Киянки, що надихають | Історія Лідії Іщук
У сучасному світі, бути мамою, за документами, – така ж робота, як і інші. Аби чим більше дітей, які з різних причин опинилися без батьківського піклування, змогли відчути тепло родинного затишку, в Україні створили професію «батьків-вихователів».
У 2008 році Лідія Іщук, разом із чоловіком й синами, вирішили взяти в сім'ю двох дівчат з інтернату. З того часу, Лідія виховала і виховує 20 прийомних дітей.
Багатодітна сім’я – це ідея моїх двох синів й чоловіка. Вони, мабуть, не до кінця усвідомлювали що це таке, але чітко знали – більшість часу мама буде вдома. Бо в той час я працювала в банку й просто майже жила на роботі.
Пані Іщук каже, що жодного разу не відмовилася ні від одної дитини, навіть коли знала, що є брат чи сестра, яких не можна розлучати. Найменшим, дівчатам-двійнятам по два рочки, найстаршій вихованій дитині – 26. Біологічним синам зараз 30 і 26 років.
Коли родина вже рік жила з двома прийомними дівчатками, у двері їхнього будинку постукали. До найстаршої з сестер у гості приїхав друг, тринадцятирічний Влад. Як виявилося, він втік з притулку, щоб знайти родину, де проживає Аліна, й попросити прихистку.
На щастя, в новому будинку місця вистачало. Проте, коли родина звернулася до Служби у справах дітей, на них чекав сюрприз – у хлопця була п`ятирічна сестра Валя… 2009 рік родина зустріла вже з 6-ма дітьми.
Дітям просто потрібно вимовляти слово «мама», для них це важливо. І їх потрібно обіймати. Тактильний контакт найкраще укріплює стосунки між рідними. Обійми необхідні великим і малим.
У червні 2010 року родині запропонували переїхати до Києва і стати батьками-вихователями ще 4 дітей. Величезна сім’я розмістилась у двох квартирах-сусідах в Оболонському районі.
Було й несприйняття, і агресія, і спроби втекти. Я завжди думала, що не може дитина просто так піти… шукала причину в тому, що десь недолюбили чи образили. Виявилося, що може… Але таке життя, й тому, якщо в тебе професія мами, то потрібно навчитися відпускати й не дорікати собі.
Останні п'ять років пані Іщук самостійно виховує десятьох дітей. Її чоловіка не стало. Лідії важко про це згадувати, проте міцна й згуртована родина допомагає справитися навіть з найскладнішими етапами у житті.
Дітей не можна кидати. От знаєте, зараз 80% дітей у сім’ях відчувають самотність. Сучасні батьки забувають, що дітей потрібно цілувати й обіймати чим більше. І не важливо, дитина у першому класі чи їй вже за тридцять. І спілкуватися, постійно підтримувати контакт.
Загалом у Києві функціонує 24 дитячих будинки сімейного типу (ДБСТ), у яких виховується 180 дітей. Аби заохочувати родини створювати ДБСТ, місто закуповує для таких родин квартири, машини, тримає на контролі проведення ремонтів й заміни застарілої техніки за кошт міста, а також не забуває про додаткові виплати.
У нас завжди є можливість відправити дітей безкоштовно у табір чи санаторій. Протягом року, кожна дитина хоч раз з'їздить на відпочинок. У мене хороші стосунки з районною адміністрацією, я завжди до них можу звернутись з будь-яким питанням й вони допоможуть.
І хоч у Лідії шалений ритм життя, проте завжди є час на чашечку кави та хобі. Жінка обожнює доглядати за квітами. Каже, що на дачі у неї понад 500 видів квітів й для неї немає кращого відпочинку ніж доглядати за рослинами й спостерігати, як діти дружньо проводять час на подвір'ї.
Нещодавно, Лідія Іщук стала однією з лауреаток міського конкурсу «Киянка року-2020».
Використання матеріалів сайту лише з активним посиланням на vechirniy.kyiv.ua
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
