Забудова берегів Оболоні: Прирічна та Собаче Гирло

Київська Оболонь – один із масивів міста, що безпосередньо виходить до масштабної системи прибережних територій Дніпра. Їхня загальна протяжність в цьому районі становить понад 10 кілометрів. Якщо південна частина відома масштабними рекреаційними проєктами міської влади, то над напівдикими зеленими зонами північніше нависає загроза забудови.

Історичний розвиток Оболонських берегів

Історично територія сучасної Оболоні являла собою заплавні луки та болота, що регулярно затоплювалися Дніпром. Назва «Оболонь» походить від давньоруського слова, що означало ці заплавні луки. У 20-х роках минулого століття тут заготовляли харчі для худоби місцеві радгоспи та колгоспи.

У 60-х роках ХХ століття, з будівництвом Київської ГЕС, почалася урбанізація Оболоні шляхом гідронамиву. Мільйони кубометрів піску, добуті з місцевих проток, використали для стабілізації ґрунту та захисту від підтоплення. Це призвело до формування системи озер, а також дніпровських заток, таких як Верблюд, Собаче Гирло та Оболонь. У радянські часи планували створити на цих територіях велику зелену зону.

Пострадянська забудова прибережної зони розпочалася з південної частини Оболонської набережної, автором якої став архітектор Валентин Ісак. Сьогодні ця територія щільно забудована та облаштована парковою інфраструктурою: парком «Наталка», рекреаційною зоною «Оболонський острів» та Вільнюським сквером.

Південна частина Оболоні стала прецедентом боротьби проти спроб забудови. Парк «Наталка» вдалося повернути у власність міста у 2013 році. Оболонський острів, піщаний масив природної заплави, після розголосу щодо незаконного оформлення майнових прав, у 2022 році офіційно оформили у комунальну власність. Його активно освоїли, перетворивши на урбанізовану зону відпочинку.

Проте розбудова рекреаційних зон стикається з проблемою паркування та транспортного навантаження. Це привернуло увагу міської влади до північніших зелених зон, що призвело до актуалізації конфлікту щодо забудови цих територій.

Парк чи паркінг: боротьба за Прирічну

Територія на північ від Оболонського острова, що зараз є Вільнюським сквером, є південною частиною великої ділянки у 16 гектарів. Наразі тут планується майбутній парк «Прирічна», проте це стало можливим завдяки зусиллям ГО «Парк Прирічна».

Історія цієї ділянки розпочалася у 2007 році, коли її планували під житловий комплекс. Однак проєкт не вдалося реалізувати через економічні чинники. У березні 2018 року Київрада вирішила не поновлювати договір оренди, але наступні п’ять років земля залишалася у статусі «під забудову», зберігаючи загрозу.

У 2021 році було відкрито кримінальне провадження щодо човнової станції «Лагуна», розташованої на цій території. Суд наклав арешт на 16 гектарів.

Навесні 2023 року міська влада оголосила про намір побудувати багаторівневий паркінг на 750 місць поруч із майбутнім парком. Для цього розширили сусідню ділянку та змінили її цільове призначення. Це будівництво суперечить затвердженому Детальному плану території Оболонського району.

ГО «Парк Прирічна» запропонувала альтернативні варіанти паркувальних зон, але муніципалітет їх не розглянув. Громада розцінила будівництво паркінгу як підготовку до подальшої забудови.

На тлі акцій протесту та судового позову, Київрада передала ділянку під паркінг до КП «Житлоінвестбуд-УКБ», одночасно розблокувавши оформлення сусідніх 16 гектарів як паркової зони.

Мешканці продовжують блокувати будівництво паркінгу через суд, вимагаючи збереження природного ландшафту парку «Прирічна». Вони вважають, що паркінг може стати транзитним вузлом для забудови на північ, зокрема для будівництва нового мосту на затоку Собаче Гирло.

Боротьба за Собаче Гирло

Плани будівництва мосту на Собаче Гирло супроводжуються дискусіями щодо екологічної цінності коси. Історично ця територія була островом, але у 1970-х роках була з’єднана з материком намивними пісками.

