972
Там, де не зможе допомогти людина, допоможе собака
Восени 2023 року в Києві запрацював Центр каністерапії, який безкоштовно надає допомогу як військовим, так і цивільним українцям, які зіткнулися з психологічними проблемами після початку повномасштабного вторгнення.
Як відбирають собак-«лікарів» та чим вони можуть допомогти дорослим та дітям – читайте в матеріалі Каштан NEWS.
Діти
«Челсі, дай п’ять!»
Кудлата Челсі простягає лапу і зворушливо дивиться на дитину, яка дала команду. Дитина у захваті. Челсі десять років, два з них вона прожила на вулиці, ще два – в притулку в Бородянці, а потім нарешті знайшла собі люблячу родину. Тоді ж у харизматичної дворняжки (дизайнерської собаки, як ввічливо називають її в центрі) виявили незвичайний талант – надавати людям психологічну допомогу.
Каністерапію не можна назвати надновим методом: у світі участь собак у психологічній реабілітації практикується вже майже пів століття. Спілкування з собаками знижує рівень адреналіну та кортизолу («гормонів тривоги»), допомагає розкритися і встановити контакт не лише з тваринами, а й з іншими людьми – зокрема, з психологом, який також є неодмінним членом команди.
«У нас була дівчинка, яка дуже налякалась під час обстрілу і майже зовсім не розмовляла. Але ми розповідаємо дітям, що для того, щоб спілкуватися з собакою, потрібно розмовляти – хоча насправді собака може виконувати команди і за жестами. Тому собака стає для дітей мотиватором до спілкування і з нами, і з психологами, і між собою», – розповідає кінологиня Марина Прокопенко, керівниця Центру каністерапії INNIKOS.
У Києві INNIKOS працює з жовтня 2023 року. Цей осередок з’явився завдяки київським кінологам та психологам, громадській організації «Change Communication» та підтримці благодійного фонду Royal Canin Foundation (Франція). Влітку минулого року такий же центр каністерапії відкрився у Рівному, а найближчим часом запрацюють ще два – у Чернівцях та Миргороді.
«Всі заняття абсолютно безкоштовні. Людина заходить на сайт, реєструється, обирає, потрібна їй групова терапія чи індивідуальна. Потім з нею зв’язується адміністратор, і вони разом обирають, яка терапія їй підходить. У київському центрі у нас працюють два психологи і реабілітолог. Реабілітолог працює більше з військовими, психологи працюють з усіма – тобто на терапію може записатися будь-хто. Ми всі, по суті, є постраждалими від повномасштабного вторгнення, немає людей, яких це не зачепило», – каже Наталя Черненко, комунікаційниця проєкту із запуску центрів каністерапії, який реалізовує ГО «Change Communication».
Дорослі
У Києві безкоштовні заняття каністерапією проводяться у приміщенні Центру на вулиці Прирічній, а також у «VCentri Hub» біля метро Мінська. Крім того, команда кінологів та психологів регулярно виїжджає з тваринами до госпіталів.
«Коли військові вперше потрапляють до госпіталю, то дуже часто це люди, закриті до спілкування. Психолог питає їх: «Хлопці, які у вас є питання, може, якісь внутрішні переживання?», а вони зазвичай сидять отак, закрившись, схрестивши руки-ноги, і кажуть: «У нас все гаразд». Ну а для того, щоб спілкуватися з собакою, треба все ж таки прибрати ноги, відкрити руки, бо ми їм даємо смаколики, якими треба пригощати собак. І собаки теж самі мотивують: підходять, кладуть лапи: «Давай мене чухай», приносять м’ячик», – каже Марина Прокопенко.
У команді каністерапевтів працюють чотири собаки: австралійська вівчарка Олександра (або ж просто Саня), малінуа Барселона (Барса), цвергшнауцер Фрейя та «дизайнерська» Челсі.
«Дуже цікаво, що люди з різними діагнозами і з різними травмами обирають різних собак. Оскільки нам пощастило, в нашій команді є чотири різних собаки – дуже повільна, дуже тактильна, дуже чуйна Челсі, дуже весела, мотивуюча до спілкування Саня, дуже серйозна Барса і маленька Фрейя. Військові обирають різних собак. Хтось каже: «Я з великими не знаю, як спілкуватися, я обираю Фрейю». У кого більш депресивний стан, ті зазвичай обирають Челсі, бо їм потрібне більш тактильне і спокійне спілкування, а хтось каже: «Ні, мені потрібна лише Барса». І психолог з того, яку собаку і яку взаємодію з нею обирає людина – чи віддавати команди, чи обійматися, вже може приблизно зрозуміти, які проблеми у цієї людини. Взагалі собаки мотивують людей спілкуватися з психологом. Бо багато хлопців, особливо на першому сеансі, кажуть: «Та ми, власне, тільки до собак прийшли». Але оскільки психолог поруч, і він також спілкується з ними і з собаками, потім багато хто каже: «А можна до вас записатися вже на індивідуальне заняття?» – розповіла Марина.
Собаки
Собак для участі у каністерапії відбирають і навчають спеціально – не кожна тварина хоче і може постійно спілкуватися з різними людьми. Тому чотирилапі «терапевти» проходять декілька тестувань та етапів навчання.
«Собаку можна тестувати і в щенячому віці, але поки вона росте, багато чого змінюється, тому ми тестуємо десь ближче до року. Це первинне тестування, де ми дивимося, чи буде собаці в цій роботі добре, чи не зашкодить їй спілкування з людьми у такій кількості і чи не зашкодить вона людині, якщо виникне якась складна ситуація. Є вправи, під час яких ми стресуємо собаку і дивимося, як вона поводиться – мацаємо, підіймаємо лапки, торкаємося за вуха, за морду, за боки, бо є собаки, яким не подобається тактильний контакт», – пояснює кінологиня.
Якщо собака успішно проходить первинний тест, для неї починається навчання, яке триває від пів року до року.
«Потім вона проходить вже велике серйозне тестування. Нещодавно ми стали членами команди PADA (Personality assessment of domestic animals – «Оцінка особистості свійських тварин», – ред.), туди входять 16 країн, і якщо собака пройшла це тестування, вона отримує сертифікат, що вона може працювати в каністерапії», – розповідає Марина Прокопенко.
«Терапевтом» може стати собака будь-якої породи і навіть безпородна, як вже знайома нам Челсі. Головне – мати стабільну психіку і любити спілкуватися з людьми.
«Челсі дуже любить людей, вона дуже чуйна і завжди обирає людину, якій внутрішньо дуже погано. І якщо хлопці в госпіталі нічого не кажуть, а Челсі прийшла і притулилася, то психолог вже має розуміння, що в цієї людини є якась внутрішня травма і їй боляче», – каже Марина.
Юлія ТЄНЄНЬОВА
