Столичний кінотеатр відзначає знаменну дату

89 років тому розпочав свою роботу наш кінотеатр  «Жовтень». За ці роки він жодного разу не змінював свого основного призначення.

Кінотеатр пережив війну, радянську погоню за мрією побудувати світле майбутнє, нестабільність у роки перебудови, став свідком відродження нашої держави та її самобутньої національної спадщини, був спалений і зміг відродитися.



– Усі ці роки ми докладали зусиль до того, щоб наповнити наш репертуар якісним, інтелектуальним, естетичним контентом, підтримували і промотували українське кіно! Ми пережили занепад українського кіно і зараз неймовірно пишаємося розквітом кіноіндустрії та досягненнями національного кінематографу! – написали на Facebook-сторінці кінотеатру. – Але все це ми робили лише з однією метою – щоб наші глядачі мали місце, в якому було б так затишно і комфортно, як вдома, щоб Ви хотіли повертатися до нас знову і знову, бо у нас йдуть саме ті фільми, які Ви любите, які змушують Вас розмірковувати, плакати чи сміятися і стають поштовхом для нових ідей та досягнень!

Під постом вже з'явилися привітання від глядачів:

– Для мене це теж улюблений кінотеатр, як на роботу туди ходжу. Але дуже би хотілося, щоб побудували ліфт на другий поверх, бо багато фільмів та виставок йдуть тільки там, а є ж і маломобільні категорії людей, які не можуть піднятись, і не всім можна фізично допомогти, – пише Анна Проскурня. 

– Вітаю улюблений кінотеатр! Від дитинства і до сьогодні похід до вас – свято. Це більше ніж просто подивитися фільм. Дякую, лишайтесь і для внуків, – пише Марина Рибицька. 

ІСТОРІЯ



Кінотеатр «Жовтень» розпочав роботу в 1931 році під назвою «Дев'яте Держкіно» за адресою: вул. Констянтинівська, 26, м. Київ (Україна), станція метро «Контрактова площа». Будівля кінотеатру виконана в стилі конструктивізм, що був дуже популярним у 1920 – 1930 рр. XX ст. Основною рисою цього стилю вважається економність та простота кожної форми, наявність цікавих та незвичних геометричних фігур або ліній. Цей стиль архітектури спричинив справжній «бум», наслідки якого й досі відстежуються в багатьох містах колишнього Радянського Союзу.



Перше згадування про діючий кінотеатр «Жовтень» (тоді – «Дев'яте Держкіно») у пресі датується наступним після урочистого відкриття днем, 30 січня 1931 року. На подію відгукнулася газета «Пролетарська правда». Стаття називалася «Перемога на культурному фронті», у ній театрові пророчили долю «лабораторії пролетарської культури», і не дарма.



Цікаво, що сюди люди приходили не лишень дивитися кіно. Перед кіносеансами глядачі в одному фоє могли скористатися бібліотекою, в іншому – насолодитися настільними іграми (шахами, шашками, доміно). Функціонував навіть стрілецький тир, адже кінотеатр виконував ще й важливе на той час ідеологічне завдання «бути організатором волі пролетаріату до будівництва соціалізму», а отже вміння поводитися зі зброєю було зовсім не зайвим.



За час свого існування «Жовтень» жодного разу не змінював свого призначення. У роки фашистської окупації будівля зберегла призначення – тільки назва змінилася на «Глорію». А в 1943 році, після визволення Києва, кінотеатр отримав свою нинішню назву. Російська назва – «Октябрь» – так і не прижилася.



В останні десятиліття XX сторіччя кінотеатр зайняв особливу нішу в кінематографічному просторі – він став «кінодомом», де глядачі відкривали найкращі зразки світового та вітчизняного кіно, різноманітні фестивальні програми, передпрем'єрні покази. Тут проходили творчі зустрічі та ретроспективи. Особливістю репертуарної політики кінотеатру є націленість та особливий інтерес до вітчизняного кінематографу. Тут на великих екранах мали змогу представити свої роботи широкій аудиторії як режисери-початківці, так і корифеї українського кінематографу. 

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал "Вечірнього Києва" у Telegram та Facebook.

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *