Олена ПЕТРИШИН
У провідній альма-матер України реставрують Староакадемічний корпус, який три століття тому збудували на замовлення гетьмана Івана Мазепи. За три роки будівельники замінили 80% даху, укріпили основу будинку, арки та почали реставрувати фасад.
«Вечірній Київ» дізнався, які труднощі приховує реставрація пам’ятної будівлі та через що роботи можуть зупинити.
Великобританія має Кембридзький та Оксфордський університети. Франція – Сорбонну. А Україна… Києво-Могилянську академію, яка за рівнем навчання та кількістю відомих випускників практично не поступається іноземним «колегам».
Серед усіх корпусів Могилянки – найвідоміший Староакадемічний, або як його ще називають «Мазепин». Саме на замовлення тодішнього гетьмана на початку ХVIII ст. й спорудили будівлю, яка сьогодні прикрашає 500-гривневу купюру, емблему Українського дослідного інституту Гарвардського університету. Староакадемічний корпус навіть закріпив за собою неофіційний статус символу української науки.
Зображення Мазепиного корпусу на 500-гривневій купюрі
От тільки красивим і доглянутим цей корпус залишився хіба що на старих фотографіях. Останній капітальний ремонт будівля бачила ще у ХІХ ст. Від 1992 року, коли після значної перерви академія відновила навчання, старий корпус намагались підтримувати частковими ремонтами. Бо на комплексну реставрацію бракувало коштів…
Щоб відновити будівлю із майже повністю зруйнованим дахом, пошкодженими водою стінами та вже ненадійним фундаментом, потрібні мільйони! Керівництво академії постійно зверталось до Уряду з проханням профінансувати реставрацію, але марно – незважаючи на статус історичної пам’ятки, кошти роками не передбачали.
Врешті, у 2017 році, втомлений часом Мазепин корпус, таки почали масштабно реставрувати.
Операція зі збереження пам’ятки
Три роки тому держава вперше виділила кошти на інвестиційний проєкт, за які вдалось укріпити будівлю та зупинити руйнування.
– Загальна вартість реставрації будівлі — 199 млн грн, з яких держава погодилась виділити 164 млн грн. Але за три роки нам надійшло лише 10 млн грн. за інвестиційним проектом. Загалом, за нашими підрахунками поки що виконали 27% запланованих робіт за всіма джерелами фінансування, – наголосила «Вечірньому Києву» віце-президент з економіки та фінансів Національного університету «Києво-Могилянська академія» Людмила Дяченко.
Без протиаварійних робіт – глобальна реставрація була б неможливою, запевняють фахівці.
– У 2017 році підсилили склепіння і арки металевими елементами. Виконали ін’єктування кам’яної кладки: робили свердловину, встановлювали спеціальні трубки-ін’єктори із розчином, який заповнював усі пустоти у розтрісканих стінах. Будинок постійно просідав, тому також методом ін’єктуванння укріпили і основу – тепер корпус стоїть як на каменю,– запевняє інженер з технічного нагляду будівлі Олександр Махиня.
У 2018 році коштів на відновлення корпусу держава не виділяла, тому роботи тимчасово припинити. Цей рік витратили на розробку комплексного проєкту реставрації, над яким працював Київський Інститут «УкрНДІпроектреставрація». У 2019-ому держава все-таки передбачила кошти, за які вдалося зробити найважливіше – врятувати будівлю від постійного замокання і замінити дах.
– Чи не найбільшої шкоди пам’ятці десятиліттями завдавав зруйнований дах. Тому в 2019 році практично усю будівлю накрили новим дахом, виготовленим із металоконструкцій, дерева та міді. Залишилось завершити невеличкий шматок покрівлі, яка накриває церкву, – на цій ділянці спочатку необхідно виконати фасадні роботи під куполом, – зазначив Олександр Махиня.
Брак коштів через пандемію та допомога американців
Минулого року реставрація відомого корпусу вийшла на міжнародний рівень. Могилянка виграла грант Посольства США зі збереження культурної спадщини у розмірі 405 тис. дол. За ці кошти впродовж 2019-2020 рр. реставрують фасади будівлі. Однак обов’язковою умовою є також фінансування робіт державою, яка, на жаль, у поточному році на Мазепин корпус не виділила жодної гривні.
Взагалі на 2020 рік з держбюджету планували на реставрацію корпусу 42,1 млн грн. Згодом суму скоротили до 10 млн грн. Але з початком пандемії, передбачені на реконструкцію гроші скерували на боротьбу з коронавірусом.