Незважаючи на гідротехнічні втручання, південна частина коси зберегла своє біорізноманіття. Тут зафіксовано понад 40 видів птахів, зокрема червонокнижні, а також червонокнижні рослини.

Згідно з Генеральним планом міста, ця територія належить до зони масового відпочинку. Проте процес відчуження земель під комерційне освоєння розпочався у 2004 році.

У 2007 році понад 24 гектари узбережжя передали в оренду будівельним компаніям. Згодом ці договори не поновлювалися, і масиви повернулися у комунальну власність.

Однак цільове призначення земель з 2007 року не змінилося, що зберігає загрозу забудови. Частина комунальної землі досі призначена «для будівництва житлово-адміністративного комплексу». Ще майже 16 гектарів мають призначення під будівництво «культурно-оздоровчого центру та туристичного містечка».

Центральна ділянка площею 5,73 гектара була продана у 2007 році ТОВ «Явір-Плюс». Після низки судових процесів, у 2016 році ділянку придбало ТОВ «Дженерейшн», співвласником якого є бізнесмен Ігор Мазепа. У 2019 році було представлено концепцію масштабного ІТ-парку з «горизонтальним хмарочосом».

Для отримання документів на будівництво ТОВ «Дженерейшн» звернулося до КМДА, але отримало відмову через юридичну колізію. Компанія звернулася до суду, який зобов’язав муніципалітет видати дозвільну документацію.

Для захисту зеленої зони громада та екологи ініціювали створення ландшафтного заказника. Приватну територію площею 5,7 гектара не врахували через вимоги законодавства.

Розгляд документів у Департаменті захисту довкілля КМДА триває. Процес супроводжується затримками, а відомство висунуло вимогу провести голосування за створення заказника у додатку «Київ Цифровий».

Також розглядаються плани зведення Великої кільцевої дороги, яка, згідно з Генеральним планом, має проходити через північний край коси, не перетинаючи комунальні землі, запропоновані для заказника.

Затока Верблюд: 113 гектарів приватної землі

Територія найпівнічніше Оболоні, біля затоки Верблюд, є найбільшою неторканою територією в межах району. Ця ділянка, що уникнула забудови, є останньою природною ділянкою з характерною рослинністю.

Найбільшу частину цього ландшафту займає приватна ділянка площею 113,5 гектара. Її цільове призначення – «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

Історія відчуження цієї ділянки розпочалася у 2007 році, коли місто продало її на аукціоні. Земля використовувалася як застава за кредитами. У 2016 році ділянка, яка виступала забезпеченням за боргом, перейшла під контроль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).

У 2017-2018 роках ділянка незаконно перейшла у власність компанії-нерезидента. Після перепродажів її за 162 мільйони гривень викупило ТОВ «Інвестиційна долина», бенефіціаром якої виступав Ігор Мазепа.

У 2021 році ФГВФО продав ділянку словацькій компанії Lentimex за 370 мільйонів гривень. Нові власники анонсували плани інвестицій у проєкт на суму понад 500 мільйонів євро.

Реалізації будівельних планів перешкоджає наявність магістрального газопроводу. Крім того, повномасштабна війна фактично заморозила проєкт.

13 квітня 2026 року на ділянку було накладено арешт в інтересах Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).

Компанія «Автострада» проклала нове асфальтоване покриття територією ділянки, але ознак масштабної забудови не помічено.

Інфраструктурні проєкти на Оболоні формують логістичну лінію, що створює умови для потенційного комерційного освоєння решти природних зон узбережжя.

Висновок

Південна частина Оболонських берегів стала зоною активної розбудови інфраструктури. Нові рекреаційні зони створюють плацдарм для освоєння північних природних зон. Плани паркінгу на Прирічній, проєкту мосту на Собаче Гирло, ІТ-парку та забудови біля затоки Верблюд, хоч і є юридично різними об’єктами, складаються в єдину логістичну лінію.

Масштабну забудову парку «Прирічна», затоки Собаче Гирло та оболонських луків стримують боротьба активістів, судові арешти, кримінальні провадження та війна. Проте містобудівна документація та політика міської влади значною мірою залишаються на боці потенційних забудовників.

За матеріалами hmarochos.kiev.ua.