Фрагмент гравюри «Мадонна з мавпою» Фото: Музей Ханенків
До 550 річного ювілею видатного німецького майстра епохи Відродження, Музей Ханенків вперше експонує 11 гравюр Альбрехта Дюрера з власної колекції.
Гравюри належать до різних періодів творчості й виконані у трьох техніках: гравюра на дереві, гравюра на міді та офорт. Також виставка знайомить з окремими творами учнів та послідовників митця, які розвивали його теми. Серед них: шедеври Зебальда Бехама, Ганса Бальдунга Гріна, Альбрехта Альтдорфера, Вольфганга Губера та Лукаса Кранаха Молодшого.
«Вечірній Київ» зустрівся з кураторкою експозиції, завідувачкою відділу досліджень європейської графіки, мистецтвознавицею Оленою Шостак, яка розповіла цікаві подробиці про виставку Альбрехта Дюрера.
Кураторка експозиції Олена Шостак. Фото з архіву героїні
-Пані Олено, чому більшість гравюр з експозиції «Код Дюрера» представлені широкій аудиторії вперше?
— Окремі роботи Дюрера ми вже неодноразово показували у наших попередніх проєктах, але спеціальної виставки присвяченої гравюрам цього майстра з колекції музею ще не було.
Варто враховувати, що графіка вимагає особливих умов збереження, вона не любить яскравого освітлення та має зберігатися у темряві, ми можемо її показувати дуже обмежений час. Тому, те, що ці гравюри не представлені в нашій основній експозиції, зовсім не пов’язано з браком виставкових приміщень чи іншими факторами, але перш за все ми маємо забезпечити їм необхідні умови збереження, лише час від часу радувати наших відвідувачів цими унікальними шедеврами.
У нас велика колекція німецьких гравюр XVI століття, це надзвичайно цікаво, що ми можемо представити майстерні роботи різних авторів та дослідити особливості авторських технік та тематичне різноманіття цих творів.
Фрагмент експозиції. Фото: Тетяна Асадчева
— Чи відома історія походження цих гравюр? Можливо вони якось пов’язані з Богданом та Варварою Ханенками?
— Насправді, на відміну від живопису, ми дуже мало знаємо щодо походження нашої колекції графіки. Достеменно невідомо чи були подружжя Ханенків палкими шанувальниками саме цього виду мистецтва. Богдан Іванович зазначав, що у молоді роки, коли він ще не мав достатнього капіталу для придбання творів мистецтва, він купував різні гравюри. Але, жодного опису колекції не збереглось.
У більш пізні роки у нього були описи колекції, що увійшли потім до заповіту, але це не стосувалося гравюри. Скоріше за все, Богдан Ханенко не вважав саме гравюру особливо цінним видом мистецтва. За спогадами, він та його сучасники-колекціонери надавали перевагу репродукціям відомих творів живопису у графіці…
Після революції, жодних описів гравюри не проводилися. Перші методичні дослідження графіки розпочалися лише перед Другою світовою війною, тоді ж були складені перші інвентарі цих робіт.
За нашими архівними відомостями, у бібліотеці музею зберігалася тека з надписом «Гравюри з колекції Ханенків», теки з часом неодноразово замінювалися, тому тут складно сказати, чи збереглись ці гравюри і які вони.….
Значна частина графічних творів походить з Житомира: вона поповнила колекцію у 30-тих роках минулого сторіччя, ще є декілька робіт з приватної колекції, що мають спеціальні печатки. Але це питання залишається малодослідженим у наш час.
«Прогулянка»
— У мистецькому проєкті «Код Дюрера» величезна увага приділяється детальному опису кожної роботи. Наскільки було складно розшифрувати мову гравюри епохи Відродження з усіма її прихованими символами та деталями?
— Наше видання є перш за все не науковим, а науково-популярним: ми маємо розповісти мовою цікавою для глядача те, що вже було вивчено та залишається актуальним у наш час.
Основними джерелами для наших анотацій та спеціального каталогу слугували ґрунтовні дослідження провідних науковців різних країн, які вивчали життєвий та творчий шлях видатного художника, його учнів та послідовників.
В наших анотаціях з експозиції та у нашому каталозі ми прагнули перевести на зрозумілу мову зміст кожної гравюри, щоб шанувальники мистецтва могли насолоджуватися не лише витонченою майстерністю цих творів, але і розуміти про що саме ця робота.
