Від сусіда до стратегічного партнера: роль Молдови у майбутньому України
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, стало поворотним моментом для всього Східноєвропейського регіону. Для Молдови війна не лише створила серйозні ризики вздовж її східного кордону, але й призвела до фундаментальної трансформації її відносин з Україною. За понад 30 років незалежності двосторонні відносини часто характеризувалися чергуванням періодів співпраці та розбіжностей щодо делімітації кордонів, управління басейном річки Дністер, транспортної інфраструктури та придністровського питання. Однак з 2022 року вони переросли у справжнє стратегічне партнерство. Сьогодні Кишинів та Київ об’єднані не лише географічною близькістю, а й спільними інтересами у сфері безпеки, економічного розвитку та європейської інтеграції.
Від нерівноправних сусідів до стратегічних партнерів
До війни співпраця між Молдовою та Україною часто залежала від відмінностей у внутрішніх пріоритетах та впливу Російської Федерації на обидві держави. Хоча Республіка Молдова та Україна співпрацювали в рамках регіональних проєктів і мали спільні занепокоєння щодо придністровського конфлікту, двосторонній діалог не завжди був послідовним. Однак вторгнення Росії кардинально змінило цю реальність. Обидві держави стали цілями подібних форм тиску – військового у випадку України та гібридного у випадку Молдови – тоді як безпека однієї країни все більше сприймалася як безпосередньо пов’язана з безпекою іншої.
Одним із перших конкретних проявів нового партнерства стала реакція Молдови на кризу з біженцями. Протягом перших місяців війни приблизно 600 000 українських громадян перетнули молдовську територію, а понад 100 000 тимчасово залишилися в країні. Відносно свого населення, Молдова прийняла одну з найбільших кількостей біженців у Європі.
Незважаючи на обмежені ресурси, влада, міжнародні організації та громадянське суспільство швидко мобілізували житлові приміщення, медичні послуги, психологічну підтримку та доступ до освіти для дітей-біженців. Важливою була не лише інституційна відповідь, а й суспільна солідарність. Тисячі молдовських родин відкрили свої домівки для біженців, а сотні волонтерів працювали на пунктах пропуску в Паланці, Отачі та Тудорі.
Імідж Молдови серед її західних партнерів значно змінився: країна отримала визнання за те, як вона впоралася з однією з найбільших гуманітарних криз у своїй новітній історії.
Пункт пропуску “Паланка-Маяки-Удобне” став символом цієї трансформації. Протягом перших тижнів війни він слугував важливим евакуаційним коридором для українських цивільних; згодом він перетворився на важливий логістичний вузол для транспортування товарів між Україною та ЄС. Еволюція цього пункту пропуску досконало відображає трансформацію відносин між Молдовою та Україною: від управління гуманітарною кризою до розвитку стратегічного партнерства, зосередженого на безпеці та економічному розвитку.
Війна також прискорила економічну співпрацю. Тимчасова блокада українських портів на Чорному морі спонукала ЄС запустити “Шляхи солідарності”, призначені для полегшення українського експорту через сусідні країни. Молдова стала важливою складовою цього механізму, модернізувавши свою автомобільну та залізничну інфраструктуру для обробки частини торговельних потоків.
Навесні 2024 року “Шляхи солідарності” ЄС-Україна сприяли транспортуванню понад 136 мільйонів тонн українського експорту та імпорту. Хоча Молдова обробляла лише частину цих потоків, її автомобільна та залізнична інфраструктура стала все більш важливим альтернативним сполученням між Україною, Румунією та ширшим європейським ринком. Так само у 2026 році Кишинів запропонував 50% знижку на транзитні збори для українського зерна, що проходило територією Молдови, надавши значну підтримку Києву, поки Росія продовжувала завдавати ударів по портовій інфраструктурі в Одеській області.
Зростаюча економічна співпраця також прискорила інвестиції в модернізацію залізничної мережі Молдови, включаючи ділянку Бесарабка-Березинь, яка була відкрита після більш ніж двох десятиліть. Це сполучення надає Україні альтернативний маршрут до Дунаю та Балкан, а Молдові – можливість стати регіональним логістичним хабом. Та ж логіка лежить в основі проєкту будівництва автомобільного мосту Косауці-Ямпіль, який полегшить інтеграцію транспортних мереж обох країн та їхнє сполучення з європейськими коридорами TEN-T.
