Фінал фестивалю ГРА: 12 кращих вистав демонструють онлайн

Серед фіналістів — «VIÑO» Театру на лівому березі. Фото: Анастасія Мантач

3 20 листопада по 2 грудня шанувальники театрального мистецтва мають змогу переглянути 12 вистав-фіналістів ІV Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА онлайн.

У 2020 році українські театри попри пандемічну напругу та інші зовнішні несприятливі фактори запропонували на розгляд експертної ради премії ГРА — 89 різножанрових проєктів, що надійшли з 23 міст України.

У порівнянні з 2019 роком, коли було подано 83 вистави, ІV «ГРА» знов побила власний рекорд. За традиційно активним Києвом (32 заявки), цього року суттєво підтягнувся Захід, з міст і містечок якого подалося 24 ГРАвці. З’явилися й міста-дебютанти — Луцьк, Кропивницький та Кременчук. Тож, у фіналі ГРАтимуть театри з Києва, Львова, Одеси, Берегова, Луцька, Рівного, Тернополя.

Зокрема, Київ представляють вистави «VIÑO» Театру на лівому березі, «Шинель» Молодого театру.

«Попри всі пандемії і санітарні обмеження театр намагається триматися впевнено, жити не лише сьогоднішнім днем, але й планувати майбутнє, вдосконалюватися і навіть ризикувати, — зазначила „Вечірньому Києву“ експертка Фестивалю-Премії ГРА Людмила Олтаржевська.  — Як приклад можна навести номінацію експериментальних вистав. де чотири з п’яти спектаклів — це саме відеоверсії зразків перформативного мистецва — „Нові шрами“ Дикого театру, „Камінний господар“ Театру на Подолі, H-Effect ГО „Арт –Діалог“ та „Чорнобильдорф“ від NOVA OPERA, PORTO FRANKO. Зроблені стильно, професійно, на високому технічному рівні. Відповідно, аудиторія цих вистав збільшується в рази, а українське театрознавство на майбутнє отримує у своє розпорядження прекрасні записи для вивчення та дослідження театру початку ХХІ століття».

Через форс-мажорні обставини, спричинені пандемією COVID-19, фінальний показ вистав відбудеться у форматі online. 12 вистав-фіналістів, можна буде подивитись на каналі «НСТДУ України» в YouTube та на сторінках Спілки та Фестивалю-Премії ГРА у Facebook. Перед кожною виставою на глядача чекатиме інтерв’ю з її режисером.

ЗНАЙОМИМОСЯ З ФІНАЛІСТАМИ

«За найкращу драматичну виставу»:

1. «Собаче серце» (Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. Василя Василька)
В інсценуванні, окрім знаних метафор та алегорій, з’являються ремінісценції на інші твори Михайла Булгакова («Фатальні яйця» та «Морфій»), та прозорі алюзії на наше сьогодення. Цитати, які давно вже стали афоризмами, отримають нове звучання. Адже відоме в 20-х роках минулого століття листування Енгельса з Каутським, яке в повісті Швондер порадив почитати Шарікову, мало хто з сучасників осилив, тому режисер й авторка інсценування апелюють до впізнаваних сучасних реалей — листування сьогоднішніх політичних діячів.

2. «Це дитя» (Закарпатський обласний угорський драматичний театр (м. Берегове)
П’єса складається з 10 окремих новел, в яких досліджуються різні ситуації у взаєминах батьків і дітей. Всі ми пасажири в поїзді під назвою «життя», який рухається від станції «народження» до станції «смерть». Цикл від народження і до смерті. Кожен з нас його проходить, але чи можемо ми змінити щось усередині цього циклу? Чи не слідуємо ми матриці поведінки наших предків? Життя пропонує нам різні зупинки і тільки від нас залежить — чи вийдемо ми з цього потяга, чи пересядемо на інший, а головне — чим ми наповнимо час цієї подорожі. Любов’ю або байдужістю? Розумінням або відчуженістю? Можливо, тягар, який ми несемо, перешкоджає нашому щастю? Ми несемо свої валізи з дитячими травмами, сумки з розчаруваннями чи коробки з ненавистю далі у свої майбутні стосунки. Ми не можемо повернутися назад, ми не можемо почати все спочатку. Що ж нам робити?

«За найкращу виставу камерної сцени»

Про вистави «Вечірньому Києву» розповіла експертка Фестивалю-Премії ГРА Людмила Олтаржевська:

1.«Буна» (Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької)

Це ще одне прочитання однойменної п’єси Віри Маковій, етно-хоррор режисера Ігоря Білиця. Історія про те, як вимушене заробітчанство калічить душі і долі, руйнує сім’ї і ставить під сумнів майбутнє нашої країни… Сюжет п’єси побудований на основі реальної історії родини з Буковини. Драматургиня, описуючи життя персонажів, зобразила українське село в сучасних реаліях, коли знавісніла бідність — поруч, а омріяна заможність — за межами країни, і розплачуватися за неї доводиться не лише тяжкою працею, але й розлукою з рідними, з дітьми. Головна героїня твору — Буна (з буковинського діалекту «бабуся») — збірний образ літньої жінки західного регіону країни, яка з молоком матері увібрала в себе традиції, забобони, вірування свого краю. Їй самій доводиться виховувати онуку Орисю, яка, зрештою, наважується на втечу від бабці, аби заробити на життя вже своєму синові. ось тільки хата, збудована на гроші від її заробітків, так і не наповнилася життям і щастям — Орися вже не бачить себе в рідному син, що зростає без материнської любові, не бажає їхати до Америки.

