1,1K
У столиці є багато місць, про цікаву історію яких мало хто здогадується
Київ складається з десяти адміністративних одиниць — районів. Кожен із них — розміром із невеличке місто. Райони мають свою історію, традиції, визначні місця.
Каштан NEWS розповідає та нагадує про цікаві факти київських районів. Зокрема, йшлося про місцевості під назвою Мишоловка, Звіринець, Батиєва гора, Лиса гора, Чорна гора, Черепанова гора, Корчувате, Феофанія, Іподром, «Експоцентр», Льодовий стадіон, музей у Пирогові, Теремки, Голосіївський парк, Центральний автовокзал, кондитерську фабрику.
Сьогодні розповідаємо про Байкове кладовище.
Розташування
Цвинтар розташований у Голосіївському районі на Байковій горі. Тут розпочали поховання після закриття Звіринецького та Лютеранського кладовищ, а також старого некрополя, що на Аскольдовій могилі. Байкове кладовище вважається одним із найстаріших у Києві, а з 2001 року цвинтар визнано пам’яткою історії та культури. Кладовище займає площу в понад 70 гектарів і, за окремими винятками, нині є закритим для поховань. Всього на території некрополя налічується понад 180 тисяч поховань.
Історія
Перші офіційні поховання проводили тут ще 1834 року. Однак відомо, що раніше, у XVII столітті, на цій місцині, що мала назву Новостроєнське, лютеранська німецька громада Києва вже ховала своїх вірян. Місця для поховань були розташовані в низині, внаслідок чого зазнавали підтоплень. Доходило до того, що з-під землі на поверхню вимивало труни та подекуди — навіть людські рештки. Тому з часом лютеранська громада почала здійснювати перепоховання на вищі місця. А в 1831 році їй та католицькій громаді було офіційно виділено землі під поховання на високому правому березі річки Либідь, що через вісім років остаточно завершило процес перенесення могил.
Своєю сучасною назвою місцевість зобов’язана генерал-майору Сергію Байкову, який брав активну участь у французько-російській та турецько-російській війнах на початку ХІХ століття. Землі сучасного кладовища тоді перебували в його власності.
Два цвинтарі з однією назвою
Тодішня міська влада була незадоволена станом «поховальних справ», тож розпорядилася відокремити достатній простір землі, вирити довкола нього рівчаки й обсадити деревами, а також влаштувати на входах будиночки для сторожі. На цвинтарі почали ховати людей різних релігійних конфесій. Для цього територію кладовища поділили на секції: лютеранську, юдейську, православну, католицьку тощо. І це стало неабиякою прогресивною, як на той час, особливістю Києва.
Вже до середини ХІХ століття Байкове або Димитрівське, як тоді його ще називали, кладовище розширили: влада розпорядилася виділити під поховання додаткову територію, яка була відмежована Байковою вулицею. Таким чином утворилося два кладовища, які почали називати Старим і Новим.
Згодом навколо некрополя звели цегляний паркан та в’їзні брами, які й тепер зберігають свої назви: Стара, Лютеранська, Католицька. На останній зберігся напис «BEATI MORTUI, QUI IN DOMINO MORIUNTUR» («Блаженні ті, хто помирає в Господі»).
На Старому цвинтарі побудували дерев’яну Дмитрівську церкву, а на Новому — церкву Вознесіння Господнього. При останньому храмі функціонувала школа, розрахована на 160 хлопчиків та 80 дівчаток; коштом благодійників формували бібліотеку.
У 1872 році Київ охопила епідемія холери, внаслідок чого цвинтар почав стрімко розширюватися. Згодом міська влада виділила окремі площі для поховань викладачів Імператорського університету Святого Володимира (нині — КНУ імені Тараса Шевченка) та військових. А за радянської влади на головній алеї нової частини кладовища ховали партійних та урядових діячів.
Родинні «спочивальні»
Наприкінці 80-х років позаминулого століття на цвинтарі почали споруджувати перші сімейні склепи. Над проєктами деяких із них працювали найкращі архітектори тодішнього Києва, серед яких Володимир Ніколаєв, Владислав Городецький, а пізніше — Олексій Щусєв.
Нині на території Байкового кладовища збереглося майже двадцять старих склепів. На деяких із них можна прочитати написи, зокрема й епітафії. Частину склепів замуровано, деякі перетворилися на підсобні приміщення для потреб персоналу кладовища, а в деяких спочивають небіжчики, труни яких відкриті…
Всі склепи різні, адже їх було побудовано за традиціями, відповідно до віросповідання померлих. Типова така споруда має площу майже 9 кв м та висоту 2 м. Їх об’єднує спільна структура: маленька поминальна кімната та огороджене гратами підземелля, де й відбувалися поховання — у нішах стояли труни з тілами.
Під час Другої світової війни було втрачено всі цвинтарні книжки, а тому досі фахівцям не вдалося встановити родинну належність деяких склепів.
Нині багато склепів перебуває в надзвичайно занедбаному стані, всі вони розкриті та пограбовані. Існує версія, що в склепах люди ховалися під час війни, а згодом вони стали притулками для безхатченків.
Кладовище та кремація
У 1975 році на території Байкового некрополя побудували крематорій, спроєктований архітектором Авраамом Мілецьким. А перше поховання в колумбарії — спеціальному місці для урн із прахом — відбулося 10 грудня 1977 року.
Нині крематорій Байкового кладовища має три прощальні зали та шість газових печей, у яких щорічно проводять понад 12 тисяч кремацій (майже 35 щодня). Ці печі розташовані в земляному пагорбі, до яких ведуть підземні коридори.
Форпроєкт архітектора Мілецького передбачав будівництво простої за формою, прямокутної будівлі крематорію. Однак у 1968 році за участі архітекторів Ади Рибачук і Володимира Мельниченка проєкт набув сучасного вигляду.
Самі Мельниченко та Рибачук називали будівлю крематорію «Світлобетоном» і «Храмом Неба». Цікаво, що в 1974 році проєкт київського крематорію було відзначено Європейським союзом похоронної служби.
Скандали навколо «міста мертвих»
На обійшли Байкове кладовище й скандали, що систематично виникають на теренах сучасного Києва.
Наприклад, торік в епіцентрі колотнеч опинилася… огорожа цвинтаря. Столична влада вирішила оновити сторічний паркан, посиливши його від зсувів. Однак на місці знесеної під виглядом реконструкції частини старого цегляного паркану розпочалося будівництво невідомої споруди. Тому небайдужі мешканці столиці закликали міську владу припинити руйнацію та зберегти унікальну огорожу.
Також у неприємну історію потрапив і київський крематорій: Державна екологічна інспекція Столичного округу нарахувала йому претензію за забруднення довкілля на загальну суму 122,6 млн гривень.
Хто спочиває на Байковому
На території Байкового кладовища поховано багато видатних людей.
Свій останній притулок тут знайшли Леся Українка, Михайло Грушевський, Євген Патон, Наталія Ужвій, Олег Антонов, Олесь Гончар, Микола Лисенко, Остап Вишня, Георгій Нарбут, Марія Заньковецька, В’ячеслав Чорновіл, Микола Бажан, Андрій Малишко, Любов Забашта, Іван Нечуй-Левицький, Максим Рильський, Борис Грінченко, Василь Стус, Леонід Биков, Микола Яковченко, Богдан Ступка, Валерій Лобановський, Михайло Воронін, Григорій Чапкіс, Леонід Кравчук та багато інших.
Варто зазначити, що в Києві було ще одне місце, де ховали видатних і заможних людей. Однак це кладовище зруйнувала радянська влада. Йдеться про Аскольдову могилу.
Містика
Як і багато старовинних місць, що мають зв’язок із потойбічним світом, Байкове кладовище оповито легендами з нашарування містики. Ба більше, цвинтар має свої підземелля.
Отже, подейкують, що на Байковому цвинтарі не можна озиратися на голоси, які раптом можуть почутися або пролунати. Адже колись під час нічного огляду території наглядач кладовища помітив світло в одному зі склепів. Підійшовши до нього, він роздивився в дверному отворі жінку, яка тримала в руках ліхтар. Незнайомка попросила наглядача допомогти дещо роздивитися. А коли чоловік підійшов ближче, то помітив, що від жінки не відбивається тінь. Тож він кинувся навтьоки. Дивна жінка гукала його, але той не озирався й біг далі. І лише вранці, коли наглядач розповів про моторошну зустріч, з’ясувалося, що люди вже не вперше тут бачили цю жінку «без тіні». Кажуть, що той, хто їй допоможе, залишиться з нею назавжди…
За іншою історією, якось наглядач Байкового цвинтаря спробував завадити мародерам пограбувати склеп. Але сили були нерівні, і злодії заперли охоронця в склепі, де той провів кілька днів. Згодом чоловіка знайшли сивим і сліпим, а невдовзі він помер.
За іншою легендою, ввечері, коли сонце заходить за обрій, біля склепів можна побачити силует чоловіка у старій військовій формі…
Також переповідають, що представники радянської влади, які причетні до пограбування старих могил і знищення людських решток, погано закінчили свій земний шлях…
Нині на кладовищі можна знайти так звані капища послідовників стародавніх і сучасних вірувань та субкультур, які потайки проводять там свої ритуали…
Некрополь та екскурсії
Якщо ви сильні духом, а допитливість домінує над страхом та забобонами, то можете замовити офіційні екскурсії цим стародавнім цвинтарем Києва, аби побачити поховання видатних особистостей та почути містичні історії. Екскурсії проводять професійні знавці київської старовини.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
