Коротко: Український самоук допоміг американцям висадитися на Місяць, викликавши розчарування радянських вчених. Він також обчислив оптимальну траєкторію польоту до Місяця та математично обґрунтував використання гравітаційного маневру. Через чотири десятиліття, на основі його розрахунків, американці здійснили посадку на Місяць.
20 липня 1969 року центр управління польотами NASA в Х’юстоні, Техас, вибухнув оплесками та вигуками: модуль “Орел” місії “Аполлон-11” торкнувся пильної поверхні Місяця. Проте мало хто знав, що шлях, який привів Ніла Армстронга, Едвіна “Базза” Олдріна та Майкла Коллінза до супутника Землі, був розрахований і записаний десятиліттями раніше олівцем у звичайному шкільному зошиті українцем, який переховувався від тоталітарного терору. Його ім’я – Юрій Кондратюк.
У листопаді 1962 року президент США Джон Ф. Кеннеді сказав адміністратору NASA Джеймсу Веббу: “Це, подобається нам це чи ні, гонка. Все, що ми робимо [в космосі], має бути пов’язане з випередженням росіян у досягненні Місяця”.
Мета була зрозуміла, але шлях – ні. Згідно з початковим планом, відомим як “Прямий штурм” (Direct Ascent), ракета-гігант “Нова” мала висадитися на Місяць і повернутися на Землю. Але фізики мали всі підстави стверджувати, що така ракета буде надмірно важкою, дорогою та потребуватиме понад десятиліття для будівництва.
Існувала альтернативна концепція під назвою “Зустріч на орбіті Місяця” (Lunar Orbit Rendezvous, LOR), яку запропонував і активно просував інженер NASA Джон Губолт. За підходом LOR космічний корабель мав вийти на орбіту Місяця, менший посадковий модуль мав від’єднатися, сісти на поверхню Місяця, зустрітися з орбітальним кораблем і повернутися на Землю.
Доктор Губолт став найактивнішим і найголоснішим прихильником підходу LOR, взявши на себе завдання переконати скептиків – у Ленглі, на найвищому рівні NASA, в Конгресі та промисловості – що LOR є єдиним методом, який дозволить досягти мети, поставленої президентом Кеннеді. Остаточно їх переконали точні математичні розрахунки, представлені доктором Губолтом. Він стверджував, що дійшов цієї концепції самостійно, але ніколи не згадував той факт, що вона базувалася на розрахунках, зроблених кількома десятиліттями раніше Олександром Шаргеєм, українцем, відомим у світовій аерокосмічній історії як Юрій Кондратюк.
Перший детальний опис концепції LOR Кондратюк представив у своїй книзі “Завоювання міжпланетних просторів”, яку він видав власним коштом у 1929 році. Книга привернула увагу американської розвідки та дослідників, які збирали й ретельно вивчали будь-яку технічну літературу, яку могли отримати з-за Залізної завіси, і її негайно переклали англійською. Американські інженери, які її прочитали, були вражені математичною елегантністю формул Кондратюка: він не просто запропонував ідею, а й обґрунтував її точними рівняннями, що доводили енергетичну доцільність місячної зустрічі.
Хто такий Олександр Шаргей і чому він став Юрієм Кондратюком?
Олександр Шаргей народився 21 червня 1897 року в Полтаві. З боку матері він походив зі старовинного німецько-шведського шляхетного роду Шліппенбахів. Його батьки померли, коли він був дитиною, тому його виховували дідусь і бабуся.
У 1916 році він із відзнакою закінчив гімназію та вступив на механічний факультет Петроградського політехнічного інституту, але через кілька місяців його мобілізували до російської армії для участі в Першій світовій війні.
Після короткого навчання в школі прапорщиків Шаргея відправили на Кавказ, де він воював проти турецьких військ до початку 1918 року. Щоб уникнути більшовицьких репресій за його шляхетне походження та звання в царській армії, він використав посвідчення Юрія Кондратюка, уродженця Луцька, який помер від туберкульозу. Лише кілька людей знали його таємницю і зберегли її до кінця його життя.
