116
Внаслідок масованої атаки росіян із використанням безпілотників у Печерському районі Києва вранці 1 січня зазнали різних пошкоджень 17 будівель
Серед них — офісні приміщення, будівля Національного банку України, освітній заклад, а також житлові будинки, в яких пошкоджено понад 250 квартир. Із цієї кількості споруд — три є офіційними пам’ятками, кожна з яких отримала руйнування й потребує реставрації або відновлення.
Каштан NEWS з’ясовував, наскільки серйозними є ушкодження будинків і чи в змозі київська влада їх привести у первісний вигляд.
«Мешканці» однієї вулиці
За іронією долі, всі три будинки, які зазнали доволі критичних ушкоджень, є офіційно визнаними пам’ятками історії, архітектури та містобудування і розташовані на початку вулиці Банкова. Йдеться про Будинок письменників або садибу Лібермана, будинок Раднаркому (нині житловий будинок) і маєток Бродських.
Будинок письменників
«У садибі Лібермана внаслідок вибуху було пошкоджено ліпнину орнаменту як ззовні, так і всередині будівлі», — розповідає київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов.
Варто зазначити, продовжив він, що внутрішній декор приміщення був досить вишуканим, але внаслідок вибухової хвилі він місцями опав, потріскався. Тому для відновлення потребує комплексних реставраційних робіт.
Також пошкоджень зазнали оригінальні віконні фурнітури, які збереглися в первісному вигляді з часів зведення будинку й до наших днів. І, що найгірше, — пошкоджено унікальні механізми відкривання/закривання вікон. Адже в будинку доволі високі стелі, і для того, щоб було зручно користуватися вікнами під час провітрювання, тодішні фахівці розробили й встановили спеціальні не хитрі, але дієві та надійні механізми.
Зазнали пошкоджень і елементи інтер’єру, які теж збереглися в оригіналі.
Водночас ворожий дрон знищив кілька люстр, які було виготовлено наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть. Пошкоджень зазнав і унікальний кахель, яким обкладено печі в кімнатах.
Враховуючи нинішній стан будівлі, зазначає Дмитро Перов, у першу чергу необхідно провести консерваційні роботи. Оскільки в окремих місцях взагалі немає скла і віконних рам. А дощ, сніг, перепади температур, вітер негативно впливатимуть на пам’ятку.
«Там зберігся унікальний інтер’єр, меблі, що не характерно для київських садиб сьогодення», — наголосив активіст.
Дмитро Перов додав, що із зовнішньої сторони, крім ліпнини, було пошкоджено дві колони. Це все теж потрібно буде відновлювати.
Дім із вежею
Будинок Раднаркому, зведений упродовж 1937-1941 років, внаслідок атаки росіян повністю втратив 4−6 поверхи. З огляду на це, в ньому також потрібно провести консерваційні роботи. Влучання безпілотника припало на оглядову вежу, яку повністю зруйновано. Таким чином відкрито доступ атмосферному повітрю і опадам до внутрішніх частин і конструкцій будівлі.
Зруйновану вежу, переконаний Перов, потрібно буде зводити «з нуля» в тому об’ємно-просторовому вигляді, в якому вона існувала до влучання ворожого боєприпасу.
«Вежа є певним архітектурним акцентом всього ансамблю будинку, а без неї ми будемо бачити зовсім інший архітектурний характер вулиці, і взагалі втратимо її первісний колорит», — констатував співрозмовник.
Будинок цукрового магната
Суттєвих пошкоджень, продовжив розповідь Дмитро Перов, зазнав і маєток Бродських, що на Інститутській, 12. Він свого часу належав відомому київському цукрозаводчику Саві Бродському.
У будівлі вибито шибки. Але ситуацію ускладнило ще й те, що ця пам’ятка розташована поруч із будинком Раднаркому, з якого на неї впали уламки та пробили дах.
«Доступу всередину будинку на час наших відвідин не було, тому невідомо, наскільки отримали серйозні пошкодження його внутрішні інтер’єри. А вони були доволі вишуканими», — зауважив пам’яткоохоронець.
У цьому маєтку, підкреслив він, необхідно також проводити роботи з консервації. Адже зрозуміло, що без даху вода та сніг зроблять свою справу, і на весну ми отримаємо пошкодження тих внутрішніх елементів, які вціліли під час ворожої атаки.
Можливості перевищують бажання
З огляду на викладене, виникає логічне запитання: чи є в столиці можливості відновити пошкоджені пам’ятки? З’ясовується — більш, ніж достатньо.
«Фінансово зробити консервацію, реставрацію і відновлення цих пошкоджених пам’яток для бюджету такого міста, як Київ, буде зовсім не важко. Особливо, якщо враховувати, що він є одним із найбагатших муніципалітетів країни, що має профіцитний бюджет», — запевнив Дмитро Перов.
А ось із точки зору організаційної роботи, зауважив пам’яткоохоронець, тут є питання. Адже в Києві не було жодного прецеденту, коли ракети чи «шахеди» влучали в історичні будівлі, пам’ятки архітектури, і ці будинки згодом було відновлено.
«Максимум, що ми бачили, це — проведення консерваційних робіт з розряду простих, на кшталт затягування вікон тентами і облаштування тимчасової покрівлі. Натомість ми не бачили таких прикладів, як у Львові, коли сім історичних пам’яток у середмісті було суттєво пошкоджено, а за пів року їх відновили. Ми не бачили таких прикладів, як у Запоріжжі, коли для відновлення знищеної ракетою історичної будівлі було спеціально налагоджено виробництво облицювальної плитки, що використовувалася під час безпосереднього первісного будівництва», — резюмував активіст.
Чи можна було уникнути влучання?
Напевно, це цілком логічне запитання виникло в багатьох.
«Того дня відбувалася масштабна дронова атака, яка здійснювалася ворогом з кількох сторін», — коментує колишній спікер Генерального штабу ЗСУ, капітан І рангу Військово-морських сил України Владислав Селезньов.
До цього, зазначив офіцер, треба додати й людський фактор. Водночас потрібно пам’ятати, що в світі не існує абсолютно досконалої системи ППО. Навіть ізраїльський «Залізний купол» має свої вади.
«Тому сталося те, що сталося. Однак, якщо є проблема, то її треба вирішувати. По-перше, треба збільшувати кількість мобільних вогневих груп. По-друге, не допускати переведення з підрозділів Повітряних сил фахових військовослужбовців до інших підрозділів і родів військ. А якщо нам бракуватиме таких груп, то подібні «проколи» будуть траплятися і далі. Ще одним завданням має стати пошук і знищення ворожого безпілотного і ракетного потенціалу: виробничих потужностей, ремонтних майстерень, баз та складів зберігання зброї», — резюмував Владислав Селезньов.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
