/>
У 2014 році, після початку війни на Сході, тисячі українців були змушені полишити свої оселі та переїхати з окупованих територій. Навіть через 6 років потому вони не можуть повернутися додому. Журналісти «ВК» підготували розповідь про те, як живуть та навчаються у Києві студенти з Донбасу.
«Ми разом із однокласниками подивилися у вікно і побачили, як трасою з боку російського кордону йдуть танки…»
-Коли почалась війна, у нас змінилось усе. Моя сім’я розкололась на кілька «таборів»: мої батьки не підтримали нову владу, а бабуся, дядько та тітка були в захопленні від приходу «русского мира». Згодом дядько та тітка перебралися у Росію, зареєструвалися там, як біженці. А батьки залишились на окупованих територіях. І зараз для нашої родини це велика проблема, — розповідає київська студентка Юлія Гупалюк, родом з міста Антрацит, Луганської області.
Юлія згадує, що під час навчання в школі, діти потрапляли під сильний інформаційний вплив Росії.
-У той час, як Росія порушила українські кордони, я була у сьомому класі. Кожний понеділок школярі мали співати гімн Росії. Я чинила супротив і співала український гімн, за що мене постійно викликали до завуча та директора, — пригадує Юлія.
Дівчина була свідком жахливих епізодів війни — вона і досі згадує, наскільки страшно знаходитись на окупованих територіях.
-Я пам’ятаю був саме урок української мови. В один момент, коли я та мої однокласники подивились у вікно, ми побачили як зі сторони російського кордону трасою йдуть танки, — розповідає дівчина.
Зі шкільним навчанням та складанням ЗНО Юлія мала певні складнощі.
-Коли стало зрозуміло, що я не отримаю документи про закінчену середню освіту українського зразка, мої батьки вирішили, що буду навчатись екстерном, дистанційно в українській школі. Я отримала атестат і складала ЗНО як і всі. Вступала до університету без будь-яких пільг, на рівних умовах з іншими абітурієнтами, — розповідає Юля.
Після переїзду в Київ, життя дівчини змінилось на краще.
-Я вступила в КНУ ім. Шевченка. Дуже задоволена, адже тут можу реалізувати свій творчий потенціал, чого б не могло бути в окупації. Також моя громадянська позиція стала більш чіткою. Коли я перебувала вдома, на Донбасі, то розуміла, що не підтримую ту бандитську владу. Проте в Києві моя проукраїнська позиція зміцнилась, — каже студентка.
Київ «прийняв» дівчину майже відразу, хоча їй спочатку було страшно.
-Для мене улюбленим транспортом стало київське метро. Це живе серце міста, а я всередині цього серця, — метафорично додає Юлія.
«Найбільший тиск відчувала моя мама – вона працює в будинку культури»
-Постійне виливання бруду на Україну. Росія маніпулювала дуже вправно: постійні мітинги, жахалки про те, які погані українці, фейки – це все поступово відбувалося в нашому житті, зокрема і в школі. З’являлись незрозумілі люди, які ходили та агітували проти України, — згадує минулі роки Єгор Осипчук, майбутній юрист, родом із Луганська.
Родина молодого хлопця теж відчула вплив проросійської політики: навіть ті, хто підтримував Україну, мав жити за новими правилами.
-Найбільший тиск відчула моя мама. Вона працює в будинку культури, і з початку війни змушена була оформлювати паспорт ЛНР, такі реалії для того, щоб не втратити роботу у місті, де знайти нову роботу дуже складно, — розповідає Єгор.
Хлопець був відразу налаштований жити в Україні та здобувати освіту в рідній країні, тому почав шукати шляхи, як вступити до київського ВНЗ.
-Я закінчив екстерном житомирську вечірню школу. У Луганську навіть атестат не отримав. Складав ЗНО без будь-яких пільг, і вступав до вишу теж. Зараз навчаюсь у Київському Таврійському університеті ім. Вернадського, — ділиться спогадами Єгор.
Київ став для Єгора стартом змін та можливостей.
-У мене змінились погляди на життя. Став більш цілеспрямованим і мотивованим, тому користуюсь можливостями столиці на повну, — наголошує Євген.
Про життя переселенців після окупації створюються цілі соціальні проєкти. Наприклад, український телеведучий, блогер Олександр Педан створив проєкт «Знай своїх», де розповідає, як склались долі біженців.
https://www.instagram.com/p/CEJeLNslCKN/?igshid=1hnnxg0ding0g
Шоботенко Катерина
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
