На пузі повзали під злітною смугою
— Років 15 тому друг шукав скарби під Києво-Печерською лаврою і показав мені фото зі своїх вилазок. Я загорівся бажанням спуститися під землю, і довго вмовляв взяти з собою, — згадує Кирило Степанець. — За це розплатився з ним всілякими бонусами на кшталт доброго пригощання, купівлі реманенту… Ми з ним пройшли метрів 30 дренажною штольнею в районі Зеленого театру. Дуже темно, вузько, неприємно. Я попросився назад на поверхню, й вирішив. Що ніколи знову не сунуся у підземелля. Проте, пройшов місяць, і от я у ролі вожака, повів туди друга. А коли стало страшно — мобілізував волю, сказав собі: «треба лізти». З того часу почав лазити. Не можу сказати, що був у всіх київських підземних просторах, але у дуже багатьох місцях.
Дослідник Києва, письменник Кирило Степанець
Потім були заховані у колектори підземні річки — притоки Либеді: Кадетський гай, Хрещатик, Клов, Скоморох. Ці річки в ті часи були «золотим кільцем» київських дігерів, їхніми класичними маршрутами. А далі настали часи мого власного ексклюзиву. Це мандри підземними річками, наприклад, Афанасіївським ручаєм, про які всі забули, й зникли з мапи Києва, й куди ніколи не лазили інші дігери. Тоді по кілька кілометрів повз в багнюці, серед страшного смороду, такими вузькими каналами. Що не можна було лікті розігнути. Досліджував ці забуті ручаї та річечки й з поверхні. Так назбирався великий матеріал на книгу «Енциклопедія київських річок», де описав всі підземелля та їх історію, і видав у 2013 році. За законодавством у нас немає пересторог досліджувати підземні колектори річок, чого не скажеш про столичний метрополітен.
Кирило перед втечею від охоронців. 10 років тому…
В ті часи ми також знайшли одне таємне місце. Мало хто знає, що під авіазаводом протікає підземна частина річки Любка, а точніше — її джерела. Років 10 тому лазили по колектору прямо під злітною смугою, шокуючи охоронців. Ми виникали й знову ховалися під землею. Знайшли тоді ціле кладовище старих літаків, аж поки охорона не зрозуміла, як ми сюди потрапили й при останній спробі вилізти через люк біля чергового літака (а пересувалися ми виключно під землею, минаючи паркани та колючий дріт) — я отримав кийком по пальцях. Далі поповзли по трубі й вилізли на поверхню неподалік від Кільцевої дороги.
Гігантський бункер під палацом «Україна»
— Але метро у юності, звичайно ж, було моїм наступним етапом, — розповідає Кирило Степанець. — Об’єкти, де метробуд прокладав нові ділянки — були простими прогулянками, і туди ходили колись як на роботу. А от діючий метрополітен і всі бункери, що з ним пов’язані, вважалися раніше у київських дігерів найвищим класом мандрів. Тому, що потрібно було оминати охорону, сигналізацію, інші перепони, уникати потягів. В ті роки нам пощастило й у метро нас жодного разу не виловили.
Підземелля Києва таємничі та загадкові
В ті роки ми, в основному, досліджували центральну частину підземки — від Оболоні до Либідської площі та від Нивок до Арсенальної площі. Зелена гілка не цікавила тому, що будувалася в часи, коли вже закінчилася «холодна війна», й на ній не будували підземних укриттів та бункерів. Єдине, що було цікаво для дослідження, то це недобудовані станції «Львівська брама», станція «Загорівська» (Герцена) та «Теличка». Але то давня історія моїх мандрів, по молодості, і я не раджу нікому цього повторювати! Нині система охорони у метрополітені дуже змінилася й стала «непрохідною».
Під столицею, серед безлічі бункерів є кілька недобудованих, є дуже секретні й ретельно охоронювані державні об’єкти. В деяких ми побували тому, що поталанило опинитися в потрібному місті в потрібний час, або просто помилилися, просуваючись під землею. Зараз це вже неможливо. А столичні метрополітенівці самі водять охочих на екскурсії у підземку вночі.
