Весняний пейзаж з куполами Видубицького монастиря в оточенні квітучого бузку — є справжньою візитівкою нашого міста. За легендою, ця святиня була заснована на місці, де свого часу «видибнула» статуя язичницького бога Перуна. За іншою версією, храм був заснований недалеко від місця першої переправи через Дніпро.
Видубицький монастир у період квітнення бузку. Фото з відкритих джерел.
Найдавнішим храмом монастиря вважається Михайлівський храм, який збудований у 1070 році коштом сина Ярослава Мудрого — Всеволода. Спочатку, це був шестистовпний хрещатобаневий храм характерний для епохи Київської Русі. Через сильні розливи Дніпра виникла загроза руйнації святині, тому за часів Рюрика Ростиславовича була зведена підпірна захисна стіна, яку збудував давньоруський зодчий Петро Милонєг, про що збереглися свідчення у літописі. На фасаді храму можна побачити меморіальну дошку на його честь.
Архангел Михаїл зустрічає вірян на вході до Михайлівського храму. Фото Тетяни Асадчевої.
На жаль, у період феодальної роздробленості храм був занедбаний та почав руйнуватися, а у 1580-х в ньому обвалилася вівтарна частина. Відродження святині було пов’язано з іменем Петра Могили у першій половині XVII сторіччя, а свого сучасного вигляду собор набув у 1766-1769 роках за проєктом архітектора Юрасова, який добудував вівтарну частину храму у стилі козацького бароко. Гармонійне поєднання давньоруської кладки та козацького бароко можна побачити, якщо обійти навколо цього храму. Ще одним цікавим фактом, який можна роздивитися на фасаді споруди — це графіті, які дійшли до нас з давніх часів…
Михайлівська церква. Фото Тетяни Асадчевої.
У середині Михайлівського храму збереглися фрески козацьких часів не характерних для канонічного іконопису. А на фресці Страшний суд, під час реставрації храму наприкінці 80-х років ХХ сторіччя були відновлені фрагменти розписів ХІ сторіччя, які і сьогодні прикрашають цю перлину княжої доби.
Пам’ятний знак на честь заснування Монастиря. Фото Тетяни Асадчевої.
Унікальною спорудою монастирського комплексу є Спаська Трапезна церква, побудована у 1696-1701 роках, водночас з головним храмом святині — Георгіївським собором. Цінність цієї невеликої будівлі полягає у тому, що вона дійшла до нашого часу у первісному вигляді та не була перебудована. В Трапезній церкві є також чимало цікавих розписів епохи бароко, серед яких виділяються Таємна вечеря та Воскресіння Лазаря.
Фрагмент розпису у Трапезній церкві. Фото Тетяни Асадчевої.
Через цікаву властивість храму зберігати тепло навіть у холодну пору року, Спаську церкву ще називають Теплою.
З Трапезним Храмом пов’язаний ще один досить курйозний факт: біля входу до святині можна побачити цікавий герб Михайла Миклашевського, полковника Стародубського, який був фундатором цього храму. Під час спорудження Лядських воріт на Майдані Незалежності, лук із перехрещеними стрілами помилково використали, як герб Києва.
Герб соратника Івана Мазепи Михайла Миклашевського на вході до Трапезної церкви. Фото Тетяни Асадчевої
Домінантою Монастирського комплексу є Георгіївський собор, який вважається одним із найяскравіших храмів в стилі українського бароко. Одним із головних меценатів цього храму та дзвіниці став Український гетьман Данило Апостол. Окрасою святині був унікальний чотириярусний іконостас, який зараз можна побачити на старих фотографіях. Схожий іконостас, також встановлений на кошти цього гетьмана, прикрашає Спасо-Преображенську церкву у Великих Сорочинцях, де свого часу хрестили видатного письменника Миколу Гоголя.
Георгіївський храм-окраса часів козацького бароко. Фото Тетяни Асадчевої.
На жаль, у радянські часи внутрішнє оздоблення Георгіївського храму було повністю знищене, а сама святиня використовувалась як склад. Відновлення храму почалося вже у роки Незалежності, в останні роки був встановлений новий дерев’яний іконостас, зроблені нові розписи та мозаїки.
Новий розпис храму, виконаний у наші часи. Фото Тетяни Асадчевої.
Неповторний вигляд архітектурного ансамблю монастиря та мальовнича місцевість завжди привертали до себе увагу багатьох митців. На території монастиря у 1844 році зробив свій відомий офорт Тарас Шевченко. На згадку про видатного Кобзаря його ім’я носить каштан, вік якого понад 150 років. Його і сьогодні можна побачити з боку Трапезної церкви.
Каштан Тараса Шевченка-найстаріше дерево на території монастиря. Фото Тетяни Асадчевої.
Тарас Шевченко «Видубицький монастир» Фото з відкритих джерел.
На території Видубицького Монастиря зберігся невеличкий некрополь з поховань різних часів. Серед видатних постатей, які знайшли тут вічний спокій є родина відомих меценатів Богдана та Варвари Ханенків, відомі професори та вчені, а також генерал Яків Ганзюк, отаман УНР, який героїчно загинув, захищаючи незалежність української держави у 1918 році. Ще однією цікавою спорудою є родинний склеп Миколи Лелявського, який був збудований за проєктом одного із найяскравіших київських зодчих, архітектором Владиславом Городецьким…
Склеп Миколи Лелявського, збудований В.Городецьким. Фото Тетяни Асадчевої.
Поховання відомого подружжя-меценатів Богдана та Варвари Ханенків відновлене у наші часи. Фото Тетяни Асадчевої.
Поховання Професора Євгена Афанасьєва, який вніс вагомий внесок у розвиток водопроводу в місті. Фото Тетяни Асадчевої.
Гуляючи територією Видубицького Монастиря, поруч з віковими святинями, час неначе зупиняється. На зміну міським турботам та метушні приходить благодать та спокій.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