Багато цікавих джерел з’явилися впродовж останніх 40 років, зокрема дослідження американської мистецтвознавиці Елісон Стюарт, присвячені творчості видатного учня Дюрера — Зебальда Бехама (1500-1550).
Гравюра «Сільське свято» Зебальда Бехама. Фото: Музей Ханенків
— На виставці представлена його майстерна робота «Сільське свято», яка вражає величезною кількістю різних подій та персонажів, які можна розглядати нескінченно. Розкажіть, будь ласка, про неї?
— Зебальд Бехам навчався у майстерні Альбрехта Дюрера та зазнав значного його впливу. Свого часу його вважали одним із найвідоміших у групі так званих Малих майстрів. Гучну славу йому принесли невеличкі сценки з життя селян.
Гравюра «Сільське весілля» є досить відомим його твором, якому присвячувалися численні мистецькі дискусії та дослідження. ЇЇ вважають своєрідною енциклопедією тодішніх свят, де є безліч цікавих нюансів та подробиць.
На гравюрі, що надрукована з чотирьох дерев’яних дощок, представлено детальне зображення сільського свята на честь патрона місцевої церкви.
Перед глядачем розгортаються події, що відбувались не одночасно, а впродовж декількох днів. Одним із найцікавіших персонажів є зубний лікар-шарлатан та його спільниця, яка краде гаманець у переляканого пацієнта.…
На другому плані ми бачимо щасливу весільну церемонію, а у центрі твору пиячить компанія солдатів та простих селян у компанії жінок легкої поведінки. Вважається, що свого часу твір висловлював певну політичну чи релігійну позицію, однак у наш час він скоріше сприймається як художнє свідчення про життя людей у XVI столітті, сповнене гумору та правдивих подробиць.
«Гравюра Мадонна з мавпою».Фото: Тетяна Асадчева
— Ще один мистецький шедевр експозиції, який неможливо оминути увагою: «Мадонна з мавпою» Альбрехта Дюрера?
— Це одна із найвідоміших ранніх гравюр митця, створених внаслідок його першої подорожі до Італії. Зображення Марії схоже на Мадонн з картин флорентійського майстра Лоренцо де Креді (1459-1537), але у якості фону Дюрер обрав реальний краєвид поблизу Нюрнберга, відомий як «Будиночок рибалки на озері».
Мавпа на гравюрі також має надзвичайно важливе значення, це не лише показ традицій заможних німецьких родин, які на той час часто тримали в себе мавп, але перш за все уособлення гріховності. Тваринка зображена покірною, що означає, що Богородиця, подолала та приборкала гріх.
«Мадонна з мавпою» — це одна з перших робіт, де майстер продемонстрував новаторське та абсолютно віртуозне володіння різцем. Він не тільки зображує тривимірні форми, але передає різні фактури: хмаринки у небі, прозору воду, хутро мавпи…
До речі, відомо, що ця робота походить з приватної колекції відомого колекціонера Василя Щавинського (1868-1924) та надійшла до нашого музею у 1931 році. З його ж колекції до нашого музею прийшла знаменита картина «Коханці» П’єра Луї Гудро, яка була вивезена у роки війни та нещодавно, у 2020 році нарешті повернулася до нашого музею.
Фрагмент гравюри «Сільське весілля» Фото: Музей Ханенків
— Розкажіть, будь ласка, про Вашу співпрацю з Бюро науково-технічної експертизи «АРТ-ЛАБ» у рамках проєкту «Код Дюрера»?
— Наш музей вже тривалий час співпрацює з високопрофесійними науковцями цього бюро та, які зацікавлені у роботі зі справжніми творами мистецтва.
Щодо нашого проєкту «Код Дюрера», то ми знаємо, що через високу популярність роботи Дюрера дуже часто копіювали ще за життя художника.
Одним із таких майстрів був італійський гравер та майстер репродукційної гравюри XVI століття Маркантоніо Раймонді. Його роботи були представлені на виставці «Дюрер» з колекції Харківського художнього музею, що проходила три роки тому у нашому музеї…
Альбрехт Дюрер навіть звертався до суду за захистом своїх авторських прав, але рішення суду було досить своєрідним: можна було копіювати саму роботу, але ставити монограму Дюрера заборонялося.