У 1920-х роках Олександр Шаргей – тепер уже Юрій Кондратюк – працював кочегаром, а потім механіком на півдні України, у російській Кубані, на Північному Кавказі та в Сибіру. У місті Камінь (нині Камінь-на-Обі, Алтайський край) за його проєктом був побудований дерев’яний елеватор місткістю 13 000 тонн під назвою “Мастодонт” – без жодного цвяха. Він функціонував до 1990-х років, коли був знищений пожежею.
Кондратюк ніколи не мав можливості завершити свою освіту, не мав доступу до будь-яких лабораторій чи міжнародної наукової спільноти. Усі свої дослідження та розрахунки – від траєкторії космічного польоту та дизайну космічного корабля до концепції гравітаційного маневру (яка пізніше була використана космічними апаратами “Вояджер”) – він виконував у звичайних шкільних зошитах, переважно вночі при світлі свічки, ховаючись від НКВС (попередника КДБ).
У своїх працях “До тих, хто читатиме, щоб будувати” (1919) та “Завоювання міжпланетних просторів” (1929) він вивів фундаментальне рівняння ракетного польоту та дослідив найбільш енергоефективні траєкторії. Він першим сформулював теорію багатоступеневих ракет і запропонував використовувати певні метали, неметали та їхні водневі сполуки в ракетному паливі. Він досліджував проблеми створення проміжних міжпланетних баз і висунув ідею використання гравітаційних полів небесних тіл.
У 1930 році Кондратюк був заарештований за сфабрикованими звинуваченнями у саботажі. На щастя, радянським прокурорам не вдалося знайти достатньо доказів для його ув’язнення. Після звільнення йому дозволили працювати над проєктами вітрових електростанцій у Криму, Харкові та Москві.
Через кілька днів після нападу нацистської Німеччини на СРСР у червні 1941 року, Кондратюк вступив добровольцем до народного ополчення. Він служив телефоністом, а пізніше помічником командира взводу на Західному та Резервному фронтах. Досі невідомо, коли і де він загинув. За однією версією, рядовий Кондратюк загинув у бою 3 жовтня 1941 року. За іншою – він помер 23 або 25 лютого 1942 року в Орловській або Калузькій області. Третя версія стверджує, що він потрапив у полон, працював з інженером Вернером фон Брауном над першою у світі балістичною ракетою V-2 і загинув у німецькому концтаборі. Четверта версія – що він пережив війну і помер, забутий усіма, у 1952 році.
Архітектура успішної місії “Аполлон”, яка вивела США вперед у космічній гонці, була створена українцем, який боровся за виживання під терором радянської диктатури. Він розрахував оптимальну траєкторію польоту до Місяця, відому як “Шлях Кондратюка”, яку успішно використовувало NASA у своїй програмі “Аполлон”.
Джон Губолт згадував: “Коли я спостерігав за запуском ракети, яка несла космічний корабель “Аполлон” до Місяця на мисі Канаверал на світанку в березні 1968 року з тяжким серцем, я думав про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив той самий маршрут, яким мали летіти наші астронавти”.
На честь Юрія Кондратюка названо кратер на зворотному боці Місяця та астероїд 3084. У 2014 році його було введено до Міжнародної зали слави космосу Музею історії космосу в Аламогордо, Нью-Мексико. Йому також встановлено пам’ятник у Полтаві. До його столітнього ювілею Національний банк України випустив ювілейну монету, а національний поштовий оператор “Укрпошта” – поштові марки.
На жаль, ім’я геніального винахідника досі маловідоме у його рідній країні.
Ще менше відомо, що програма NASA “Артеміда”, спрямована на створення постійної бази на Місяці, базується на фундаментальних принципах небесної механіки, сформульованих Юрієм Кондратюком. А ракети “Оріон” та посадочні системи SpaceX чи Blue Origin використовують логіку стикування на орбіті, розроблену майже століття тому молодим чоловіком із Полтави, чиїми єдиними ресурсами були олівець, папір і безмежна уява.