2. «Філоктет. Античний рейв» (Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки)

Вистава, яку за п’єсами Софокла та Гайнера Мюллера поставив художній керівник львівського академічного драматичного театру імені лесі українки Дмитро Захоженко. Маневри між міфом і реальністю, народження трагедії і дискотека за участю античних героїв. В афіші завбачливо вказаний віковий ценз 18+. Вистава видовищна і складна, після якої неодмінно захочеться перечитати відповідну літературу. Як народжувалася Троянська війна (у виставі цей факт показано навіть через фізіологію), хто вітав Зевса з днем народження і для чого античним песонажам протигази — відомі факти тут є поштовхом до їх нового осмислення».

«За найкращу виставу для дітей»:

1. «А хай то качка копне» (Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки)
Це розповідь про життя — про його сенс і про те, що кожен завжди і всюди може свій сенс життя віднайти, не рідко там, де на це найменше сподіваєшся. Дія відбувається в музеї. Ніч, цокіт старовинного годинника, сервант з антикварним посудом, чути сопіння сторожа, та раптом у цю спокійну картину вриваються грабіжники, які, аби не попастися, розповідають веселу історію «складного» життя однієї качки.

«За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу»:

1. «Лис Микита» (Громадська організація «Підкова Арт» (Львів), Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької)
Опера «Лис Микита» українського композитора Івана Небесного написана спеціально на замовлення Львівської національної опери, а лібрето створене режисером вистави Василем Вовкуном на основі відомої казки-поеми Івана Франка. Опера має чимало несподіванок: від самого звучання до сценографії, яскравих костюмів та масок звірів, а також сучасних технологій 3D-проекції та світла. Виставу рекомендують для сімейного перегляду, адже за начебто дитячою казкою та розважальним сюжетом ховаються гострі та завжди актуальні соціальні питання.

2. «Шинель» (Київський національний академічний Молодий театр)
У житті кожного успішного актора настає момент, коли він, занурюючись у світ мрій та фантазій, опиняється сам на сам з персонажем, якого йому так і не довелося зіграти. Зазвичай цей персонаж споріднений з ним духом, переживаннями, бажаннями і мріями. Болі та радості актора і цього персонажа збігаються. Долі їхні переплетені невловимим мереживом сну, коли реальність втрачає силу, й свідомістю заволодіває світ персонажа…
Герой «А» одержимий роллю Акакія з хрестоматійної повісті Миколи Гоголя «Шинель». І от що дивно: персонажі цієї повісті оживають в голові драматичного актора «А» у незвичному для нього самого та гоголівської історії жанрі бродвейського мюзиклу!

«За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу»:

1.«VIÑO» (Культурне об’єднання «Хронотоп ЮЕЙ», Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)
Білоруський режисер Євген Корняг запрошує нас на територію фізичного театру. Це місце, де мало слів. Місце, в якому бере владу рух, символи та відчуття. Історії акторів, розказані мовою тіла, ритму, музики, звучать як відлуння зникаючих слів. Емоції, які перетворюються на жести. Чим можна заповнити самотність? Келихом вина. Скільки потрібно келихів? Один, два, три… самотність не зникає, а ти вже не в змозі зупинитися. Ти в пастці алкогольної ейфорії. Твоє почуття самотності вже заповнюється приємним післясмаком від ковтка жаданого напою. Ти опиняєшся на новій території, де стаєш сміливішим. В тебе виростають крила. Тепер ти можеш сказати щось «зайве», що може виявитись найважливішим — зізнатись у коханні, вибачитись, щиро відповісти правду. Відчуття алкогольної ейфорії поглинає тебе, але тепер ти боїшся втратити межу. Ковток — крок вперед, ковток — крок назад. Чи існує ідеальна формула винного міксу, яка здатна знищити самотність назавжди?

2.«Люди. Тіла. Метаморфози» (Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр)
Безперервний рух енергії, який, набуваючи різних форм, окреслює життєвий простір Людини, знаходить ЇЇ поміж ТІЛ буденності, досліджує ЇЇ кроки в цьому світі. Це відкритий проект, що набуває завершеності у акті співтворчості з глядачем.
«Це надзвичайно смілива вистава, у якій тіла акторів поступово опановують заданий сценографією світ. Відчуття невагомості — але інше, ніж у класичному балеті. Пошук рівноваги у незручних позах. І головне — спокуслива, завжди непередбачувана свобода», — зауважила експертка Фестивалю-Премії «ГРА» Юлія Бентя.

