Будинок композиторів на Софіївській: де жили генії

На розі Михайлівського провулку та Софіївської вулиці у Києві розташований п’ятиповерховий Будинок композиторів, який був домівкою та робочим місцем для видатних українських музикантів.

Про історію цієї пам’ятної споруди розповідає видання ТиКиїв.

Історична забудова на місці сучасного будинку почала формуватися ще у 1880-х роках. Тоді тут стояв двоповерховий будинок з господарськими будівлями та садом. Згідно з тогочасними правилами Київської міської думи, на Софіївській вулиці дозволялося будувати лише кам’яні споруди заввишки не менше двох поверхів.

Софіївська вулиця має давню історію, що сягає часів Київської Русі. За однією з версій, нею пролягав Іванівський шлях. З кінця XVIII століття вулиця відома під назвою Софіївська, а у 1935 році була перейменована на честь Михайла Калініна.

Історичну назву їй повернули у 1990 році.

Після знесення старої забудови ділянку на розі з провулком Михайлівським придбав дійсний статський радник Є. Афанасьєв. Згодом тут, за проєктом відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва, звели триповерховий цегляний будинок.

Багато років у цій садибі розміщувався готель “Софія”, доки наприкінці XIX століття вона не перейшла до спадкоємців Афанасьєва, які невдовзі продали її С. Нехаєвській.

Проєкт Будинку композиторів розпочали розробляти вже у радянський період, у 1940 році, під керівництвом архітектора Миколи Холостенка. Проте будівництво довелося відкласти через початок Другої світової війни.

Післявоєнну роботу над будинком очолив Осип Кривоглаз, архітектор “Київпроєкту”, який працював у стилі “сталінського” ампіру.

Центр Києва після Другої світової війни планували перебудувати у монументальному сталінському стилі, що характеризувався величністю, класичними елементами, багатим оздобленням фасадів, колонами, арками та скульптурами, що символізували силу держави.

Планувалося, що будівлі в цьому стилі вражатимуть розмірами та конструкцією.

У Будинку композиторів спочатку передбачалися власний дитячий садок на 25 місць та майстерня для переписування нот. Також планувалася велика тераса з пласким дахом, що мала з’єднувати будинок із сусідньою будівлею.

Однак, через постанову 1955 року “Про усунення надмірностей у проєктуванні й будівництві”, оформлення було спрощено: терасу замінили на житлову квартиру, декоративні елементи прибрали, а замість рожевого граніту використали темно-сірий.

Фінансування Будинку композиторів, як і інших подібних споруд у СРСР, забезпечувала держава. Це було частиною ідеологічної політики, спрямованої на підтримку мистецтва як інструменту пропаганди, а також на контроль над творчими особистостями.

Видатні мешканці Будинку композиторів

Будинок композиторів став домівкою для багатьох відомих українських музикантів:

• Євген Зубцов (1956-1986) — керівник Республіканського естрадного оркестру, автор музики до балету “Вогонь і крила”.
• Лев Ревуцький (1956-1977) — композитор, академік, автор численних творів та редактор робіт інших митців. На його честь встановлено пам’ятний барельєф на фасаді будинку.
• Анатолій Коломієць (1957-1997) — професор Київської консерваторії, учень Ревуцького, автор кантати до 200-річчя Івана Котляревського та “Української сонати”.
• Анатолій Свєчников (1956-1962) — композитор і викладач Київської консерваторії, автор музики до балету “Ніч перед Різдвом”.
• Платон Майборода (1957-1989) — композитор, автор вокально-симфонічної поеми “Тополя” та кантати “Полтава”. На честь Майбороди встановлено пам’ятну табличку на фасаді.
• Климентій Домінчен (1957-1993) — композитор і диригент, автор музики до театральних вистав і кінофільмів, балетів “Снігуронька” та “Про що співала трембіта”.

Сьогодні Будинок композиторів зберігає охайний вигляд, хоча частина фасаду, що виходить на вулицю, дещо змінена заскленими балконами. Внутрішній дворик краще зберіг свій первісний вигляд.

На першому поверсі протягом понад двадцяти років працює відомий ресторан. Про минулу функцію будівлі як Музичного фонду України нагадують барельєф та пам’ятна табличка.

За матеріалами tykyiv.com.