У столичному заповіднику хочуть відселити кабанів

Катерина НОВОСВІТНЯ

Триває обговорення передпроєктних пропозицій реконструкції парку ім. Рильського у столиці. Проте найбільша перлина природи знаходиться поруч. Це Національний природний парк «Голосівський», і він має безліч потреб, аби бути надійно збереженим для нащадків.

«Вечірній Київ» дізнався у директора парку, доктора економічних наук, кандидата географічних наук Вячеслава Потапенко про браконьєрів, про постійні скиди нечистот у систему озер парку, про охорону заповідної зони.

– НПП «Голосіївський», що заснований у 2007 році, у 2014 значно розширили. Тепер це майже 11 тисяч гектарів, але територія – це не одна локація, а різні великі ділянки у Голосіївському районі, за межею Києва та у Пущі-Водиці. Парк унікальний тим, що знаходиться у двох природних зонах – лісостепу та зони мішаних лісів. Тому маємо під охороною окрім рослинного різноманіття ще й притаманних цим зонам тварин. Основна концентрація великих тварин – у Конча-Заспі, на території Лісниківського відділення парку. Тут живуть лосі, кабани, борсуки, косулі, лисиці, зайці, білки. У нас навіть недавно постала проблема: розвелося дуже багато кабанів. Інші парки просять передати їм кілька особин для розповсюдження. Але як це зробити? Першою проти операції відлову й переселення виступить громадськість, яка ні за яких умов не дозволяє нічого робити.

Маємо й багато видів червонокнижних птахів. Ближче до столиці великі копитні звіри також підходять, але не так часто їх можна зустріти. На території парку в місті значно більше антропогенне навантаження, адже заповідник оточений житловою забудовою. Через це ми маємо ще й регулярне – раз на місяць – забруднення каскадів ставків. У складі природного парку, нагадаю, Оріхуватські, Дідорівські, Китаївські ставки, і озеро Шапарне у Конча-Заспі, але водна поверхня знаходиться у віданні КМДА, а береги – наші, і все, що живе у воді також охороняється законом.

– Природний парк впритул наближений до парку ім. Рильського. Вас з колегами ознайомили з проєктом реконструкції?

– Колектив розробників проєкту завітав до нас, показували ескізи. Парк дійсно потребує оновлення, адже пройшло 60 років з моменту його заснування з ініціативи Максима Рильського. Але питання в тому, яка реконструкція і осучаснення парку потрібна. З того, що ми побачили, видно, що така реконструкція притаманна великим міста, там забагато поверхонь з твердим покриттям. Наші науковці і ботаніки зробили зауваження й щодо видового складу порід дерев, рослин, які там хочуть висадити. Є і питання по реконструкції заболоченої заплави Оріхуватського струмка між ставками. І у мене є питання по тим надзвичайним ситуаціям, які регулярно, раз на місяць, виникають через аварійні скиди шкідливих речовин у водойми із зливової каналізації в Оріхуватські ставки. Я вважаю, що в першу чергу потрібно створити потужну очисну систему, адже зливаються нечистоти від великого житлового масиву, де підключені до ливнівки різні підприємства. Від того гине риба, молюски, водні комахи, черепахи, порушується унікальний рослинний світ. Треба подумати й про систему альтернативного живлення водою в умовах безсніжної зими, обміління водойм. На території природного парку є законсервовані артезіанські джерела. Можливо, цей комплекс робіт і передбачений, але з презентації я цього не дізнався.

– Як часто ловите браконьєрів у природному парку?

– НПП «Голосіївський» створений на території колишніх монастирських та мисливських угідь. Тут ще 15 років тому, у Конча-Заспі (Лісниківське відділення) та Пущі Водиці (Святошинсько-Біличанське), ліси частково використовувалися для мисливства. У Конча-Заспі досі існують мисливські клуби, і там офіційно дозволено мисливство. Тому ми постійно стикаємося з проблемою. Є спроби встановити на території заповідника мисливських вишок. За зиму ліквідували кілька таких споруд. Наша служба держохорони періодично робить рейди. Але основна проблема в тому, що територія парку роздрібнена. Мисливці просто виманюють звірів із заповідника і відстрілюють. Тому я не говорю про пряме полювання у парку. Мисливці, треба розуміти, не бідні селяни, які полюють заради їжі. Це, зазвичай, поважні депутати або прокурори, або люди з впливовими друзями, і знаходяться, як вони вважають, під захистом свого статусу. От вони і створюють проблеми.

– Скільки не вистачає охорони?

– Ми маємо охоронців з мінімальною зарплатою. І так у заповідниках по всій країні. Досить важко знайти на такі гроші людей. Маємо ще 2 старі машини «Нива» й УАЗ. Крім зарплати, держава виділяє на охорону 80 тисяч гривень на рік. Враховуючи територію «Голосіївського», виходить по 66 копійок на гектар в місяць. Розуміємо, що на такі кошти організувати щось серйозне важко. У нас гарне законодавство, ми визначені як правоохоронний орган. І охорона заповідника теоретично мала б носити форму, зброю і мати повноваження затримувати порушників природоохоронного законодавства. Ми цим не забезпечені.

– До того ж нам дуже потрібні молоді вчені, – розповів Вячеслав Потапенко. – Через малу зарплату працюють, в основному, спеціалісти поважного віку. Конче потрібен іхтіолог, гідробіолог та гідролог, тому що у водоймах заповідника живуть унікальні види живих істот (дивись інфографіку у відео). Уклали договір з НАУКМА та створили філіал кафедри географії України з НУ ім. Шевченка. Намагаємося залучити студентів та аспірантів для проведення досліджень на території парку і, таким чином, ми самі можемо щось вивчати.