Після демонтажу МАФів у переході на «Майдані Незалежності», які впродовж багатьох років закривали монументальні твори, призабуті радянські мозаїки з українськими мотивами викликали справжню сенсацію серед киян та преси.
Фрагмент мозаїки. Фото: Тетяна Асадчева.
Мистецькі панно були створені ще у 1968 році, за вісім років до відкриття станції метро «Майдан Незалежності», яка тоді називалася «Площа Жовтневої революції». Мозаїки, виконані у художній техніці керамічна мозаїка та майоліка, не мають ознак комуністичної пропаганди та символіки, розповсюдженої на той час. Героями панно стали об’ємні баранці, олені, півники та квіти, які так співзвучно перекликаються з мистецькими традиціями українського народу, і на думку мистецтвознавців, є своєрідним продовженням художнього оформлення станції метро «Хрещатик».
Фото: Тетяна Асадчева.
Квіткові орнаменти перекликаються з керамічними панно на станції Хрещатик. Фото: Тетяна Асадчева.
Фото: Тетяна Асадчева.
Автором творів став відомий художник, заслужений діяч мистецтв України Олександр Васильович Ворона, якому наприкінці травня 2021 року виповнилося 96 років.
У автобіографічній книзі «За покликом долі», він пригадує, що починав свою діяльність як автор плакату, створивши чимало афіш до відомих кінофільмів, концертів та інших подій. За деякий час Олександр захопився графікою та аквареллю. Художник є також визнаним майстром пейзажу, втіливши у своїх роботах мальовничу красу різних куточків української природи.
Заслужений діяч мистецтв, художник та професор Олександр Ворона. Фото з відкритих джерел.
Автобіографія митця, присвячена його сторінкам життя та творчості. Фото з відкритих джерел.
На початку 60-х років, коли розквіту набуває монументальне мистецтво Олександр Васильович разом з колегами починає працювати у цьому жанрі, жартома цитуючи тогочасний вислів — «митці полізли на стінку», що означало роботу над створенням муралу.
Ескізи мозаїк, затверджені печатками худради. Фото з родинного архіву митця.
Фрагмент ескізу Олександра Ворони. Фото: з родинного архіву митця.
Його творча спадщина представлена в різних містах України та колишнього Радянського союзу. У Києві, окрім переходу на Майдані, його роботи прикрашають один з корпусів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (виконані у співавторстві з відомими монументалістами Анатолієм Базилевичем та Юрієм Ільченком), вітраж у Національному музеї історії України. На жаль, ще один вітраж, який був у відомому радянському валютному магазині «Каштан», було знищено у 2000-х роках…
Деякі мозаїки потребують реставрації. Фото: Тетяна Асадчева.
Над об’ємними фігурами з майоліки працював Опанас Редько. Фото: Тетяна Асадчева.
Фото: Тетяна Асадчева.
Фото: Тетяна Асадчева.
Ідея, щодо створення мозаїк у підземному переході стала для художника досить несподіваною та цікавою. Важливою складовою радянських свят було проведення урочистих парадів з нагоди річниці «Великого жовтня». У 1968 році столична влада вирішує змінити напрям руху святкового маршу із Бессарабки до Хрещатика, розташувавши урочисту трибуну неподалік ЦУМу. Для створення святкової атмосфери, було прийняте рішення прикрасити творами монументального мистецтва підземний перехід, де передбачалося створення пунктів для обігріву та відпочинку.
За спогадами Олександра Ворони, ескізи затверджувались худрадою настільки довго, що часу на їх реалізацію лишалося просто обмаль. Над створенням мозаїчних панно вони працювали разом з колегою Юрієм Ільченком, керамічні зображення виконав Опанас Редько. У частині переходу, де зараз вихід зі станції «Майдан Незалежності» художники облаштували майстерню. Митці щодня приїздили після роботи, до пізньої ночі спільно працювали над створенням панно, після чого знесилені відпочивали у майстерні та поверталися додому. У такому напруженому графіку, художникам довелося жити декілька місяців.
Фрагмент мозаїки. Фото: Тетяна Асадчева.
Фото: Тетяна Асадчева.
Фото: Тетяна Асадчева.
Деякі роботи стали результатом своєрідного експромту: художник та його колеги до останнього не знали, що у кінцевому результаті має вийти, а на детальну розробку ескізів часу не залишалося. За спогадами художника, результат вийшов дещо неоднозначний, бічні композиції вийшли на думку автора цікавішими за центральні панно, які мали значно кращий вигляд на форескізі, ніж у кінцевому результаті. Однак, на перероблення на той момент часу не було, а згодом до цієї теми більше не поверталися.
У 2000-х, після спорудження ТРЦ «Глобус», мозаїки тривалий час були закриті за численними кіосками, після демонтажних робіт у 2018 році, виявилося, що деякі мозаїки потребують реставрації.
За словами доньки митця, відомої художниці Ольги Ворони — Адаменко, зараз вона опікується одержанням охоронного статусу цих мозаїчних панно. Також, ведуться переговори з балансоутримувачем переходу про підсвітлення артоб’єктів для їх кращої візуалізації.
Проте, технічний стан самого підземного переходу, на жаль, залишається у незадовільному стані…
Фрагмент панно. Фото: Тетяна Асадчева.
Фото: Тетяна Асадчева.
Фото: Тетяна Асадчева.
Мозаїки у переході на «Майдані Незалежності» є цінною мистецькою пам’яткою нашого міста, яка відображає яскраві художні традиції нашого народу.
Кияни старшого покоління також розповідають, що свого часу ці мозаїчні композиції, втілені Олександром Вороною, слугували також важливим орієнтиром: півники вели до метро та Головпоштамту, а олені допомагали швидко знайти вихід до Будинку профспілок.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
