29 серпня назавжди залишиться у пам’яті українців днем суму і жалоби – за тими, хто віддав життя за рідну землю. У Києві Героїв поминали у різних куточках столиці – пам’ятні знаки і меморіали є в усіх районах. Та чи не найбільше лампадок та квітів, а особливо соняхів – печального символу Іловайська, було сьогодні біля «Стіни пам’яті полеглих за Україну» у центрі столиці.
-Вічна пам’ять Героям, які віддали своє життя за суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Пам’ять про них завжди буде жити у наших серцях, — ці слова линули за самого ранку на Михайлівській площі. Потім предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній звершив панахиду.
-Дорогі брати і сестри, рідні наших захисників, новітніх Героїв, сьогодні ми підносимо молитви до Бога в особливому місці. З часу Революції Гідності у монастирі знайшли прихисток люди, які, зрештою, змінили хід нашої історії. А тепер на стіні понад 4 тисячі фотографій загиблих героїв. У кожного із них була своя історія, залишилися рідні та близькі. Ми не маємо права забути подвиг, який вони звершили заради нас, — сказав митрополит Епіфаній.
Він сказав, що молиться, щоб війна закінчилася перемогою над агресором і на стіні більше не додавалося фотографій чоловіків і жінок.
Разом з киянами вшанував пам’ять воїнів та поклав квіти до стіни пам’яті полеглих захисників України в російсько-українській війні мер столиці Віталій Кличко. Він зазначив, що за понад шість років війни з Росією за незалежність – на Сході нашої держави боролася 31 тисяча киян. Та, на жаль, загинули 398 героїв. Про їхнє життя можна буде дізнатися з інтерактивної Дошки пам’яті загиблим та померлим в АТО/ООС героям-киянам, яку встановили у п’ятницю 28 серпня у мерії. Як розповіла заступниця голови КМДА Марина Хонда, інформація, яка відображена на цьому стенді, дублюватиметься на сайті КМДА і її зможуть прочитати з будь-якого куточку земної кулі.
Саме історії героїв переповідають у Мінветеранів.
-Пам’ятати – це про емоції, які ми разом проживали, це улюблені жарти та дивні історії, це життєвий досвід, яким обмінювались і який є в нагоді дотепер. Для мене пам’ятати – це посміхатись згадуючи, – зазначає ветеран, раніше мехвод 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», сьогодні заступник Міністра у справах ветеранів України Ігор Безкаравайний.
— 29 серпня… Цього дня вперше зустрілися у відкритому двобої Збройні Сили України, добробати й Національна Гвардія з регулярними військовими частинами російського агресора. Незважаючи на пропозиції скласти зброю та пройти так званим «зеленим коридором», ми прийняли цей бій і показали, що Україна не здасться. На очах гинули друзі, знайомі та незнайомі. Протягом 3-4 годин понад триста загинуло, майже півтисячі потрапили в полон, така ж кількість була поранена. На моїх очах росіяни розстрілювали важкопоранених, давили бойовими гусеницями десанту. З одного боку, як кажуть, цей день став другим днем народженням, бо вдалося вижити серед смерті, однак значна частина тебе залишилася там, разом з хлопцями. Тому, з 2015 року, 29-го серпня Іловайське братерство разом із родинами загиблих побратимів збирається біля Стіни пам’яті на Михайлівській площі, – пригадує військовий лікар, який пройшов пекло Іловайська, Всеволод Стеблюк.
Спогадами про трагічні часи для під час онлайн марафону «Доба пам’яті» ділилися родичі загиблих, ветерани російсько-української війни, волонтери, медичні працівники, громадські діячі, українські митці та патріоти України.
Крім того, до 1 вересня на Михайлівській площі демонструється фотовиставка «Іловайськ. Спогади. 2014», а до 29 вересня — арт-проєкт «Жива пам’ять», присвячений пам’яті загиблих в російсько-українській війні.
Наталка Марків, фото Бориса Корпусенка
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
