2,1K
За десять років площа парків у столиці зменшилася на 800 гектарів
Протягом останніх п’яти днів столична держадміністрація п’ять разів попереджала в соцмережах про смог у місті. Погану якість повітря в КМДА пояснюють маловітряною погодою, яка сприяє накопиченню в атмосфері пилу, та радять мешканцям столиці зачинити вікна й пити більше води.
Дійсно, метеорологи останніми днями фіксували дуже невелику швидкість вітру, тож погодні умови таки вносять свою лепту в те, що забруднюючі речовини залишаються в повітрі над містом. Однак пил не береться нізвідки. Що забруднює повітря в Києві, що можна зробити, аби цього уникнути, та чому це досі не зроблено – розповів у інтерв’ю Каштан NEWS голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
Автівки, ТЕЦ та хабарі
Безвітряна погода буває в багатьох регіонах, але саме Київ регулярно потрапляє до двадцятки – тридцятки міст світу з найбільш забрудненим повітрям.
«КМДА маніпулює фактами: вони пишуть, шо забруднення внаслідок того, що немає вітру. Але чому є міста, де навіть без вітру немає забруднення? І тут ми виходимо на фактаж: приблизно 80 відсотків забруднення атмосфери в Києві – це автотранспорт. Як із цим боротися? Треба розвивати метро та електротранспорт, але за десять років Кличка у владі не було побудовано жодної нової станції. Більш того, закриваються трамвайні та тролейбусні лінії», – нагадує Володимир Борейко.
Окрім автівок атмосферу міста забруднюють підприємства, які викидають у повітря небезпечні речовини.
«У нас є Департамент захисту довкілля під керівництвом пана Возного (Олександр Возний, директор Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА, – ред.), якому вже оголошено три підозри, і одна з них – саме за те, що він давав за хабар дозволи на викиди в повітря забруднюючих речовин. Тобто людина, яка отримує заплату за те, щоб не було незаконних викидів забруднюючих речовин, яка має змушувати забруднювачів ставити фільтри, штрафувати за порушення, вона, навпаки, роздає їм дозволи. А ми запитуємо, чому в Києві забруднене повітря», – каже еколог.
Окремий фактор – київські ТЕЦ та сміттєспалюваний завод «Енергія», які працюють на застарілому обладнанні.
«Там старі фільтри, і я розумію, що у них може не вистачати грошей на новітні японські або німецькі фільтри, які дійсно багато коштують. Але я не розумію, чому гроші Києва витрачаються на «іграшки» Кличка типу Скляного мосту або на гламуризацію парків на кшталт знищення природи Оболонського острова. Чому ці гроші не йдуть на фільтри для ТЕЦ, очисні споруди, на Бортницьку станцію аерації? На ці мільйони можна було б поставити нормальні електрофільтри хоча б на одну ТЕЦ», – зазначає Володимир Борейко.
Місто без легенів
Водночас площа зелених зон, які мали б затримувати хоча б частину забрудення, щороку зменшується. Київ «лисіє»: на місці парків та скверів з’являється житлова забудова.
«Зелені насадження – це легені, вони дають кисень повітрю і затримують пил – той самий пил, про який пишуть метеорологи. З точки зору здорового глузду, в Києві треба збільшувати територію зелених насаджень, але вона навпаки зменшується. Ми провели дослідження: взяли площі парків до 2014 року і провели анкетування КП УЗН, які відповіли нам по всіх парках на даний момент. Таким чином з’ясувалося, що за десять років господарювання Кличка площа парків у Києві зменшилася на 800 гектарів. І це тільки офіційні парки – не якісь там прибуткові території чи зелені зони, які офіційно не є зеленими зонами. Приклад: парк «Покол» біля Лисої гори, метро «Видубичі». Він був 90 гектарів, а зараз 45 – за рахунок незаконної забудови так званого ЖК «Світлопарк». Далі: вдвічі зменшився парк Кіото поблизу метро «Чернігівська» – територію віддали забудовникам, і вони там поставили паркан. Крім того, величезна територія в парках забудована церквами та ресторанами. Наприклад, маленький Наводницький парк, де пам’ятник Кию, Щеку та Хориву: там є ресторанчик, який, думаю, побудовано незаконно», – вважає очільник КЕКЦ.