Керівництво академії постійно веде перемовини, щоби зі скарбниці держави фінансувалася хоча б якась частина витрат – це дозволить продовжити роботи із порятунку пам’ятки.
– Коли держава зупинила фінансування, нас врятували грантові гроші, які допомогли продовжувати реставрацію і не втратити команду, – каже Людмила Дяченко. – Кілька тижнів тому на засіданні комітету Верховної Ради з питань бюджету вирішили нам повернути кошти, які забрали через COVID. Щоправда, менше – 6 млн грн замість 10-ти. Але в нашій ситуації кожна копійка важлива. Бо зупинити роботи у зруйнованій пам’ятці – це як кинути хвору людину на операційному столі. Мазепин корпус – це історія всієї України. Звідси починалась вся освіта та еліта України. Ми не можемо його втратити!
Одна стіна – різна цегла
Реставратори кажуть, що відновлення 300-літнього корпусу – непросте завдання. В процесі роботи постійно відкриваються деталі, непередбачені проєктом. Через це потрібно знову й знову коригувати документацію і вносити зміни… А це все додаткові час та витрати.
– Корпус має велику історію, переживав і пожежі, і перебудови та ремонти. Від первинної одноповерхової будівлі залишилось дуже мало. Одна стіна може складатись із різної цегли, кожна з яких потребує свого підходу. Це суттєво ускладнює роботи, – зазначила Тетяна Бурмай, головна архітекторка проєкту реставрації Староакадемічного корпусу.
Панорама 1840 р.
Зараз спеціалісти також досліджують, якого кольору раніше були стіни у залах – для того, щоб максимально точно відтворити первинний інтер’єр.
– Беремо пробу матеріалу, і технологи під мікроскопом шукають первісне пофарбування. До речі, тут дуже товсті стіни – понад 1,5 метри. Хочемо також зберегти автентичний паркет у конгрегаційній залі. Кожна епоха залишила свій відбиток на будівлі, але ми акуратно спробуємо відтворити корпус таким, яким його ще бачив Мазепа,– зазначила головна архітекторка.
Будівельні роботи виконує підрядна організація ТОВ «Тауріс», яка виграла тендер.
– До кінця 2020 року плануємо завершити фасад зі сторони вулиці Григорія Сковороди і Контрактової площі, закінчити покрівлю, облаштувати тепломережі та, можливо, поміняти вікна. У наступному році плануємо завершити фасад і розпочати внутрішні роботи, – розповів представник підрядника від ТОВ «Тауріс» Кирило Радков.
Що буде у пам’ятці після реставрації
Згідно з проєктом, який розробив Інститут «УкрНДІпроектреставрація», у відновленій будівлі буде багатофункціональний простір. В академії кажуть, що, як і колись, у корпусі планують проводити усі найурочистіші заходи – нагородження, засідання Вченої ради, конференції та з’їзди. До речі, свого часу саме в Староакадемічному корпусі зустрічали принца Уельського Чарльза та колишню держсекретарку США Мадлен Олбрайт.
Згідно із планом відновити корпус мали б до 2023 року. Але за умови регулярного фінансування. До речі, долучитися до відновлення відомої будівлі може не лише держава, а кожен охочий, надіславши кошти на рахунок Університету. Важливо не забути вказати призначення «Реставрація Староакадемічного корпусу».
Історична довідка:
Староакадемічний корпус споруджений 1703 р. коштом її випускника гетьмана Івана Мазепи. Це перша будівля, побудована в Україні для цілей вищої освіти, чиє призначення жодного разу не змінювалось. У стінах Староакадемічного корпусу навчались 11 українських гетьманів, філософ Григорій Сковорода, архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Артемій Ведель та Максим Березовський, письменники Іван Нечуй-Левицький та Петро Гулак-Артемовський, видатний вчений Данило Самойлович.
Сьогодні Староакадемічний корпус університету має статус пам’ятки історії та архітектури, є об’єктом культурної спадщини національного значення, внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Нагадаємо, раніше «Вечірній Київ» публікував інтерв'ю із керівником Інституту «УкрНДІпроектреставрації» Василем Тимковичом, — про складність реставрації пам’яток, світові тенденції відновлення будівель та про те, чи мають право в історичній споруді розміщуватись сучасні заклади.
Фото Бориса Корпусенка, Сергія Росінського та Олени Петришин
Використання матеріалів сайту лише з активним посиланням на vechirniy.kyiv.ua
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
