Різдвяний вертеп у домі Садовських у Львові. Стоять ліворуч: Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь; сидять — Стефанія Шабатура (циган), Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко
Після святкування «католицького Різдва», Нового року, Різдва, Маланки і Василя ми готуємося до Йордана… Соціальні мережі переповнені вітальними листівками та побажаннями щастя і добра. Проте, як відзначали свята у 20-му столітті, коли радянська влада стежила за кожним кроком?
У радянський «атеїстичний» час навіть традиційне святкування Різдва – колядування і щедрування – могли стати причиною непорозумінь із владою. Однак, шістдесятники намагались відроджувати українські традиції, та й зрештою молодим запальним хлопцям і дівчатам було до вподоби привітати друзів, колег чи й просто перехожих на вулиці.
Наприклад, київська молодь збиралась ватагами, кожна з яких виготовляла свій святковий реквізит – зірку, мішок, козу й костюми, — і йшли вітати художника і скульптора Івана Гончара, історика Михайла Брайчевського та перекладача Віктора Петровського. Шістдесятники відвідували тих, кому довіряли та знали, що ті й собі так само шанують українські свята. Усі наколядовані гроші віддавали на потреби політв’язнів, або їхнім родинам.
Українська інтелігенція усі різдвяні та новорічні свята об’єднувала в новорічну ніч, адже вшанувати кожне свято їм не дозволила б тодішня влада. У Києві, під час святкування, дисиденти намагались «приховати» релігійну тематику. Наприклад, якщо в пісні було «Син Божий народився…», то співали на «Рік Новий народився…». Загалом, для киян було незвично бачити колядників, адже це був виклик для міліції.
«У 1965-ому році, коли розпочались арешти шістдесятників, смілива українська молодь ходила під будівлю КДБ, знаючи, що в тюрмі знаходяться їхні друзі. Колядували дуже голосно, аби всі почули», — розповіла завідувачка Музею шістдесятництва Олена Лодзинська.
У музеї зібрані раритетні фото коляди шістдесятників
Крім того, Олена Олександрівна поділилась спогадами людей, що вшановували традицію в умовах табірного ув’язнення. Зокрема, спогад Надії Світличної з книжки «З живучого племені Дон Кіхотів». Надія тричі святкувала Різдво в умовах Мордовського концтабору.
«Офіційно всі свята в ув’язненні відзначались в один спосіб – посиленням конвою і загостренням режиму. Тому готувались до святкових днів завчасно – ще з літа. Сподівались на посилки з волі та просили маку й горіхів. Зрештою мали на столі 12 традиційних страв, а якщо бракувало, то лічили окремо хліб і сіль, узвар і чай», — так пише у своїх спогадах Надія Світлична.
Новорічні іграшки
Прикрашали стіл вишиваною серветкою, різдвяною декоративною закладкою та гілочкою сосни (якщо вдавалось здобути), мініатюрними вишиваними свічечками. Колядували у своєму бараку та ходили до сусідів. А сусідами були побратими – Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл.
Катерина ШОБОТЕНКО, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
