«Виїзний» пункт роздачі гарячої їжі. До нього приходять місцеві мешканці.
«Доброго ранку! Ми з Києва!», — вітання, що стало за останні дні звичним для волонтерів польової кухні в одному з районів столиці.
Щодня майже 300 людей у три зміни працюють для того, щоб приготувати і розвезти майже 7 тисяч порцій військовим, теробороні, пацієнтам у лікарнях та киянам, що опинилися у скруті.
«Готуємо різні страви: супи, борщі, солянку, каші різні, салати (овочеві, вінегрет, олів’є), фантазуємо, як можемо, додаємо до салатів, гранат, апельсин, авокадо, куряче філе, гриби, баклажани, кабачки», — розповідає волонтерка і співробітниця «Вечірнього Києва» Наталя.
Страви готують, виходячи з того, які продукти у якій кількості є. Якось навіть була гарбузова каша. Працюють кілька кухарів, тож навіть борщ кожен раз різний, але завжди дуже смачний.
Теплих слів чують стільки, що завели навіть своєрідну «книгу відгуків». Люди хочуть не просто подякувати, а написати це! Тому у звичайному блокноті з’являються зворушливі слова.
«Книга відгуків» польової кухні. Фото надане «Вечірньому Києву»
«Книга відгуків» польової кухні. Фото надане «Вечірньому Києву»
«Книга відгуків» польової кухні. Фото надане «Вечірньому Києву»
«Наша польова кухня — це також фронт, ми хочемо, щоб наші сини і дочки і наші кохані воювали з впевненістю, що за ними народна стіна підтримки та любові. Ми з вами, з кожним, хто захищає наш коханий Київ», — написала письменниця Наталя Дзюбенко-Мейс. І під цим дописом ще декілька підписів.
Є ще такі: «Найсмачніший чай на Лівому березі!» або «Все краще, ніж у ресторані. Велике дякую». Короткі дописи — від тероборони та медиків.
Волонтерів найбільше вражає, коли військові дякують, і питають, що вони за це винні. «Це до сліз. Не ми їм, а вони нам!», — розповідає Наталя.
Щирі дитячі побажання. Фото надане «Вечірньому Києву»
Діти пишуть свої побажання. Фото надане «Вечірньому Києву»
Щирі дитячі побажання. Фото надане «Вечірньому Києву»
Водночас на польовій кухні збирають у спеціальну папку (правда, мабуть, скоро треба буде завести коробку) дитячі малюнки, що надходять у гуманітарній допомозі з-за кордону та від дітей, що залишилися у Києві, і вихлюпують на папір через кольори свої емоції.
Діти бажають Перемоги! «Проженіть росіян від нашої землі! Хай знають, куди вони прийшли! Слава нації! Смерть ворогам!» — Саша, 11 років. А ще є паперовий літачок, під крилами якого зворушливим почерком учня молодших класів старанно виведено: «Руский воєнний корабель іди на *уй».
Коли закінчиться війна, то ці матеріали однозначно стануть експонатами нового музею — свідченнями справді народної єдності заради Перемоги.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
