивацiйнi стимули…»
Ось як у місті «дбають» про високе мистецтво!
Також читаємо в Стратегічному плані, що «театр входить до перелiку об’єктiв як споруда з аварiйним станом (примiщення потребує термiнового капiтального ремонту). Є необхiднiсть у замiнi механiчного та свiтлового обладнання для сцени для покращення якостi проведення театральних заходiв».
Отож міська влада знає, що театру без міської підтримки дуже складно. Але не поспішає на допомогу. Характерний штрих: якщо й відбуваються тут вистави, то їх грають сторонні театральні колективи, орендуючи сцену. Мала опера немає навіть власної театральної трупи. Складається враження, що цей заклад дістався місту, ніби як у «навантаження».
Богдан ТУР
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
