Наразі скульптура «Їжачок у тумані» перебуває на реставрації. Фото: Марія Борисенко
Київські реставратори Данило Гурін та Марія Борисенко називають кожну роботу, за яку беруться, своєрідним викликом, а конкретно реставрацію «Їжачка у тумані» — цікавою і нестандартною задачею.
У творчому процесі реставратори часто залишаються у тіні. Втім, лише їм під силу захистити твір мистецтва від знищення, винуватцем якого є не лише умисна шкода, але й просто плинність часу. Часто фахівцям навіть вдається повернути витвір «до життя».
Так, після того, як вандали пошкодили улюблену киянами вуличну скульптуру «Їжачок у тумані», за її оновлення взялася художньо-реставраційна майстерня «Gurin brothers». «Вечірній Київ» дізнався у реставраторів Марії Борисенко та Данила Гуріна, на якому етапі зараз триває оновлення скульптури, якими столичними проєктами вони вже займалися і які ще перебувають у роботі, а також про те, що навіть сильно пошкоджений об’єкт завжди можна врятувати.
***
Починаємо розмову із Марією Борисенко — художницею-реставраторкою, мистецтвознавицею, експерткою проєкту збереження скульптур «Їжачок у тумані (Лошадка)» та «Балерина».
— Коли наприкінці жовтня була пошкоджена вулична скульптура «Їжачок у тумані», саме до вас звернулися, щоб оцінити його стан і здійснити реставрацію. Як Їжачок «почувається» зараз?
— Подібні скульптури у агресивному міському середовищі зазвичай живуть 3-5 років. Як приклад — безповоротно втрачені «Віслючок» та «Буратіно». Їжачку вже більше 12 років, завдяки любові жителів міста він зміг вистояти так довго. Проте йому потрібна допомога у вигляді проведення реставраційно-консерваційних заходів, оскільки дерево, з якого він зроблений, сильно пошкоджене, і ця зима могла стати для нього останньою.
— Які саме роботи із «Їжачком» зараз проводяться?
— Ми провели детальні дослідження стану скульптури, а розробка методики заходів зі збереження відбувалася за підтримки наших литовських колег із реставраційного центру Пранаса Гудінаса. Наразі Їжачок знаходиться у сприятливих умовах, головним завданням є стабілізація та консервація деградованої деревини, з якої він виконаний.
Марія Борисенко за роботою.
Їжачок на реставрації. Фото: Марія Борисенко
— Кияни із нетерпінням чекають на повернення улюбленої скульптури на вулицю Рейтарську. Коли це може статися?
— Головним викликом є те, що Їжачка потрібно буде повернути у середовище із постійними перепадами температурно-вологісних умов. Реставрація — справа недешева, необхідно купувати матеріали та оплачувати реалізацію процесів необхідних для збереження скульптури. Після повного підрахунку вартості проведення робіт громадська організація «Культурний кіт» відкриє збір коштів, який дасть можливість усім небайдужим зробити свій внесок для збереження Їжачка. Це суттєво пришвидшить процес реставрації та його повернення на Рейтарську.
— Це не перша співпраця майстерні з автором Їжачка, скульптором Костянтином Скритуцьким. Раніше майстерня вже бралися за реставрацію його творів, наприклад, за потрощену рік тому скульптуру «Балерина», яка прикрашала вулицю Стрітенську. Як просуваються роботи з нею?
— Реставрація «Балерини» все ще триває. Через те, що не було зібрано необхідної суми, процес затягнувся. Фахівці «Gurin Brothers» фактично виконують роботи за власний рахунок, купуючи матеріали та працюючи над її збереженням після основних проектів. І все ж, зовсім скоро «Балерина» має повернутися на своє місце.
***
До розмови приєднується Данило Гурін — художник-реставратор, заступник директора з наукової роботи в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе, співзасновник художньо-реставраційної майстерні «Gurin brothers».
Данило Гурін під час реставрації «Балерини». Фото: Марія Борисенко
— Пане Данило, минулого року ваша майстерня долучилася до збереження мозаїк на Центральному автовокзалі. В чому були особливості цієї реставрації?
— Під час робіт із мозаїками Центрального автовокзалу в Києві ми повністю розробили методику консервації та реставрації, провели консервацію мозаїчного оздоблення колон та виконали повний комплекс заходів зі збереження мозаїчних сюжетних панно, як найбільш цінної частини декору.
