190
Закон зазвичай стає на бік жертви, але на практиці злочинці часто намагаються уникнути відповідальності.
Наїзд на пішохода – один із найпоширеніших видів дорожньо-транспортних пригод. Згідно зі статистикою патрульної поліції, лише за останні шість місяців в Україні з вини водіїв загинуло 352 пішоходи, ще 2530 отримали травми.
Що робити, якщо ви стали жертвою необережного водія, як отримати компенсацію від винуватця аварії та на що звернути увагу під час розслідування – читайте поради адвоката у новій статті Kashtan NEWS.
Перші хвилини після дорожньо-транспортної пригоди: що робити
Оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, завдану ним шкоду обов’язково має відшкодувати його власник, каже київський адвокат Станіслав Борис. Однак багато що залежить від дотримання правоохоронцями законної процедури та від дій самого потерпілого.
«Зазвичай, на перших етапах після аварії потерпілий мало що може зробити, бо за п’ятнадцять хвилин його просто забере швидка, і все. Але часто і потерпілий, і потенційний винуватець запрошують на місце аварії страхову компанію та адвоката, які можуть допомогти з правильним оформленням усіх необхідних процесуальних документів, забезпечити належний огляд місця аварії, складання плану тощо. Чому це важливо? Тому що в майбутньому ці документи будуть використані як основа для експертиз, щоб встановити, чи мав водій можливість уникнути зіткнення», – пояснив адвокат.
Потім автомобіль водія пройде технічний огляд, а постраждала особа – судово-медичну експертизу. Це досить важливий момент, зазначає Станіслав Борис, адже від результатів судово-медичної експертизи буде залежати, чи буде водій притягнутий до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
«Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав травми середньої або більшої тяжкості, це кримінальна відповідальність. Однак легкі травми, такі як подряпини чи забої, вже є адміністративними. Однак є й спірні моменти: наприклад, перелом кістки у більшості випадків вважається травмою середньої тяжкості, але якщо це перелом пальця, то іноді експерт може трактувати таку травму як легку. У будь-якому випадку висновок робиться на основі результатів огляду особи та вивчення медичної документації. Тому потерпілому слід подбати про збір усіх документів, пов’язаних з його лікуванням, та попросити лікарів всебічно та правильно описати всі виявлені травми, всі наслідки, можливу подальшу реабілітацію та її тривалість», – радить адвокат.
Що має робити потерпілий під час лікування?
Юристи рекомендують ретельно документувати всі витрати на лікування та реабілітацію: ці документи потім стануть підставою для цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої водієм.
Матеріальна шкода включає також інші збитки, яких потерпілий зазнав внаслідок нещасного випадку.
«Це може бути зламаний телефон, зламаний годинник, навіть порвані штани за сорок гривень», – каже Станіслав Борис.
Моральною шкодою вважаються фізичні або психічні страждання, завдані потерпілому.
«Наприклад, часто трапляється, що після дорожньо-транспортної пригоди люди починають панікувати та боятися автомобілів. У таких випадках я завжди рекомендую своїм клієнтам не соромитися та, якщо виникла фобія, звернутися до психолога. Це також необхідно, зокрема, для того, щоб обґрунтувати завдану моральну шкоду», – пояснює адвокат.
Як подати цивільний позов і для чого це потрібно?
Цивільний позов – основний засіб отримання відшкодування з винуватця завданої шкоди в рамках кримінального провадження. Його можна подати будь-коли: як до висунення водієві підозри, так і після, і навіть під час судового розгляду. Однак юристи радять не зволікати – своєчасно поданий позов збільшує шанси на позитивний результат для потерпілого.
«Цивільний позов – це документ, де потерпілий зазначає, що йому було завдано такої-то матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. До нього додаються відповідні документи: ось була госпіталізація, ось витрати на ліки, ось квитанції за таксі, якщо йому довелося їхати на ньому до лікарні. Все це описано в цивільному позові та додано до кримінального провадження. Загалом, такий позов можна подати навіть після вироку суду, але це буде окремий цивільний спір, який знову ж таки вимагатиме часу та зусиль. Тому краще подавати його в рамках кримінального провадження», – каже Станіслав Борис.
Окрема ситуація складається, якщо здоров’я потерпілого погіршилося після винесення вироку суду і йому потрібне додаткове лікування та реабілітація.
