Блекаути в Києві: історія темних часів

Історія Києва знає чимало випадків відключень електроенергії, спричинених як війнами та стихійними лихами, так і економічними кризами.

Історія київських блекаутів

Перші кроки до електрифікації Києва були зроблені у 1878 році, коли інженер Олександр Бородін встановив електричні ліхтарі у майстернях паротягів. Згодом ця технологія поширилася і в оселях заможних киян, проте часті поломки ламп означали, що “блекаути” були звичним явищем, і люди поверталися до свічок чи гасу.

Повномасштабна електрифікація міста розпочалася з 1890 року завдяки німецьким концесіонерам. Були збудовані перші електростанції, а у 1899 році запрацювала велика повноцінна електровня на Подолі. Однак, саме близькість до Дніпра, яка була необхідною для роботи станції, стала причиною затоплення та першого тривалого блекауту у 1917 році під час найбільшого розливу річки.

Період національно-визвольних змагань 1917-1921 років приніс із собою значні проблеми для комунального господарства. Влада часто змінювалася, що призводило до нестабільного енергопостачання. Навіть після окупації, відступаючі війська завдавали шкоди енергетичним об’єктам.

З початком індустріалізації у 1920-х роках розпочалося будівництво нових електростанцій, зокрема Київської районної електростанції (КРЕС) ім. Сталіна. Однак, стихійні лиха продовжували впливати на місто: весняна повінь 1931 року, одна з найсильніших за 400 років, затопила значну частину Подолу, спричинивши зупинку КРЕС та масштабні збитки.

Київ у часи воєн

Найдовший блекаут в історії Києва розпочався з літа 1941 року, з початком Другої світової війни. Постійні обстріли, а згодом і дії відступаючої Червоної армії, яка вивела з ладу енергетичні об’єкти, призвели до тривалого відключення світла.

Протягом усього періоду нацистської окупації більшість будинків залишалися без світла, а за користування струмом запровадили смертну кару.

Стабілізація ситуації з енергопостачанням вдалася лише у 1944 році, після звільнення міста. Однак, віялові відключення ще довго залишалися частиною побуту киян. На початку 1950-х років на лівому березі була збудована потужна ТЕЦ.

У 1976 році місто відчуло відлуння землетрусу в Румунії, що викликало паніку і навіть розглядалася можливість аварійного відключення світла для запобігання пожежам.

Сучасні виклики

Нова хвиля масових відключень почалася у 1990-х роках через фінансову кризу та дефіцит вугілля. Крім того, застарілі мережі та потужні електроприлади часто спричиняли локальні відключення навіть без загальних блекаутів.

Як зазначають мешканці, тогочасні проблеми з електрикою, теплом та освітленням вулиць були доволі суттєвими.

Переживали й гірше. 1997 року, коли я оселився в Києві, і світло регулярно вимикали, і вулиці не освітлювались, і тепло зникало посеред зими. Зараз уся путінська армада не спроможна досягти такого ефекту.

І це Шевченківський район. На Подолі теж була суцільна темрява, о п’ятій вечора пам’ятник Сковороді не видно, на площі жодного ліхтаря, — пригадує Віктор С.

Попри складні історичні періоди, кияни вірять у перемогу та повернення світла й тепла до кожного дому.

За матеріалами tykyiv.com.