У пошуках відповідей на питання «Де ваша опора?», «Яка локація вас утримує?» «Що повертає вам сили, коли світ рухається?»
19 серпня стартувала колективна експозиція «Я памʼятаю це місце, бо воно памʼятає мене» від артплатформи Spilne Art у новій локації 3.6.9spacekyiv на Стрілецькій, 24.
Проєкт із участю девʼяти митців під кураторством Катерини Цигикало та Тетяни Волошиної обʼєднує роботи, що досліджують переживання втрати та відкриття локацій – як матеріальних, так і внутрішніх. Експозиція стала втіленням ностальгії та водночас маніфестом: навіть знищені місця продовжують існувати в нашій свідомості, даючи опору.
Учасники та учасниці: Ганна Гідора, Маргарита Журунова, Єва Кафідова, Віталій Кохан, Богдан Локатир, Наталя Лісова, Антон Саєнко, Анна Тарадіна, Василь Ткаченко (Лях).
«У часи виснаження, нестабільності та кризи ми шукаємо опору – у реальному чи уявному, зовнішньому чи внутрішньому. Поняття місця тут не обмежене буквальним значенням: це може бути рідне місто, кімната з дитячих років, аромат випічки, краєвид за вікном, відчуття після дощу, смак рідних страв, текстура дерева, що досі стоїть. Це – координати, що зʼєднують нас із собою, допомагають триматися, надають форму нашій памʼяті та існуванню.
Локація – це не просто географія, а емоційна точка відліку. Вона може бути спогадом, мрією чи вигаданим простором. Місце, куди ми ментально повертаємось у скрутні моменти. Але для багатьох воно вже давно існує лише як образ. Війна безжально стирає цілі міста, які колись були домом, світлом, фундаментом. Ми стаємо свідками, як реальні локації перетворюються на фантомні – вони втратили фізичну форму, але продовжують жити в нашій свідомості», – пояснюють кураторки Катерина Цигикало й Тетяна Волошина.
«Я памʼятаю це місце, бо воно памʼятає мене» стає розмовою з власними джерелами стійкості.
Експозицію можна побачити до 15 вересня 2025 року.