27 березня — Міжнародний день театру. Фото: Микола Тимченко
Сьогодні в Національній опері України імені Т. Г. Шевченка пройшла мистецька акція з нагоди Міжнародного дня театру, що відзначається 27 березня. А ось вручення театральної премії «Київська пектораль» поєднають зі святкуванням Перемоги.
Двері театру відкрилися для глядачів вперше з 24 лютого, з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Артисти Національної опери, в супроводі симфонічного оркестру виконали відомі твори з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, твори українських композиторів Юрія Шевченка та Мирослава Скорика.
«Наші музи не мовчать! Артисти й усі працівники театрів виступають за кордоном, готують спектаклі і концерти на підтримку України, волонтерять, працюють на інформаційному фронті, боронять рідні міста зі зброєю у руках. Вони, як і всі українці, наближають нашу країну до перемоги», — зазначив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.
Артисти Національної опери України імені Т. Г. Шевченка виступають за кордоном, готують спектаклі і концерти на підтримку Батьківщини, волонтерять, працюють на інформаційному фронті, боронять рідні міста зі зброєю у руках.
«Попри те, що сьогодні говорять гармати, ми щиро віримо, що зовсім скоро замість театру воєнних дій відкриє свої двері наш улюблений театральний дім, засяє вогнями глядацька зала, зазвучить неймовірна музика і ми вітатимемо один одного з Перемогою!», — зазначили у Національній опері.
Нагорода «Київська пектораль». Фото зі сторінки премії
Київську Пектораль поєднають з відзначенням Перемоги
Цього дня працівники театру відзначають професійне свято. Також традиційно вручають театральну премію «Київська пектораль».
«Цьогорічну церемонію нагородження ми поєднаємо зі святкуванням нашої Перемоги, — написав голова Київського місцевого творчого відділення Національної спілки театральних діячів України Олексій Кужельний. — До Будинку ветеранів сцени з військовими побратимами приїде Народний артист України Євген Нищук аби цьогорічне свято прийшло до тих, хто все життя присвятив театру.
Для покликаних Мельпоменою він така ж життєва потреба як дихання. Серед матусь, бабусь, дідусів, які вивезли з вогню діточок багато служителів театру. Кожен приклад застосування ними своїх талантів — і безпосередньо в професії, у волонтерстві, просто у душевному спілкуванні доводить здатність мистецтва об’єднувати людей, виявляти могутність кожної людини. Театр навчає знаходити спільне аби розуміти один одного і щось різне аби один одного любити».
Він зазначив, що у день театру актори зі зброєю у руках, актриси, сповнені материнською мужністю, своїми вчинками стверджують — велич людини надихає все більше і більше сердець у цілому світі.
У театрах Берліна, Праги, Ніцци за участю українських митців відбуваються концерти солідарності з Україною. В Польщі по закінченню вистав актори і глядачі аплодують Україні. У Відні в Музейному кварталі транслюються українські новини, багато жовто-блакитних світлових інсталяцій на будинках, українські прапори на величезній кількості офіційних закладів і балконах житлових помешкань по всій Європі.
«І це не дихання війни. Це страждання, перетворене у дух матерії живої. Певен, після перемоги ми нарешті рядок «Запануємо ми, браття, у своїй сторонці» співатимемо інакше: «І пануємо ми, браття, у своїй сторонці!»., — наголосив Олексій Кужельний.
Євген Нищук. Фото зі сторінки у фейсбук
Сцена з вистави «Три товариші» Театру Франка
Актор Євген Нищук поділився своїми думками про театр та війну.
«Час коли народитись не вибираєш. Знаєш, коли лежиш ось так, то багато про що думаєш. І тоді багато чого, що раніше було зовсім непомітним, здається надзвичайним. І знаєш, чого я тепер просто не можу зрозуміти? Що ось двоє кохають одне одного так, як ми, і все-таки один помирає. Потрібно, щоб вмирали тільки самотні. Або коли ненавидять одне одного. Але не тоді, коли кохають.»
Це цитата з вистави «Три товариші» за Ремарком, яку ми граємо у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Історія про війну, дружбу, кохання. Про війну, яку тепер ми бачимо не на сторінках книжок, не на сцені театру. А бачимо в себе вдома. Війну, яку розв‘язав божевільний російський тиран путін та підтримали його озброєні пси.
І тепер ми не на підмостках театрів — ми в окопах та бліндажах, у нас у руках — не макети пістолетів, зроблені нашими талановитими бутафорами, а реальна зброя. Сьогодні я не вдягаю свій костюм, дбайливо приготований костюмерами, а беру бронежилет, каску та зброю.
Зазвичай, у Міжнародний день театру, ми зустрічаємось з колегами та друзями, святкуємо, граємо капусники, згадуємо найкращі роботи минулого року, вручаємо театральні нагороди.
Цьогоріч реальність інша… Ми стоїмо за нашу країну! За наш народ! За наш театр!
Ми не пробачимо свідоме знищення ворогом нашої культури! Та вони, тварини без роду і племені, що страждають по втраченому фаст-фуду та соцмережам, не можуть усвідомити — наші ідеали інші! Вони незнищенні, наш народ незнищенний, наша культура — вічна!
І після перемоги, яка обов‘язково буде, ми відплачемо всіх загиблих! Ми обнімемось з живими! Ми відбудуємо всі будівлі! Ми зіграємо найкращі вистави! Ми перемагаємо! Україна вже перемогла!
Нагадаємо, нещодавно для захисту будівлі Театру на Подолі використали декорацію.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
