На війні за Незалежність України загинув знаний український історик, археолог, краєзнавець Юрій Коваленко. Трагічну звістку повідомила пресслужба університету Шевченка, який закінчив Герой.
«Кафедра археології та музеєзнавства в скорботі… В бою із рашистськими загарбниками загинув Юрій Коваленко, випускник кафедри 2005 року, археолог, історик, музейник, краєзнавець, викладач, кандидат історичних наук, учасник багатьох експедицій. Співоча душа будь-якої компанії. Кандидатську дисертацію в 2021 році захистив вже перебуваючи в лавах ЗСУ. Неймовірна людина…Вічна світла пам’ять Герою!..», — йдеться у повідомленні.
Юрію Коваленку було 56 років. Він працював у Національному заповіднику «Глухів», брав участь у численних археологічних експедиціях, зокрема досліджував руїни Батурина, який у 1708 році знищили московські загарбники за наказом Петра І. Саме Юрію належить відкриття місця розташування головного храму гетьманської столиці — собору Живоначальної Трійці, у північній частині колишньої фортеці.
Герой — автор понад 70 наукових статей. Завідував науково-дослідним відділом Глухівського заповідника. У 2021 році захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата історичних наук. На той час уже захищав Україну у лавах Збройних сил.
У 2014 році Юрій Коваленко як волонтер доєднався до гуманітарної місії «Чорний тюльпан», їздив на тимчасово окуповану територію Донбасу, де шукав тіла загиблих українських воїнів. Всього вивіз понад 150 тіл. До цього протягом 26 років займався пошуками військових поховань часів Другої світової війни.
У 2020-му підписав контракт із 58-ю мотопіхотною бригадою імені гетьмана Івана Виговського та був у лавах ЗСУ.
Вічна пам’ять! Герої не вмирають…
Раніше в університеті Шевченка повідомили про ще одну загибель свого випускника на війні. Ним виявився Михайло Максіян, випускник історичного факультету КНУ Шевченка минулого року.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
Со мной судьба поступила жестоко. Год назад меня с ребенком бросил любимый муж. В начале марта прошлого года в Мариуполе, где я жила с 3-летней дочкой, россияне разбомбили мой дом. Мы с дочкой чудом выжили, но я получила осколочное ранение в плечо. Нас вывезли в Западную Украину и мне сделали операцию. Спасибо волонтерам и государственным службам, которые нам помогали, но я тосковала и мне очень хотелось вернуть любимого мужа. Узнала, что он воюет на фронте против оккупантов, но как дать о себе знать, не могла найти способа.
В записной книжке нашла телефон хорошей гадалки Марии +380975692407, который давно мне дала моя близкая подруга. Мария из древнего рода знахарей и целителей РАБОТАЕТ ВОСКОМ И ЦЕРКОВНЫМИ ТАИНСТВВМИ ИЕРУСАЛИМ. У нее есть еще дар предвидения, и я решила к ней обратиться за помощью найти мужа.
Не вдаваясь в подробности, 3 дня назад, нас ранним утром разбудил звонок в дверь квартиры, где мы жили, как беженцы. На пороге стоял мой любимый, красивый такой и с большим букетом моих любимых чайных роз.
«Наташенька, любимая моя, как я долго тебя искал! Ведь я только недавно понял, что кроме вас с Крестинкой, родненьких, у меня никого нет!» — воскликнул он и крепко меня обнял. Хоть мое плечо еще болело, но я терпела и плакала от боли и от счастья вместе с любимым…
Спасибо, добрая Мария, что смогла таинственным образом вразумить моего мужа и сделала нас счастливыми, не смотря на весь ужас войны.