Знаменитий балет «Лілея» за поемою Тараса Шевченка і досі вважається одним із кращих українських балетів
24 грудня виповнилося 115 років від дня народження видатного українського композитора ХХ століття Костянтина Данькевича (1905-1984). Нині його твори не так часто звучать у концертних залах та театрах України, проте його знаменитий балет «Лілея» за поемою Тараса Шевченка досі вважається одним із кращих українських балетів та з великим успіхом ставиться на сцені Національної опери та інших музичних театрів України.
Народився композитор в Одесі у звичайній родині, початкову освіту він здобув у гімназії. Після смерті батька у 1919 році вступив до електротехнікуму, проте бажання займатися музикою не полишало хлопця, тож він вирішує здобути музичну освіту в Одеському музично-драматичному інституті (нині Одеська музична Академія імені Антоніни Нежданової) на факультетах фортепіано та композиції.
Завдяки своїй неймовірній харизмі та творчому обдаруванню, яке майстерно виявлялося не лише у віртуозному володінні фортепіано, але і неабияких акторських та вокальних здібностях, він швидко завойовує авторитет серед педагогів та любов публіки.
У 1930 році молодий композитор одержав перемогу на всеукраїнському фортепіанному конкурсі, мистецька еліта Одеси пророкувала йому видатну славу, за рівнем майстерності порівнюючи його з видатним піаністом та композитором Антоном Рубінштейном, однак Костянтина Данькевича захоплювала більше композиція, що не завжди знаходило підтримку у його оточенні. Деякі друзі, слухаючи перші здобутки молодого композитора казали, що «талант Кості-композитора, не завжди дотягує до вражаючого рівня обдарованості його як піаніста, диригента та співака». Проте, з часом, композитор зумів знайти власний музичний стиль, який одержить схвальні відгуки музикознавців та глядачів, а його самого вважатимуть одним із кращих українських класичних композиторів ХХ століття.
Постановка балету «Лілея» 1939 рік
Говорячи про велич обдарування цього музиканта, неможливо не згадати його захоплення поезією, яке відігравало величезну роль у формуванні його світогляду та творчості. Серед них і величезна любов до творів Тараса Шевченка, які композитор високо цінував та часто читав напам’ять. Можливо саме тому, великі успіхи композитора пов’язані саме з музичною Шевченкіаною. Це чудовий балет «Лілея» та симфонічна поема «Тарас Шевченко», написані у 1939 році. Прем’єра балету «Лілея», який з великим успіхом ставиться у Національній опері і по нині, принесла композитору всеукраїнське визнання та звання Заслуженого артиста, а за створення симфонічної поеми до 125-річчя від дня народження Кобзаря, він був нагороджений Пам’ятною медаллю.
Неабияке враження Костянтин Федорович справляв і на солістів опери з якими він працював незадовго до прем’єр своїх опер. Він любив доносити концепцію вистави, граючи та співаючи усі партії, перетворюючи репетицію на справжню моновиставу, де глядачі народні та заслужені артисти дивились на нього затамувавши подих.
Вже в зрілому віці, під час гастролей Данькевич любив дивувати публіку своїм майстерним виконанням не лише відомих арії з басового репертуару у власному фортепіанному супроводі, але й найскладніших фортепіанних творів. Глядачі не могли не дивуватися, як такої кремезної фактури чоловік, з величезними руками, може грати найніжніші звуки та віртуозно вигравати найдрібніші та найвитонченіші пасажі!
Під час другої світової війни Костянтин Данькевич очолює Ансамбль пісні й танцю НКВС Закавказзя у Тбілісі, а у 1944 році стає ректором Одеської консерваторії, яку очолює до 1954 року. За ці роки, композитору вдалося сформувати чудовий професійний колектив видатних педагогів та музичних діячів, імена яких і понині золотими літерами вписані в історію навчального закладу: К.Пігров, В. Селявін, О.Благовидова, С. Орфеєв, Д. Загрецький, М. Старкова, Ф. Дубиненко, Л. Гінзбург, та інші. Їхні знамениті численні вихованці неодноразово були переможцями найпрестижніших музичних конкурсів, з величезним успіхом представляли та продовжують представляти українське класичне мистецтво у світі.
З диригентом Миколою Покровським та дружиною після прем’єри опери «Богдан Хмельницький»
На початку 50-х років, Костянтин Данькевич зосереджується на роботі у Спілці композиторів, яку він очолював 12 років. Серед великих творчих здобутків того часу вважається опера «Богдан Хмельницький» написана у 1951 році. Вистава набула широкого політичного розголошення, а самого композитора звинувачують у буржуазному націоналізмі. Через деякий час композитор змушений зробити 2-гу редакцію твору з ідеологічними корективами, характерними для того часу.
У 2006 році колектив Донецького театру опери та балету ім. А. Солов’яненка зробив власну 3-тю редакцію твору, фінальну сцену дописав, спираючись на ранні ескізи автора відомий сучасний український композитор Євген Станкович. Вистава мала неабиякий успіх, за що диригент вистави Василь Василенко, режисер Василь Вовкун, а також виконавці головних партій були відзначені престижними театральними преміями та нагородами. 22 січня 2007 року, з нагоди дня Злуки виставу було показано на сцені Національної опери, де вона також мала величезний успіх.
На урочистому вечорі. : 0-ті роки ХХ століття.
Музика Костянтина Данькевича вражає своєю монументальністю, в ній відчувався зв’язок з класичними традиціями опери ХІХ сторіччя. Водночас характерним для композиторського стилю Данькевича є щирість ліричного висловлення, досягнення глибокої художньої переконливості у створенні лірико-драматичних образів, мелодизм пісенного характеру, тонке розуміння особливостей вокалу.
До 100 річчя від дня смерті Тараса Шевченка, композитор знову звертається до творчості Кобзаря. На Шевченківський сюжет Данькевич пише оперу «Назар Стодоля», прем’єри якої відбуваються у Києві, Львові, Харкові та Одесі. Незважаючи на успіх вистави у публіки, виставу рішенням Урядового комітету знімають, а самого композитора знімають з номінації на Шевченківську премію. Це спричиняє глибоку кризу у житті композитора, яка триватиме 10 років. За цей час він фактично не виходить з дому, та майже не пише нові твори.
Фрагмент поставновки «Лілея» у Київському оперному Театрі
І лише робота над постановкою балету «Лілея» у Київському оперному Театрі, поступово поверне композиторові життєві сили та жагу творчості.
А у 1977 році новостворений оперний театр у Дніпрі розпочне свій творчий шлях постановкою опери «Богдан Хмельницький», під керівництвом видатного українського диригента Костянтина Симеонова. Успіх вистави був надзвичайним та одержав звання кращої вистави року, а композитор та постановники вистави відзначені найпрестижнішою мистецькою премією імені Тараса Шевченка.
Творчість митця мала неабияке значення для розвитку у середині ХХ сторіччя історичної української опери та балету. За роки викладання у консерваторії митець виховав і цілу плеяду талановитих учнів, серед яких Леся Дичко, Борис Алексєєнко та інші.
Меморіальна дошка на будинку, де мешкав Костянтин Данькевич
На честь Костянтина Данькевича у Києві було названо вулицю, а на будинку на Пушкінській, де він мешкав встановили меморіальну дошку.
У рідному місті композитора його ім’я носить Одеський коледж Мистецтв — заклад який тісно пов’язаний з становленням митця та його юнацькими роками.
За спогадами сучасників, Костянтин Данькевич був справжнім актором від природи та за покликанням душі, і залишався ним на сцені та в житті до останнього подиху.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