Він зазначає, що навіть нові парки, відкриттям яких пишаються в КМДА, фактично не є новими.
«Коли Кличко каже про якісь нові парки – це брехня і маніпуляція, тому що береться просто зелена зона, яка існувала й раніше, та оголошується парком. Так було з парком «Наталка»: там уже була зелена зона, були дерева, кущі, це – не новий парк. Новий парк – це коли береться пустир і на ньому висаджують дерева. Або береться промзона. Промзона знищується, завозиться чорнозем і знов-таки висаджують дерева», – пояснив Володимир Борейко.
Заповідні зони
До останнього часу одним із найдієвіших способів захисту зелених зон Києва від знищення та забудови було надання їм статусу об’єктів природно-заповідного фонду. Однак у травні 2024 року Київрада ухвалила рішення, яке фактично перекрило цей шлях.
«Забудовники знайшли таку собі депутатку Лимар (Юлія Лимар, членкиня фракції «УДАР» у Київраді, – ред.), яка стала просовувати рішення Київради, яке містить такі пункти на заповідання, які б ми не могли виконати. Ми на першому етапі відбилися: вже був проєкт, його підписали всі члени екологічної комісії, але я переговорив з Москалем (Денис Москаль, голова комісії Київради з питань екологічної політики, – ред.). І Москаль не став цього робити. Тоді вона знайшла собі помічника в особі секретаря Київради Володимира Бондаренка, і завдяки йому 10 травня Київрада підтримала це рішення», – каже Володимир Борейко.
За його словами, виконати вимоги, прописані в новому порядку створення об’єктів природно-заповідного фонду, завідомо неможливо.
«Наприклад, у законі про природно-заповідний фонд сказано, які документи потрібні для заповідання: це обґрунтування, клопотання, погодження землекористувача і схема. А Київрада прописала, що повинні бути кадастрові плани, аерозйомка тощо. Тобто те, чого ми зробити не можемо, тому що, наприклад, багато земель Києва взагалі не мають кадастрових планів. Потім у законі сказано, що біля заказників можуть створюватися охоронні зони. А в новому порядку прописано, що вони не можуть, а повинні створюватися. В місті це зробити неможливо, бо потрібно домовлятися з багатьма землекористувачами, і вони на це не підуть», – пояснює еколог.
Як наслідок, за 2024 рік і за два місяці 2025 року Київрада не створила жодного нового об’єкта природно-заповідного фонду, хоча раніше їх створювалося по п’ять-шість і навіть по десять за рік, нагадує Борейко.
«Київрада взагалі не мала права ухвалювати це рішення. Ні в законі про самоврядування, ні в законі про охорону довкілля не прописано, що міські ради можуть створювати свої порядки. Також ми звернулися до Державної регуляторної служби, вона провела експертизу і визначила, що це рішення було ухвалено незаконно, бо воно є регуляторним актом, а в регуляторного акта зовсім інший шлях ухвалення. Крім того, Київрада порушила власний регламент: вони написали, що всі проєкти на заповідання (а ми їх 20 зробили) треба передавати пану Возному, а це, згідно з їхнім регламентом, не має робитися. Тобто в регламенті одне, а вони прописують зовсім інше», – підкреслює еколог.
Нині Київський еколого-культурний центр оскаржує рішення Київської міської ради в суді. Поки що екологи налаштовані оптимістично.
«Було вже два засідання. Минулого року ми виграли суд за Лису гору проти Київради і змусили Кличка відмовитися від знищення Лисої гори під військове кладовище. Думаю, що й тут виграємо, тому що закон на нашому боці, і нас підтримала Державна регуляторна служба, яка зайшла в процес третьою стороною», – каже Володимир Борейко.
Юлія ТЄНЄНЬОВА
