Глаукома — це хронічне офтальмологічне захворювання, яке призводить до поступового пошкодження зорового нерва та, у разі відсутності лікування, — до незворотної сліпоти. Основним фактором ризику є підвищений внутрішньоочний тиск, який з часом руйнує нервові волокна. Глаукома часто розвивається непомітно, без болю або різкого погіршення зору, що робить її особливо небезпечною.
На ранніх стадіях хворобу можна контролювати медикаментозно або за допомогою лазерних методів. Проте в деяких випадках ці заходи виявляються недостатніми. Тоді постає потреба у більш радикальному втручанні — хірургічне лікування глаукоми, яке спрямоване на зниження тиску всередині ока і збереження залишкового зору.
Коли необхідне хірургічне лікування глаукоми?
Основна мета лікування глаукоми — зберегти зір, зупинивши прогресування хвороби. Спочатку застосовуються краплі, які знижують внутрішньоочний тиск, або лазерні процедури. Проте, якщо тиск не знижується до цільових показників, або якщо зір продовжує погіршуватись, лікар-офтальмолог може рекомендувати хірургічне лікування глаукоми.
Показання до операції:
- Неефективність медикаментозної терапії.
- Прогресуюче зниження зору, незважаючи на лікування.
- Непереносимість очних крапель.
- Важка форма глаукоми або її швидкий перебіг.
- Потреба у зниженні кількості ліків у пацієнтів похилого віку.
Варто памʼятати: чим раніше буде проведене оперативне втручання при неефективності інших методів, тим вищі шанси зберегти функціональний зір.
Основні методи хірургічного лікування глаукоми
Сучасна офтальмохірургія пропонує кілька методів лікування глаукоми. Вибір конкретної процедури залежить від форми захворювання, загального стану ока, віку пацієнта та інших індивідуальних чинників. Усі операції спрямовані на покращення відтоку внутрішньоочної рідини або зменшення її продукції.
Найпоширеніші методи:
1. Трабекулектомія
Це «золотий стандарт» хірургічного лікування. Під час операції створюється альтернативний шлях відтоку внутрішньоочної рідини з передньої камери ока під кон’юнктиву. У результаті формується фільтраційна подушка, через яку рідина природно виходить, знижуючи тиск.
2. Імплантація дренажних систем (шунтів)
У випадках, коли трабекулектомія неефективна або протипоказана, застосовуються імплантати, які забезпечують постійний контроль внутрішньоочного тиску. Серед них — шунт Ахмеда, пристрій Molteno або інші мікродренажні системи.
3. Мікроінвазивна хірургія глаукоми (MIGS)
Це новітній напрям у хірургії, який передбачає мінімальне втручання та короткий відновлювальний період. Часто проводиться одночасно з операцією з видалення катаракти. MIGS передбачає імплантацію спеціальних стентів, які відновлюють дренажну функцію ока.
4. Циклофотокоагуляція
Процедура, що виконується з використанням лазера або кріоапарата для зменшення секреції внутрішньоочної рідини. Застосовується переважно при важких або рефрактерних формах глаукоми.
Кожна з цих методик має свої переваги та ризики. Саме тому вибір типу операції завжди робиться індивідуально після детального обстеження.
Як проходить операція та період реабілітації
Більшість операцій при глаукомі проводиться амбулаторно або з коротким перебуванням у стаціонарі. Процедура зазвичай триває від 20 до 60 хвилин і виконується під місцевою анестезією. Після втручання пацієнт повертається додому у той же день або наступного ранку.
У перші тижні після хірургічного лікування глаукоми важливо дотримуватись рекомендацій лікаря:
- Регулярно застосовувати призначені очні краплі (антибіотики, протизапальні).
- Уникати фізичних навантажень, нахилів, підняття важкого.
- Не терти і не тиснути на опероване око.
- Обмежити читання та роботу за комп’ютером у перші дні.
- Відвідувати лікаря для контрольних оглядів.
Після успішної операції багато пацієнтів можуть повністю відмовитись від очних крапель або суттєво зменшити їх кількість. Однак глаукома — це хронічне захворювання, тому регулярний моніторинг зору та тиску залишається обов’язковим.
Ризики та результати операції
Хоча хірургічне втручання є ефективним способом зниження тиску, воно не гарантує повного відновлення зору — вже пошкоджений зоровий нерв не підлягає регенерації. Тому основною метою операції є збереження наявного зору.
Можливі ускладнення після операції:
- Запалення.
- Кровотечі.
- Перфоровані судини.
- Надмірне зниження внутрішньоочного тиску (гіпотонія).
- Утворення рубців, які блокують відтік.
Ризик таких ускладнень мінімальний при дотриманні техніки операції, належному післяопераційному догляді та професіоналізмі хірурга.
Статистика свідчить, що у більшості пацієнтів хірургічне лікування глаукоми дозволяє знизити тиск до цільового рівня, зупинити прогресування захворювання та покращити якість життя.
Глаукома — це серйозне та небезпечне захворювання, яке потребує уважного моніторингу та вчасного лікування. Якщо медикаментозні методи не дають ефекту, хірургічне лікування глаукоми стає ефективним способом зберегти зір і запобігти повній сліпоті.
Завдяки розвитку мікрохірургії, сучасне оперативне втручання — це безпечна, перевірена й результативна процедура. Головне — звертатись до кваліфікованих лікарів, дотримуватись рекомендацій та не відкладати лікування на пізній етап.