Старі тунелі Києва під землею
Під столицею, серед безлічі бункерів є кілька недобудованих, є дуже секретні й ретельно охоронювані державні об’єкти. В деяких ми побували тому, що поталанило опинитися в потрібному місті в потрібний час, або просто помилилися просуваючись під землею. Зараз це вже неможливо. Охорона тепер стала дуже надійною.
Отак, досліджуючи тунелі, ми й знайшли найбільший у столиці, завширшки 20 метрів. Він знаходиться в районі палацу культури «Україна». Його будували у 1980-х роках за допомогою прохідницького щита для створення бункеру для переховування високопосадовців УРСР на випадок ядерної війни. Там мало бути три поверхи різного призначення. Проте, цей об’єкт не добудували тому, що сталася аварія на Чорнобильській АЕС, у держави катастрофічно бракувало грошей, а потім СРСР розвалився.
— Що найбільше лякає під землею?
У підземеллях столиці є дуже вузькі місця
— Це суб’єктивне сприйняття. Когось нічого не лякає. Тих, хто вперше спустився під землі лякають тіснява, темнота. Замкнений простір, тіні, луна від голосів, хтось взагалі чує якісь потойбічний шепіт, або, що почнеться дощ і їх змиє…
— Де найгарніші місця під землею у Києві?
— Комусь подобаються вузькі дірки та люди отримують задоволення лазячи на пузі, а мені — старовинні підземелля, зі більш ніж сторічною кладкою з цегли. Вони різного масштабу, навіть маленька старовинна арочка приводить мене у захват. Бо це інша епоха, інші люди й матеріали. Зараз з того, що збереглося, найгарнішим є Царський колодязь на Микільській водовідвідній системі. Це сторічна конструкція — місце де завжди й взимку й влітку цілодобово йде дощ. З висоти 30 метрів тече вода, яка внизу розбивається на міріади краплинок. Дуже гарно!
Гра світла у підземних колодязях
— Підземну систему Києва можна порівняти з Лондоном та Парижем?
— Париж стовідсотково програє Києву. Я перевіряв особисто. Там є закинуті катакомби, де видобували камінь, глину. В Одесі катакомби значно цікавіші. Єдине, що цікаво: в Парижі зробили туристичний об’єкт з підземних поховань жертв епідемій. Але у Києві вистачає своїх кісток, маємо мінімум 4 підземних печерних комплекси з похованнями та монастирськими келіями.
А от у Лондоні просто фантастичний «потойбічний» світ! Мій друг і дослідник лондонських підземель видав книгу — альбом ілюстрацій підземної британської столиці. Це просто неосяжний світ.
— Чи комунікуєте ви з комунальними підприємствами міста, якщо бачите під землею якісь негаразди?
— Раніше ми постійно спілкувалися з Київводоканалом, Київенерго, Київавтодором. От Київводоканал нам колись навіть платив за те, що познаходили врізки нелегальної фекальної каналізації, що отруювали річку Либідь. Тоді комунальники заблокували приватним садибам скиди у річки Клов та Хрещатик, які впадають у Либідь. Сьогодні, я вважаю ситуацію критичною через те, що з’явилися цілі нові масиви приватного сектору на Святошині (селище Біличі), і люди не звертаються до комунальників задля будівництва колекторів, просто ходять у туалет в річку Нивка. Тут, на мій погляд, потрібно запроваджувати такі штрафи для киян, хто «економить» на каналізації при будівництві приватних будинків, які б перевищували розмір будівництва цивілізованої законної каналізації. Тоді перестануть забруднювати столичні водойми, які, нагадаю, всі є притоками Дніпра.
Нагадаємо: «Вечірній Київ» розповідав, що на Володимирському узвозі є невеликий будиночок. Під ним, в самому пагорбі, знаходиться величезне підземне приміщення з галереями, побудоване у середині 19 століття. Колись тут зберігалася й фільтрувалася питна вода. Водосховище давно не працює, але споруда збереглася в ідеальному стані. Крім комунальників там ніколи нікого не буває. Масштаби споруди грандіозні, їх можна порівнювати з подібними спорудами Лондона, де давно вже облаштували концертний зал.
Читайте також «Як у Києві укріпили схили гір»
Фото Кирило Степанець
Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
