109
Латвієць Андріс Капіньш розповів, чому не залишив Україну під час війни
Андріс Капіньш, власник студії танців «Papa Dance», переїхав до Києва сімнадцать років тому, і Україна стала його другою Батьківщиною. Ютуб-проєкт «Каштан. Бізнес» розповідає, як латвійський викладач танців працює і розвиває свою студію в умовах постійних повітряних тривог та блекаутів.
«Віджати, забрати, посіяти війну – це позиція рашки останні тридцять років»
До того, як переїхати в Україну, Андріс працював в росії.
«Сам я з Латвії, приїхав у Київ у 2007 році. Одружився тут і зараз живу тут. Довгий час працював у росії – був артистом балету, але працював в цьому балеті і як викладач. Через деякий час приїхав у Київ відкривати школу цього балету, але після початку війни в 2014 році мої стосунки з керівництвом балету погіршилися й через деякий час я вирішив закрити це питання з цим балетом і заснував свою школу», – розповідає Андріс.
За його словами, розрив стосунків з колишніми колегами дався йому нелегко, але йому не подобалася їхня позиція щодо України і Євромайдану 2014 року.
«Майдан, початок війни – мені відразу стала зрозуміла моя позиція. Країна хоче обрати свій європейський шлях: оскільки сам із Латвії, то знаю, що таке європейський рух і європейське направлення. І якщо це все йде через силу, то це вже не правильно. Це вже ми бачили, ще до 2013 року бачив, як це розвивається, як тут пропагується російська мова, російська музика, російське все. Майдан, анексія Крима, війська в Донецьку і Луганську –одразу було зрозуміло, що так поступають тільки, вибачаюся за слово, гопники. Тобто, віджати, забрати, посіяти війну – це позиція рашки останні тридцять років. Придністров’я, Абхазія, Грузія – все це було поетапно, і з цим неможливо змиритися. Я не знаю, як весь світ так спокійно спостерігав за цим», – згадує латвієць.
«Це така дуже сімейна назва»
У Києві Андріс Капіньш заснував власну школу танців «Papa Dance».
«Я вже понад двадцять років працюю з дітьми і не тільки в Києві. З 2007 року співпрацюю з благодійним фондом: ми працюємо і працювали з соціально незабезпеченими дітьми, а також з дітьми з інвалідністю, і ми довгий час їздили по всій країні, ще коли це не було мейнстрімом. Дуже важко було наглядати за цими дітьми, я допомагав, і хтось мене назвав папа Андріс. Довго думав, як назвати школу – і «Papa Andris Dance», і «Papa Andris Dance School», і «Dance Dance». А потім ми просто прибрали «Андріс», і вийшло «Papa Dance, і це така дуже сімейна назва», – згадує Андріс.
У 2014 році в школі Андріса з’явилися діти-переселенці з Донеччини та Луганщини.
«Були дуже страшні історії – як матері добиралися під обстрілами з маленькими дітьми. У нас дуже багато було таких дітей. Дехто після 2022 року виїхав уже далі, на жаль. Але ми завжди приймали дітей, і не тільки переселенців. Зараз ми також безкоштовно беремо на заняття дітей. Але у даному випадку ми більш дивимось не на те, що треба взяти, наприклад, переселенців чи дітей загиблих чи наших воїнів – для мене важливо, щоб дитина свідомо цим займалася», – каже Андріс.
«Ухвалив для себе рішення, що ми залишимося»
15 лютого 2022 року Андріс поїхав до Латвії готувати проєкт дитячої творчості.
«Ми хотіли показати в Латвії українську культуру. В мене були домовленості з деякими колективами, збирались зробити такі мости мистецтв між Латвією та Україною. Тоді я був взагалі поза якимось інформаційним полем, не розумів, що тут буде, що відбувається – я не був тут, я був там. Але я повернувся в Україну: 23 лютого, о 18 годині, останнім рейсом «АirBaltic» прилетів у Київ. Ми зустріли початок повномасштабної війни о п’ятій ранку, коли почалися вибухи. І я не міг повірити, що це відбувається», – розповідає він.
Представники посольства Латвії пропонували Андрісу якомога швидше залишити Україну.
«Мені телефонували з посольства й казали: «Ми вас чекаємо у Львові, автобус зі Львова буде відправлятися в Латвію». Але я вирішив, що ми залишимося, тому що на мені велика відповідальність, в мене є діти, щось треба робити; купа моїх друзів, і ті, хто воюють, і хто залишилися тут. Мені почали надходити кошти з-за кордону, і я почав все це розкидувати по своїх друзях, знайомих, кому необхідна була в той час допомога. Ми зв’язалися з моїм другом – він директор готелю в Болгарії. Ми написали до нашої групи шкільної, що збираємо дітей і жінок та виїжджаємо на евакуацію до Болгарії. Ми зібрали 90 людей, замовили автобуси, і 18 березня вся наша школа плюс родичі, сестри, тьоті і бабусі виїхали в Болгарію. Там ми організували побут, навчання для дітей, організували процес, щоб всі себе відчували добре», – каже Андріс Капіньш.
Через три місяці школа повернулася до Києва, і Андріс почав займатися волонтерством.
«У вересні 2022 року ми зрозуміли, що треба далі працювати, що в нас є запит – діти, батьки запитували в групах, і ми відкрили школу. Школа запрацювала, а я почав їздити на Донбас та Херсонщину. Мій волонтерський рух почався з поїздки в Авдіївку. Вперше потрапив до Авдіївки в листопаді 2022 року, і з того часу практично кожні два тижні ми їздили до хлопців. Потім ми почали співпрацювати з деякими благодійними фондами, які забезпечували нас продуктовими наборами, і ми доставляли ці набори місцевим жителям. Це була Авдіївка, Вугледар, Бахмут, Покровськ і вся ще вільна Донецька область», – згадує Андріс.
«Розумію, яке зло несе росія»
Нині школа «Papa Dance» працює, як каже Андріс, «між обстрілами і вимкненнями».
«Довелося купити генератор – це все за власний кошт, ніхто нас не підтримує. Батьків не можу просити, тому що батьків прошу частіше за все про допомогу хлопцям, це – важливіше. Якщо є обстріл, ми завжди спускаємося в укриття, воно у нас є, слава Богу, а світло ми більш-менш налаштували», – розповідає він.
Андріс згадує, що його вразила єдність українців у перші дні повномасштабної війни.
«Бачив, як люди просто збираються тисячами в черги в військкоматах, волонтери розбирають завали й допомагають, і це вже надихало. З 2022 року я перейшов на українську мову, тому що розумію, яке зло несе росія і російська мова. Прикриваючись російською мовою, вони знищують українців. Для мене зараз це війна добра і зла. Вважаю, що правда на стороні України», – каже латвієць.
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту “Каштан. Бізнес” за посиланням