— Наскільки різного підходу потребує реставрація мозаїк у порівнянні зі скульптурами та картинами?
— Якщо брати реставрацію мозаїк на автовокзалі, роботу над скульптурою «Балерини» Скритуцького або чиюсь домашню картину, що іноді є єдиною згадкою про улюбленого родича, ми побачимо абсолютно різні процеси і операції. Але є два спільних моменти для всіх творів мистецтва в контексті їх збереження. Перший — це розуміння логіки процесів, що відбуваються всередині об’єкту фахівцем; другий — це обов’язковість попередніх досліджень, збір та аналіз інформації, на базі якої ґрунтуватиметься розробка подальшого алгоритму дій. Ці два фактори є запорукою успіху будь-якого проєкту зі збереження культурної спадщини.
Відреставровані мозаїки на автовокзалі. Фото: Даша Гришина
— З якими замовленнями до вашої майстерні частіше звертаються — реставрація творів сучасного мистецтва або старовини?
— Дивлячись що вважати старовиною, а що сучасним мистецтвом. Наприклад, твори середини ХХ століття — це ще сучасне мистецтво чи старовина? Загалом ми оперуємо дещо іншими категоріями: яка історична і культурна цінність того чи іншого артефакту.
— Коли сталася пожежа у Костелі святого Миколая, ви запропонували свою допомогу Національному будинку органної та камерної музики для консультацій щодо збереження пам’ятки. Яку отримали відповідь на цю пропозицію?
— Так, ми отримали відповідь, що нашу пропозицію передали тим, хто займався питаннями ліквідації наслідків пожежі. Станом на зараз жодних пропозицій щодо подальшої співпраці до нас не надходило. Але важливо розуміти, що це складний багатокомпонентний процес, до якого залучено велику кількість фахівців, є певні етапи роботи. Тож ми щиро сподіваємося на подальшу співпрацю.
Фахівці пропонували співпрацю для реставрації Костелу св. Миколая. Фото: Борис Корпусенко
— Ваша студія зокрема займається реставрацією ікон. Наскільки ця ніша зараз затребувана?
— Меншою мірою, ніж, скажімо, років 5-7 тому. Але варто зауважити, що наш досвід не відображає загальну тенденцію або стан речей на ринку в цілому. Всі предмети мистецтва потребують постійного догляду, тому у фахівців завжди є робота. Інший момент, що наразі ми працюємо з трохи іншим сегментом культурної спадщини.
— Як формується вартість реставраційних робіт?
— Діапазон вартості виконання робіт дуже широкий з огляду на те, що кожен об’єкт є унікальним, зі своєю історією побутування, проблемами і відповідно обсяг робіт для його збереження є різним. Для нас кожне замовлення особливе, незалежно від його вартості, буде це домашня невеличка ікона, що дісталась від прабабусі, чи мозаїчне панно площею кілька сотень квадратних метрів або картина радянського періоду.
Для успішного виконання поставленого завдання фахівець має провести ретельний огляд об’єкту, зрозуміти динаміку руйнування, проаналізувати дані, скласти алгоритм дій, визначити оптимальний варіант методів і засобів. Саме тому ставлення до кожного замовлення дуже особливе.
Реставрація скульптури «Балерина». Фото: Марія Борисенко
— Чи доводилося колись відмовлятися від виконання певних замовлень? Наприклад, через надто поганий стан твору, який вже не врятуєш, або з інших причин.
— Звичайно, бували й такі випадки. Відмовлялися, як правило, через неадекватні вимоги, часові рамки, коли треба «зробити на вчора», невідповідність бюджету до обсягу робіт. Але щодо стану збереження можу сказати, що навіть сильно пошкоджений об’єкт можна принаймні законсервувати та сповільнити руйнівні процеси.
— Як пандемія позначилася на вашій роботі як реставраторів?
— Ковідні обмеження дещо ускладнили певні процеси, але загалом ми працювали в масках, коли це ще не було мейнстрімом — через використання різних хімічних речовин під час реставрації. Та й зазвичай робота з артефактами не потребує великої кількості соціальних контактів. Переговори, закупівля матеріалів, участь у семінарах, наукових конференціях — всі питання, які можна, ми досі намагаємося вирішувати дистанційно. І, звичайно, слідкуємо за станом здоров’я.
Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
