1,2K
Висотка закриє вид із Поштової площі на Андріївську церкву
Черговий “архітектурний” скандал назріває в Києві. Громадськість раптово дізналася, що територію першої нижньої станції київського фунікулера та прилеглий схил планують передати під будівництво офісного центру й житла.
Ділянки, заплановані під забудову, розташовані в межах центрального історичного ареалу Києва, на території історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», а також памʼятки історії та ландшафту «Історичний ландшафт київських гір та долини р. Дніпро», де будь-яке нове будівництво заборонено.
«Каштан NEWS» вивчав ситуацію.
Допоміг випадок
Про наміри київської влади забудувати схили біля фунікулера столичні активісти-пам’яткоохоронці дізналися випадково: під час моніторингу офіційного сайту КМДА раптово натрапили на інформацію, що на засіданні комісії Департаменту з питань охорони культурної спадщини планують винести на розгляд питання щодо цієї земельної ділянки за адресою Боричів узвіз, 4-а.
«Ми почали шукати, з’ясовувати, а що ж на цій земельній ділянці є. І виявилося, що там дві ділянки, на одній з яких вже розташовані об’єкти нерухомості, а інша – поки умовно вільна: на ній розташована якась стара будівля, яка кілька разів перебудовувалася», – розповів активіст ГО «Спадщина» Анатолій Погорілий.
Нова пам’ятка історії
За словами активіста, пошуки в архівах інформації про будинок дали доволі цікаві результати. Як з’ясувалося, перша згадка про нього датується 1882 роком.
Згодом пам’яткоохоронці дізналися, що цей будинок від часу спорудження (орієнтовно між 1830 і 1840 роками) мав один поверх. Але в 1860 році добудували другий. А ось найбільших змін будівля зазнала після Другої світової війни. Приблизно в 60-х роках минулого століття її обклали керамічною цеглою, а з одного боку додали залізобетонні сходи.
Через це, зазначив Анатолій Погорілий, об’єкт виглядає доволі непримітно і взагалі важко сказати, у який період він був побудований.
Проте зсередини будинок має дерев’яну конструкцію. Саме за цією деревиною, зауважує співрозмовник, її типом і формою можна встановити, що це – доволі стара будівля, якій уже майже 200 років. Таке відкриття і стало приводом для того, що активісти підняли інформаційну хвилю занепокоєння щодо подальшої долі будинку. Адже споруда цікава як об’єкт дослідження, а її історична цінність може бути досить вагомою.
Як припускає Анатолій Погорілий, якщо на найближчому пленарному засіданні сесії Київської міської ради буде підтримано проєкт рішення про надання будинку статусу історичної спадщини, то споруда могла б отримати охоронний ордер пам’ятки.
Із рук у руки
З’ясувавши походження будинку, активісти встановили, що на початку 2000-х років цією ділянкою володіли афілійовані до Служби безпеки України структури, які за інвестиційним договором планували тут житлове будівництво, що передбачало надання службових квартир своїм співробітникам. А частину площ планували реалізувати за комерційним призначенням.
Проте згодом від цієї ідеї відмовилися. Напевно, на це вплинула велика кількість навколо майбутнього будинку охоронних зон і пов’язаних із ними різних обмежень. Пізніше ділянка кілька разів змінювала свого власника, поки не опинилася в руках ТОВ «Скіф-2004», яке й планує нині звести тут масивну восьмиповерхову офісно-житлову споруду.
Загроза існуванню фунікулера
Однак не лише історичній забудові загрожує реалізація чергового «амбітного» проєкту новобуду. Обране під будівництво місце є також історичним: тут до 1928 року розташовувалася перша станція фунікулера. І сьогодні ділянка, на якій заплановано нове будівництво, використовується під час проведення ремонтних робіт на фунікулері. Зокрема, звідси здійснюється демонтаж вагонів. Тому виникає логічне запитання: як у випадку забудови будуть виконуватися ремонтні роботи?
«Якщо забудувати цю ділянку, то, в принципі, з будь-якої іншої точки дістати вагони буде дуже важко, якщо неможливо взагалі, – зауважує представник громадської організації. – За логікою, тут першою мала б бити на сполох адміністрація фунікулера, а не пам’яткоохоронці».
Тихе місце – зла доля
Вулиця Боричів Тік – доволі непримітна й тиха. Зважаючи на це, вона зберегла багато історичних будівель. Проте сьогодні є не такою туристичною, як інші вулиці сучасного Подолу.
Боричів Тік, звертає увагу Анатолій Погорілий, дуже зіпсовано приватними садибами, які спорудили тут протягом останніх 20 років. Як наслідок, на початку цієї вулиці, з боку Андріївського узвозу, збереглися лише дві старі будівлі, яким по 150 років і які кілька разів підпалювали, намагаючись таким чином довести їх до знищення. Потенційно ці будівлі теж могли б отримати статус пам’яток історії. Трохи далі вціліла і має охоронний документ одноповерхова будівля, якій може бути понад 200 років.
«Тобто вулиця відігравала важливу роль в історії Києва ХІХ століття, але сьогодні від неї мало що залишилося. А непомітне географічне розташування робить вулицю вразливою перед забудовниками. Оскільки для громадськості знищений об’єкт відкривається лише після того, як усе сталося і почалося нове будівництво. Тому важко контролювати процеси, що там по-тихому відбуваються», – резюмував пам’яткоохоронець.
Рухливі схили
Варто зазначити, що не лише існуванню історичної пам’ятки та фунікулера може загрожувати новобудова у випадку, якщо київська влада таки дасть їй «зелене світло». Як наголошують фахівці, забудова прибережних схилів Києва може спровокувати активізацію зсувів унаслідок підвищення рівня ґрунтових вод. Зокрема, про це постійно говорять геологи і дігери, які досліджують столичні підземелля. Адже старий Київ пронизаний дренажними тунелями, які подекуди активно руйнуються і внаслідок відсутності належного нагляду за ними, і внаслідок дії підземних вод та будівництва на схилах.
Саме активна, хаотична і безконтрольна забудова є головним фактором, що провокує рух грунту на схилах дніпрових круч. Недарма ж наші пращури утримувалися від забудови цієї місцевості. Тож, якщо міська влада не дослухається до порад фахівців, через 10-20 років залишки старого Києва просто зникнуть. А як стверджують пам’яткоохоронці, у столиці лише один-два відсотки старих будинків не становлять жодної архітектурної або історичної цінності.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
