У столиці покажуть мистецтво номінантів Шевченківської премії

Роботи номінантів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року, які увійшли до останнього відбіркового туру в категорії «Візуальне мистецтво», покажуть в одному просторі. Це ​«Імперія снів» Сергія Браткова, «Карусель» Олександра Глядєлова та «(не)означені» Нікіти Кадана. Виставка «Короткий список» відкриється 13 лютого в Музеї кіно Довженко-Центру. 

Виставка є одним із кроків нового складу Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка модернізувати засади своєї роботи. На думку членів Комітету, премія має стати інструментом виявлення творів, що відбивають сутнісні риси теперішнього часу в контексті спільного європейського простору, а постать Шевченка – уособленням новаторського, авангардного тренду в українській культурі.

Ідея створення виставки належить членам Комітету премії Владі Ралко, Тетяні Кочубінській, Михайлові Рашковецькому.

– Різні за естетикою, інтонаціями, художнім методом, ці твори, поєднані разом, ілюструють природу людського у сьогоднішніх умовах політичної нестабільності, історичної фальсифікації та неможливості охопити дійсність. У основі своїй всі митці використовують медіум фотографії, але їх об’єднує не лише це. Автори вводять глядача в стан трансу, перехідний стан. Кадан – створюючи з документальних фотографій сугестивний чорно-білий живопис, водночас підключаючи до свідомості «пацієнта» багатофункціональний аналітичний апарат. Глядєлов – за допомогою травмуючого шоку заримованих і зациклених межових ситуацій. Братков – колажуючи калейдоскоп підсвідомого в образі оманливо лагідних, легких підковдр. Жорстко, чи іронічно, чи безжально, – всі вони пред'являють болючу правду, здираючи з неї «пост», як шкіру», – розповідають організатори. 

 

ВИСТАВКА “КОРОТКИЙ СПИСОК”

Відкриття: 13 лютого о 18:00 

Графік роботи: 14 лютого — 4 березня? 12:00 — 19:00, вихідні дні — понеділок, вівторок.

Де: Музей кіно Довженко-Центру, вул. Васильківська, 1, м. Голосіївська

Вхід вільний



МИСТЕЦЬКІ ПРОЄКТИ

Сергій Братков. «Імперія снів», 2017.



Сергій Братков – один із перших художників періоду незалежності України, який у своїй художній практиці почав порушувати питання ідентичності – національної та особистої. 

Серія «Імперія снів» бере свій початок 1988 року, коли художник багато експериментував із медіумом фотографії, що пізніше визначило основу його творчого методу – колажування, сприйняття дійсності як колажу. Тоді, 1988 року, Братков пошив із двох частин фототканини підковдру, що по суті представляло сцени із сновидінь художника, що повторювались. Вже для проєкту 2016–2017 року художник використовує свій особистий архів фотографій різних років – від 1990-х до 2010-х, які він піддає різним трансформаціям. В основі – це знову ж таки сновидіння, роздуми про політичну реальність, взаємовідносини між двома країнами (з 2000 року Братков проживає у Москві), ідентичність. Колажовані «сновидіння» – це також і спостереження за нашою буденністю, часто насильницькою та політизованою. Цю серію доповнює відео, створене 2016-го року у місті Південне разом із старшим братом Сергія Браткова, архітектором Юрієм Братковим «Сто», у якому брат як перформер «рахує» роки історії.

Олександр Глядєлов. «Карусель», 2019.



«Карусель» Олександра Глядєлова продовжує серію висловлювань художника про природу людського в умовах розпаду тоталітарної держави, де автор застосовує медіум документальної фотографії задля висвітлення сутності теперішнього часу.

У «Каруселі» Глядєлов поєднує світлини, зроблені в різний час і за різних обставин (в дитячих інтернатах, місцях позбавлення волі, в'язничних лікарнях), включно з найновішими кадрами з воєнної української реальності, в єдине полотно, або, радше, у коло. Утворена таким чином візуальна послідовність перетворюється з лінійного переліку окремих фіксацій фрагментів пострадянської історії на цілісне нерозривне полотно нашої власної колективної біографії, в якому «червона людина» з документальної прози Світлани Алєксієвич є очевидною умовою нашої сучасності, є нами. 

Нікіта Кадан. «(Не) означені». 2016 – дотепер



Спадком XX століття для України, серед іншого, є тисячі неозначених могил і мільйони вбитих, імена часто невідомі або відомі лише у родинних переказах. Територія сучасної України – це і місце «жнив скорботи», і «скривавлених земель», і «сусідів», де часто візії майбутнього творилися ціною людського життя. Проєкт «(не)означені» Кадана пропонує ширшу оптику, нові формати та платформу для обговорення та осмислення сучасних проявів насилля, нетерпимості, радикалізації на ґрунті соціальної, етнічної та сексуальної іншості та ширше – процесів виключення та іншування. 

Читай "Вечірку" в Telegram та Facebook. 

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *