113
У столиці надають перевагу одному способу ремонту доріг
Після зими люди, які так чи інакше користуються дорогами, оцінюють їхній стан. Адже волога, мороз і відлига роблять свою кепську справу: псують дорожнє покриття. Тому недарма після зими в народі жартують, що асфальт зійшов разом із снігом.
Каштан NEWS вирішив дослідити стан столичних доріг та їхній ремонт.
Цікаві факти
За офіційними даними, у Києві налічується 1962 вулиці, 524 провулки, 55 площ і майданів, 32 проспекти, 20 бульварів, 15 узвозів, 12 проїздів, 11 шосе, 5 доріг, 3 алеї, 3 набережні, 2 тупики. Загальна протяжність київських вулиць становить 1667 кілометрів.
Найкоротшою вулицею столиці є Інженерний провулок у Печерському районі. Його протяжність – всього 83 метри. А найдовшою вулицею є Броварський проспект, який має довжину майже 14 кілометрів.
Нині середня вартість капітального ремонту квадратного метра дороги в Києві становить майже 7 тисяч гривень.
Справи непогані
Аналітики Громадської організації «Пасажири Києва» дійшли висновку, що загальний стан столичних доріг можна оцінити як непоганий. Адже, зокрема, магістральні дороги, починаючи з 2014 року, ремонтувалися, а деякі навіть зазнали реконструкції, тому нині перебувають у більш-менш прийнятному стані. Проте деякі з них мають доволі сумний вигляд.
«Більше проблем додають так звані вулиці місцевого значення, тому що на них менше всього звертають уваги, і їх майже ніколи не ремонтують. Іноді здійснюють ремонти за рахунок забудовника, який тягне до новобудов нові інженерні комунікації і тому змушений за власний кошт відновити розрите дорожнє полотно», — коментує ситуацію експерт ГО Олександр Рак.
Водночас у Києві, додає експерт, чимало вулиць перебуває не на балансі міських комунальних управлінь чи служб. Насамперед, це стосується тих вулиць, які колись розташовувалися на околицях міста і входили до складу сіл, котрі потім поглинула столиця.
Проблемні місця
Відповідно до досліджень незалежних фахівців, серед магістральних вулиць у найгіршому стані нині перебувають вулиця Харченка, що в Бортничах, Дніпровська набережна, і частково Харківське шосе в межах Дніпровського району. Також бажає кращого зовнішній вигляд вулиць Дарницького району — таких як Драгоманова, Урлівської.
Треба зауважити, що на багатьох вулицях місцевого значення відсутні тротуари для пішоходів, а на деяких магістральних «забули» спорудити системи водовідведення, внаслідок чого під час злив вони перетворюються на справжні озера.
За словами транспортного експерта, також у Києві потребують прискіпливої уваги ремонтних бригад вулиці, на яких здійснюється спільний рух трамваїв і колісного транспорту. Такі ділянки здебільшого вимагають не стільки капітального ремонту із збереженням геометричних і функціональних параметрів та властивостей, скільки — реконструкції. Адже їх колись будували без урахування розвитку міста, а тому вони вже не відповідають викликам і потребам сьогодення.
Тобто, якщо узагальнити, зауважив Олександр Рак, то магістральні вулиці міського значення перебувають у прийнятному стані. Деякі питання є до магістральних доріг районного значення. А ось найгострішим «головним болем» для міста залишаються вулиці місцевого значення.
До речі, пошкоджене чи зношене покриття на магістральних вулицях Києва становить 30 відсотків. Найбільше негативних цифр у цьому контексті додають вулиці великої протяжності.
Найпопулярніший ремонт
Часто ми бачимо, що дорожні бригади здійснюють так званий локальний або ямковий ремонт. Однак, як стверджують фахівці, такі заходи з відновлення якості дорожнього полотна в Києві, на диво, не є масовими. Так само, як і менш «популярним» є заливання тріщин у асфальті за допомогою бітумних сумішей. Натомість, наголошує співрозмовник, з того обсягу коштів, які виділяють на ремонти київських доріг, більшу частину поглинають капітальні ремонти, оскільки вони набагато дорожчі.
Не так, як у Європі
Якщо порівнювати наші ремонти доріг з тими, які здійснюють у містах Європи, то ми відрізняємося, на жаль, у гірший бік. Насамперед, у тому, що стосується перепланування вуличного простору, його геометричних змін. Адже в нас надають перевагу капітальному ремонту доріг. А його формат не передбачає, умовно кажучи, «руху» дороги в бік. Тому доволі часто користувачі стикаються з тим, що на різних ділянках вулиць ширина проїзної частини відрізняється, і таким чином виникає зайвий простір, який не зовсім є зрозумілим для подальшого використання.
Тобто, пояснює транспортний аналітик, ми фактично консервуємо ті вулиці, які було побудовано 30-50 років тому. Адже підходи до їхнього будівництва, які існували раніше, вже не завжди відповідають принципами сталого розвитку міста, мобільності, де в пріоритеті є пішохід, громадський транспорт, велосипед.
«У країнах Європи, якщо роблять якісь капітальні вкладення в розвиток доріг, то переосмислюють функціонал вулиці», — ділиться досвідом Олександр Рак.
Яскравим прикладом цьому, зазначає експерт, є Париж. У столиці Франції до Олімпіади змінили підхід щодо використання вулиць на користь велосипедистів, а не автомобілів.
«У нас звикли проєктувати дороги з ухилом на потреби, перш за все, автомобілістів. А якби ми робили за такими підходами, як в Європі, то наші вулиці виглядали б інакше, з більшою кількістю озеленення», — переконаний Олександр Рак.
Марнотратство
Ми зробили аналітику, продовжує експерт, і з’ясувалося, що цього року планують здійснити капітальні ремонти на десяти великих вулицях. Проте з цієї кількості запланованих до ремонту об’єктів пошкодження понад два відсотки мають лише три вулиці. А тому, наголосив Олександр Рак, наші висновки невтішні: місто збирається проводити капітальні ремонти здебільшого на тих вулицях, які цього не потребують, і на яких можна було б обмежитися середнім ремонтом за значно менші кошти.
Наприклад, це стосується вулиць Набережно-Лугової, Межигірської, Святошинської, Бальзака, Міської, а також проспектів Шухевича, Лобановського, Свободи.
До речі, звернув увагу експерт, останнім часом у Києві доволі розповсюдженою є практика зайвого «освоювання» бюджетних коштів внаслідок таких ремонтів.
Що можна змінити
Як вважають фахівці, відповідь на це запитання доволі проста й очевидна: необхідно відокремлювати і переносити акцент уваги на ті вулиці, дорожнє покриття на яких дійсно зношене і потребує заміни. І в залежності від цього обирати: чи проводити капітальний ремонт такої вулиці, чи реконструкцію.
«На жаль, у нас віддають перевагу першому підходу. Чому? Тому що капітальний ремонт простіше проєктувати і вивести в натуру на існуючий об’єкт із завданням певних точкових змін», — пояснив активіст.
Також, зазначив експерт, якщо на якійсь вулиці потрібні зміни, то треба спочатку думати, який тип робіт тут буде достатній, а потім, розробляти проєкт і складати кошторис. Доволі часто слушні пропозиції не можна реалізувати в межах капітального ремонту, це можливо лише під час реконструкції. Однак досить часто трапляється так, що підхід до виконання робіт уже обрано, тому зміни внести неможливо.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