«У цьому випадку можна подати ще один цивільний позов: це буде складніше, ніж під час кримінального провадження, бо це знову буде окремий цивільний спір. Але це реально», – зазначає адвокат.
Як запобігти приховуванню майна зловмисником
У багатьох випадках винуватці дорожньо-транспортної пригоди готові чесно відшкодувати потерпілому завдану шкоду, але, на жаль, не всі вони це роблять. Іноді підозрюваний намагається приховати своє майно, щоб уникнути виплат.
«У такому випадку потерпілий може подати клопотання про арешт майна підозрюваного, щоб відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП. Бо трапляється, що підозрювані починають терміново продавати майно або передавати його родичам, щоб уникнути відповідальності. І в таких випадках цей інструмент – клопотання про арешт майна – дійсно працює: можна звернутися до слідчого, щоб розпочати цю процедуру, або безпосередньо до слідчого судді. Більше того, скажу з досвіду: якщо вдається вчасно «спіймати» майно, не давши винуватцю його тим чи іншим чином приховати, то діалог із винуватцем проходить набагато краще для потерпілого. Бо якщо ні, то люди починають зникати, починають щось вигадувати, харчуватися обіцянками», – пояснив Станіслав Борис.
Якщо арешт не вдається, є ще один законний варіант – оскаржити продаж підозрюваним свого майна.
«Це складніший і триваліший механізм, я рідко його використовую, бо він не повністю ефективний», – каже Станіслав Борис. «Давайте змоделюємо ситуацію: цивільний позов не було подано вчасно, справу вже скеровано до суду, і лише в суді потерпілий «прокинувся» та згадав про цивільний позов. Його все ще можна подати до суду – це робиться на першому засіданні, наприклад, під час розгляду обвинувального акту. А тепер, припустимо, що потерпілий виявив, що з моменту ДТП до моменту скерування справи до суду інформація про майно винуватця ДТП чарівним чином зникла з реєстру майна. У цьому випадку можна застосувати таку процедуру, як шахрайська угода. Це угода, спрямована на уникнення якихось наслідків – наприклад, винуватець ДТП продає своє майно, щоб уникнути зобов’язань щодо виплати компенсації потерпілому. Цю шахрайську угоду можна оскаржити – подати окремий цивільний позов, у якому можна вказати: сталася дорожньо-транспортна пригода, але особа терміново продає квартиру, явно з метою уникнення фінансової відповідальності в майбутньому. Чесно кажучи, такі позови сприймаються судами важко, але вони все ж дають потерпілому певний шанс.
Чи краще домовлятися?
У деяких ситуаціях водія може мотивувати відшкодувати завдану шкоду перспектива примирення між сторонами.
«Якщо обвинувальний акт розглядається в суді, можна вступити в якісь розумні, коректні діалоги з винним. Чому? Тому що, якщо не йдеться про тяжкі тілесні ушкодження, зазвичай є можливість закрити кримінальне провадження без особливих негативних наслідків для винного завдяки примиренню винного з потерпілим. Потерпілий заявляє, що винний все йому відшкодував, і провадження закривається», – пояснює адвокат.
Однак трапляються випадки, коли винуватці взагалі відмовляються щось відшкодовувати, посилаючись на те, що у них немає грошей.
«У таких випадках необхідно доводити справу до кінця, доки вирок не набуде законної сили», – каже Станіслав Борис. «Однак, давайте будемо відвертими, у нас тут справді велика проблема: якщо засуджений наполягатиме і відмовлятиметься виплачувати компенсацію, у нього немає жодного офіційного доходу, жодного майна – то, на наш превеликий жаль, це виконавче провадження не матиме особливих перспектив через певну слабкість державної виконавчої служби. Для засудженого, вибачте, це провадження фіолетове: боржник – ну, боржник, взявши у матері картку, кидає туди гроші та користується нею. На мою думку, тут потрібно законодавчо посилити можливості виконавчої служби – наприклад, у сфері обмеження виїзду боржника за кордон. Можливо, варто надати виконавцям інструменти, які, наприклад, використовує НАЗК, коли виявляє транспортні засоби з посадовими особами, які вони не задекларували, але якими вони користуються. НАЗК може це зробити, але такі інструменти жодним чином не прописані для виконавчої служби. Також, можливо, потрібна якась система мотивації виконавців: умовно кажучи, якщо ви допомогли повернути мільйон, ось вам і матеріальна винагорода».
Юлія ТЕНЕНЬОВА