Цей будинок приховує багато таємниць
Хто і коли збудував цей будинок точно не відомо. Будинок-привид, шедевр божевільного архітектора, «Вороняча слобідка» — це все про нього. Екстрасенси вважають, що тут — «чорна аура». Але от мешканці дуже люблять свій дім і переконані, що він найкращий.
Як тільки не називають цю споруду на вулиці Бульварно-Кудрявській, 34: будинок-привид, шедевр божевільного архітектора, пам’ятник архітектури, якому незабаром виповниться майже 150 років, і навіть «Вороняча слобідка» із «Золотого теляти» Ільфа та Петрова. І всі ці назви, кожна потрохи, відповідають дійсності.
Цій споруді майже 150 років
Тут поселилася історія
Точну дату, коли був збудований будинок, назвати складно. Одну зі стін будівлі прикрашає табличка «Пам’ятка історії. Художнє училище, 1901-1902 рр». Але мешканці впевнені, що така інформація не відповідає дійсності.
За переказами родичів старожилів, художнє училище з 1902 року справді розташовувалося на Бульварно-Кудрявській вулиці, тільки в будинку № 2, а у 34-ому було ремісниче училище.
Сам же будинок же нібито спорудили в 1879 році. Хто його архітектор — невідомо, швидше за все, як вважають, це — Володимир Ніколаєв.
Згідно з іншою версією, цей будинок до 1917 року належав дворянській родині Рогальських. Також нібито тут у 1910-1911 роках розташовувався молитовний будинок маріавітів (віруючих поляків, що відмовилися від участі в католицьких богослужіннях).
Після жовтневої революції 1917 року тут жили різні люди: артисти цирку, квартирували приїжджі комуністи. Врешті-решт всі житлові приміщення віддали пролетаріям, під комунальні квартири. З 2011 року будинок одержав почесний охоронний статут, а саме став пам’ятником архітектури.
Скільки перебудов мабуть не знав жоден будинок
«Трохи архітектором» був кожен мешканець
Оскільки будинок на Бульварно-Кудрявській 34 досить старий і виглядає дуже загадковим, тут навіть знімали передачу «Битва екстрасенсів». Екстрасенси начебто «побачили» там душі закатованих дітей, і визначили «чорну» ауру. Однак, кияни, котрі тут мешкають, не відчувають нічого зловісного і дуже люблять свій будинок.
«У цьому будинку проходило моє дитинство. Він мені часто сниться тут, в Америці. А саме — його мешканці, під’їзд, запахи, сараї, дерева, будинки навколо», — ділиться спогадом Ігор Перелюбський, котрий зараз мешкає у Лос Анжелосі.
Ну хіба не це не нагадує одеський дворик!
Сьогодні колоритна будівля повністю закрита новобудовою, і потрапити у двір можна через арку. Справжня «Вороняча слобідка», описана в романі «Золоте теля» Ільфа та Петрова, мабуть виглядає саме так: комунальні квартири, балакучі сусіди, незліченна безліч прибудов, прорубані в різних місцях вікна різної форми.
Певного стилю в будинку давно немає. Початково, до першої перебудови, це був просто 2-х поверховий будинок. Перебудов, схоже, тут було дуже багато. Їх робили самі мешканці, що призвело до різних невідповідностей у стилі. Наприклад, будинок має різну висоту поверхів. З одного боку — два, з іншого — три, з третього — 4 поверхи.
Також — безліч вікон всіх форм. Видно, що місцями вікна закладені, місцями — прорубані в стінах. Вікна досить готичні — напівкруглі, витягнуті, здвоєні, трикутні. Словом, на будь-який смак. Балкони — дерев’яні, зроблені кустарно і як у кого це вийшло. Таким чином, надбудови додають будинку ще більшої загадковості.
Сходи теж тут незвичайні — адже в якому будинку можна знайти двері, розташовані одночасно на двох сходових майданчиках… Проходячи на верхні поверхи, доводиться пригинатися навіть людині середнього зросту.
Хто і коли намалював цей «шедевр» — невідомо
Внутрішній двір дуже сильно нагадує подільський або одеський дворики. Навіс, білизна, виноград, що обплітає старі стіни — тут тільки історичні фільми знімати! А намальований на одній зі стін будинку тарган виглядає як свого роду герб будинку. Такий же вічний і живучий.
Сюди варто прийти. Хоча б ненадовго втекти від буднів сучасного шумного міста. І зануритися в історію. Адже стільки всього за майже 150 років життя пам`ятають стіни цього будинку! Словом, атмосферність та незабутні емоції тут гарантовано.
Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