Безпека, енергетика та спільне майбутнє Європи
Енергетична співпраця є ще одним прикладом стратегічного зближення. У березні 2022 року електроенергетичні системи Молдови та України були терміново синхронізовані з континентальною європейською мережею ENTSO-E, зменшивши їхню залежність від систем, контрольованих Росією та Білоруссю. Рішення, ухвалене в умовах кризи, мало велике стратегічне значення і продемонструвало здатність обох країн швидко співпрацювати в критичних для національної безпеки сферах.
У сфері безпеки відносини між Молдовою та Україною зазнали безпрецедентного поглиблення. Влада обох країн активізувала обмін інформацією щодо гібридних загроз, транскордонної злочинності та спроб дестабілізації, організованих Російською Федерацією. Водночас співпраця між митними органами та прикордонними силами стала тіснішою, а спільні перевірки розширилися на кількох пунктах пропуску. Ці заходи сприяють як полегшенню пересування товарів, так і зміцненню регіональної безпеки.
У середньо- та довгостроковій перспективі відносини між Молдовою та Україною мають бути ще більше консолідовані через проєкти зі структурним впливом. Модернізація всіх пунктів пропуску, будівництво мостів через річку Дністер, розширення енергетичних з’єднань та цифровізація митних процедур – це інвестиції, які принесуть економічні та стратегічні переваги обом державам. Існує також значний потенціал для розвитку спільних економічних зон у прикордонних регіонах, здатних залучати європейські інвестиції та стимулювати двосторонню торгівлю.
Ще однією недостатньо розвиненою сферою є співпраця щодо захисту довкілля та управління басейном річки Дністер. На тлі зміни клімату та необхідності захисту водних ресурсів Кишинів та Київ мають спільний інтерес у розробці постійних механізмів моніторингу та сталого управління водними ресурсами. Спільний підхід у цій сфері сприяв би не лише охороні довкілля, а й зміцненню взаємної довіри.
Перспективи співпраці тісно пов’язані з процесом європейської інтеграції. Республіка Молдова та Україна отримали статус кандидата на вступ до ЄС одночасно у червні 2022 року, а офіційні переговори про вступ були розпочаті у 2024 році. Хоча обидві країни мають однакову стратегічну мету, процес вступу базується на принципі індивідуальних досягнень, що означає, що темпи переговорів можуть відрізнятися.
Проте, навіть якщо вступ не відбудеться одночасно, двостороння співпраця не втратить свого значення. Країна, яка швидше прогресуватиме у переговорах з ЄС, може стати цінним партнером для іншої, надаючи експертизу з гармонізації законодавства, імплементації acquis ЄС та використання європейських фондів. Таким чином, європейська інтеграція може стати процесом взаємної підтримки, а не конкуренції.
Заглядаючи вперед, реконструкція України створить значні економічні можливості для Молдови. Молдовські компанії, що працюють у сферах будівництва, транспорту, логістики, сільського господарства та послуг, можуть брати участь у проєктах відновлення, а інфраструктура Молдови може стати одними з головних воріт для матеріалів, обладнання та європейських інвестицій, призначених для України.
Війна показала, що безпека Молдови та України глибоко взаємозалежна. Сьогодні ці дві країни – не просто сусіди, що ділять кордон довжиною понад 1200 кілометрів, а партнери, які поділяють спільне бачення майбутнього регіону. Солідарність, продемонстрована під час управління кризою біженців, розробка спільних інфраструктурних проєктів, співпраця в енергетичній сфері та тісніша інтеграція в процесі європейської інтеграції – все це свідчить про те, що відносини між Молдовою та Україною вступили в новий етап.
Для України Молдова більше не є просто маленьким сусідом, розташованим між українським кордоном та ЄС. Вона стала стратегічно важливим партнером у забезпеченні альтернативних торговельних шляхів, стримуванні російського впливу в Придністров’ї та просуванні спільної мети європейської інтеграції.
Для Молдови ж виживання та європейське майбутнє України стали необхідними умовами її безпеки. Ця взаємна залежність є найміцнішою основою, яку мали двосторонні відносини з моменту здобуття обома державами незалежності. Завданням на найближчі роки буде перетворення солідарності, породженої війною, на тривале стратегічне партнерство, здатне витримати політичні зміни та майбутню регіональну нестабільність. Якщо Кишинів і Київ продовжать інвестувати в зв’язність, безпеку та європейську інтеграцію, їхнє партнерство може стати одним із стовпів стабільності у Східній Європі.