«За найкращу пошуково-експериментальну виставу»:

1. H-Effect (Громадська організація «Арт Діалог»)
Текст базується на документальних історіях акторів і акторок та інспірований темами з «Гамлета» Вільяма Шекспіра та «Гамлета-Машини» Хайнера Мюллера.
Гамлет у виставі «H-Effect» є колажем персонажів з культових текстів Вільяма Шекспіра і Хайнера Мюллера, а також особистого досвіду акторів і актрис — людей, які впродовж кількох останніх років робили складні вибори, що тісно пов’язані з історією їхньої країни. Цей новий, гібридний Гамлет мігрує між персонажами вистави, а кожен з них приміряє на себе його шкіру, так само, як і шкіру (мюллерової) Офелії.

2. «Кострубізми. Кумановський» (Театр «ГаРмИдЕр», м. Луцьк)
Мультимедійна вистава-перформанс «Кострубізми. Кумановський» через «оживлення» графіки, перформативні й театральні прийоми, оригінальний звукоряд, синхронізований із відео та дією, відтворила світ сучасного українського художника Миколи Кумановського, який 40 років творив у Луцьку. В основі сценарію — серія його графічних та літературних робіт «Кострубізми», що до того часу не оприлюднювалася і була надана для вистави дружиною художника. Колектив створив спектакль на міксі жанрів, де присутній живий фізичний театр і де графіка художника анімована на віртуальній сцені. У ньому лише один актор, який взаємодіє з графічними зображеннями анімованих героїв химерного світу художника.

3. «Чорнобильдорф» (PORTO FRANKO, NOVA OPERA)
У сюжеті нащадки людства, що вижили після серії катастроф, опиняються у пост-суспільстві, світі після смерті капіталізму, опери та філософії. Мандруючи поміж руїнами атомних станцій, закинутих церков, театрів та галерей, вони намагаються відтворити втрачену цивілізацію за допомогою археологічних перформансів-ритуалів. Світ Чорнобильдорфу присвячений дослідженню уявного культурологічного пост-апокаліпсису. Режисери Роман Григорів та Ілля Разумейко поєднали археологічну оперу в семи новелах з множинним відкритим фіналом та серією відео-перформансів.

РОЗКЛАД ФЕСТИВАЛЮ

  • 20 листопада — «Люди. Тіла. Метаморфози» — https://youtu.be/IFzpmPPxsp0
  • 21 листопада — «VIÑO» — https://youtu.be/uPx-RfEzihU
  • 22 листопада — «БУНА» — https://youtu.be/Iz1lzu5wheI
  • 23 листопада — «ФІЛОКТЕТ. АНТИЧНИЙ РЕЙВ» — https://youtu.be/SZkzF4lhqak
  • 24 листопада — «H-EFFECT» — https://youtu.be/epLZ1knDvSE
  • 25 листопада — «КОСТРУБІЗМИ. КУМАНОВСЬКИЙ» — https://youtu.be/EHHgPfsxLJo
  • 26 листопада — «ЧОРНОБИЛЬДОРФ» — https://youtu.be/ebZ-0E6FSB8
  • 28 листопада — «А ХАЙ ТО КАЧКА КОПНЕ» — https://youtu.be/chlC3uOUSSw
  • 29 листопада — «ЛИС МИКИТА» — https://youtu.be/XAW4asuuIDY
  • 30 листопада — «ШИНЕЛЬ» — https://youtu.be/pL1CsHRDV3U
  • 1 грудня — «СОБАЧЕ СЕРЦЕ» — https://youtu.be/Q2nkVjjcP2c
  • 2 грудня — «ЦЕ ДИТЯ» — https://youtu.be/1xTMb61PU5k

Визначатимуть лауреатів фестивалю-премії міжнародне журі, яке обере переможців у шести загальних номінаціях: «За найкращу драматичну виставу»; «За найкращу виставу для дітей»; «За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу»; «За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу»; «За найкращу камерну виставу» (до 150 глядачів); «За найкращу пошуково-експериментальну виставу». (на перетині театральних/мистецьких жанрів).

Церемонія нагородження та урочисте закриття фестивалю відбудеться в Києві 4 грудня. Всі бажаючі зможуть цього дня о 19:00 зайти на сторінку ГРИ в Facebook або YouTube-канал НСТДУ і першими дізнатись імена переможців під час прямої трансляції церемонії.

Фестиваль-премія «ГРА» (GRA — Great Real Art) — проводиться на конкурсній основі один раз на рік за підсумками минулого календарного року. Цьогоріч театри представили прем’єри, що вийшли у період з 1 січня по 31 грудня 2020 року. Участь у проєкті беруть професійні театральні колективи різних форм власності і форматів роботи.
Найкращих ГРАвців у ГРІ за «театральний «Оскар» нагородять Дипломом лауреата та грошовою винагородою на реалізацію нового проєкту.

У 2020 році визначили лауреатів ІІІ Всеукраїнської театральної фестивалю-премії «ГРА», з 12 вистав-переможців, 5 — київські постановки.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *