Створення Українського національного пантеону є тривалим державним проєктом, спрямованим на вшанування найвизначніших постатей української історії, і воно не повинно залежати від закордонних політичних заяв. Його будівництво має відбутися в Києві.
Таку думку висловив історик та народний депутат Володимир В’ятрович в ефірі Радіо Культура, коментуючи прийняття Верховною Радою закону “Про Український національний пантеон”.
Першого липня Верховна Рада ухвалила проєкт закону № 15360 “Про Український національний пантеон” за прискореною процедурою. Закон встановлює, що Пантеон матиме статус об’єкта державної власності, який не підлягає приватизації або передачі в оренду. Фінансування проєкту забезпечуватиметься з державного бюджету. Згідно з документом, тут можуть бути вшановані керівники української держави різних історичних періодів:
- Князі Русі та гетьмани Запорізького Війська;
- Президенти Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки та сучасної України (за винятком тих, хто був усунутий через імпічмент);
- Головнокомандувачі армії УНР, Галицької армії, “Карпатської Січі”, Української повстанської армії та Збройних Сил України періоду війни за незалежність.
Також у пантеоні може бути увічнена пам’ять видатних діячів науки, культури, спорту, мовознавства та лауреатів Нобелівської премії, пов’язаних з Україною.
За словами В’ятровича, закон передбачає створення спеціальної комісії, яка розглядатиме кандидатури видатних особистостей української історії. Остаточне рішення щодо включення певної особи до Пантеону ухвалюватиме Верховна Рада окремим законом, який також має бути підписаний президентом України.
“Навмисно встановлено дуже високий поріг, щоб уникнути знецінення цього поняття. Також передбачена можливість перепоховання діячів лише через двадцять років після смерті, аби уникнути впливу політичної кон’юнктури”, — зазначив В’ятрович.
За його словами, закон лише закладає правові основи для створення Пантеону. Попереду буде конкурс на архітектурну концепцію, визначення місця розташування та розроблення необхідних підзаконних актів.