Фрагмент експозиції. Фото: Тетяна Асадчева
Були звичайно і ті майстри, що ставили на копіях свою монограму, і у нас на виставці такі роботи також представлені. Ми їх називаємо «чесним» копіюванням…
Окрім численної кількості копій та підробок, здійснених за життя автора, активне відродження суспільного інтересу до творчості художника припало вже на ХІХ сторіччя. На той час була досить розповсюдженою практика, що збережені дерев’яні дошки після відновлення, використовувалися для додаткового накладу.
Ще у 2017 році в одній з наших робіт «Різдво Христове» ми помітили, що якість та колір паперу цієї роботи дещо відрізняється від інших. Ми звернулися за допомогою до фахівців «АРТ-ЛАБу», де були проведені ряд експертиз та встановлено, що цей папір було зроблено на початку ХІХ сторіччя з деревини, хоча це відбиток з дошки Дюрера.
Гравюра «Різдво Христове» на папері ХІХ сторіччя. Фото: Тетяна Асадчева
Також у ХІХ сторіччі вже з’явилися нові технічні можливості для створення репродукцій, які треба було серйозно відрізнити та відокремити. У нас є один такий твір, який я спершу вважала дуже неякісним відбитком.
Коли ми з колегами придивилися уважніше, то зрозуміли, що це фототипія — фотомеханічна репродукція, яка набула розповсюдження наприкінці позаминулого сторіччя.
Завдяки експертизі ми змогли з’ясувати точно час виготовлення наших гравюр. Переважна більшість з них належить до епохи XVI століття, декілька з них були видрукувані вже після смерті Альбрехта Дюрера.
Також продовжуються дослідження ще 2 творів, щодо яких ми мали сумніви. Тож, аналізи експертів ще тривають…
— Чи були роботи, які після експертизи не ввійшли в експозицію?
— Так, ми виключили фототипії та геліогравюри. Усе, що представлено в експозиції — це відбитки з дощок Альбрехта Дюрера та його послідовників-сучасників.
Планували з колегами провести майстер-клас, щоб показати, можливо навіть у мікроскоп, чим відрізняється справжня робота від різного рівня підробок. Думаю, що це має бути цікаво, хоч і виходить за межі нашої виставки.
Гравюра майстерні Лукаса Кранаха Молодшого. Фото: Тетяна Асадчева
— Як вдається підтримувати у гарному стані гравюри, яким вже понад 500 років?
— Тут варто знати одну цікаву річ, що папір XVI сторіччя є чудовим, порівнюючи вже з ХІХ, коли його виробництво стало масовим, що спричинило різке зниження його якості. Тому, якщо нічого поганого не робити, то більш давній папір прекрасно зберігається, набуваючи з часом дуже гарного сіруватого відтінку, який добре сприймається та не здається зіпсованим.
Ми до речі, не знаємо, яким був первинний колір цього паперу, можливо він і не був білим свого часу….
Звичайно, є ще багато додаткових умов, щодо збереження цих творів. Але, справжні шедеври гравюри ми не дуже часто показуємо широкій аудиторії. В експозиції їх зазвичай дві чи три роботи.
У нас була виставка, присвячена колекції Василя Щавинського, куди також увійшли далеко не всі твори. Це пов’язано з тим, що ці роботи були залучені в інших проєктах, тому ще не пройшов достатній проміжок часу, що їх знову виносити на світло. Це необхідно, щоб підтримувати мистецькі шедеври у гарному стані.
Побачити унікальні гравюри можна до 27 лютого. Фото: Тетяна Асадчева
— Декілька раз на місяць Ви проводите кураторські екскурсії експозицією. Як вони проходять?
-Зазвичай, такі екскурсії проводяться раз на два тижні, де розповідаю відвідувачам про вплив Дюрера на розвиток мистецтва гравюри, про символіку графічних творів епохи Відродження та про роботи з колекції музею, представлені в експозиції. Наступна кураторська екскурсія відбудеться 19 лютого о 14 годині.
Також у музеї діє лекторій, де ми розбираємо різні цікаві теми. Наприкінці січня я читала лекцію «Святе або грішне. Між Дюрером та Брейгелем», де аналізувала шедевр нюрнберзького художника Зебальда Бехама «Сільське свято», провівши паралель між ним та селянськими святами з картин видатного художника Пітера Брейгеля Старшого, якому на момент створення цієї гравюри виповнилось тільки 10 років.
Виставка «Код Дюрера»
Коли: до 27 лютого, музей працює середа — неділя: з 10:30 до 17:30 (каси до 17:00).
Де: вул. Терещенківська 15-17
Вартість квитка: 50 гривень.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
