Цілковитою несподіванкою для більшості відвідувачів є малюнок Сержа Лифаря. Цього киянина всі знають як неперевершеного танцюриста, одного із творців неокласичного стилю, котрий зробив Паризький балет одним із найкращих у світі. Однак маловідомим є те, що виходець із давнього козацького роду Сергій Михайлович Лифар був ще й художником.
Цьому його талантові не завадив навіть балет. Впродовж танцювальної кар’єри Лифар товаришував із багатьма художниками, серед яких були Пабло Пікассо, Жан Кокто, Кассандр (Адольф Мурон), Марк Шагал, котрі оформили багато спектаклів Лифаря.
Навіть Сальвадор Далі пропонував Лифареві оформити проєкт декорацій та костюмів до знаменитого «Ікара». Але у баченні Далі Ікар замість крил мав милиці — тож співпраця не склалася…
Таким «побачив» Ікара Серж Лифар. Фото надане організаторами виставки
Сам Лифар малював, як то кажуть, «у вільний від роботи час» — на театральних програмках, афішах, записках, використовував все, що траплялося під руку: олівець, помаду, грим… У 54 роки його звільняють із театру. Ще через 11 років світ з’ясовує, що, втративши танцівника і хореографа, він отримав художника. Картини Лифаря були дуже популярними на виставках у Франції у 1972–1975 роках.
«Графічні, майже пластичні роботи я присвятив своєму другові Пабло Пікассо. Він був настільки люб’язним, що здивувався, замилувався і палко порадив мені продовжувати. Тільки ж я не художник, а хореограф, котрий малює», — писав Серж Лифар у останній автобіографічній книзі «Мемуари Ікара».
Тема Ікара так і лишилася у його житті основною. На виставці у Парижі відвідувачі можуть побачити малюнок Сержа Лифаря на цю тематику.
Гостя виставки Тетяна Григоренко, внучка генерала Григоренка, та художниця Зоя Скоропаденко. Фото надане організаторами виставки
«Франція, зокрема Париж, завжди були зразком і джерелом натхнення для українських митців. Такі імена, як Соня Делоне, Казимир Малевич або навіть Серж Лифар, перегукуються у нашому спільному спадку, наші таланти увійшли у світову історію мистецтва. Сім відомих художників сучасності, представлених на цій виставці, стали частиною цієї традиції, і вони продовжують зміцнювати місток між двома культурами», — розповідає Зоя Скоропаденко, художниця і куратор виставки.
Особливо міцний міст між Україною і Францією збудував TheTooth & TheRoot — мистецький дует київського художника Микити Кравцова та Камілли Саньє-Кравцової, вишивальниці з міста Родез. Ця подружня пара вважає, що в кожній бочці меду повинна бути ложка дьогтю, ба більше: саме ця ложка і змушує людину думати. Цю концепцію пара і втілює у своїх творах — численних яскравих проєктах, в кожному з яких на дні приховано ложку соціальної критики, котра викриває абсурд, якого, погодьтеся, в нашому житті чимало.
«Ми з дружиною дуже багато подорожували, у нас були різні резиденції по всьому світу, ми жили в Ісландії, у США, в Греції, Данії… З усіх міст, котрі мені сподобалися найбільше, Париж — на третьому місці, після Нью-Йорка і Лондона. Ну і звісно, у мене багато проєктів у Києві, тож доводиться часто літати. Також важливим для нас є місто Родез, де ми збираємо зараз величезний колаж (5×3 м) з тканини і килимів для краєзнавчого музею. Також ілюструю книгу разом з Андрієм Курковим, вона має вийти вже на початку листопада», — розповідає Микита Кравцов.
Відвідувач фотографує картини. Фото надане організаторами виставки
Київська художниця Олеся Джураєва теж підтверджує думку про те, що в наш час для українського художника кордони — умовна річ.
«Якщо ти постійно творчо працюєш і активний — все легко. Зараз існує велика кількість міжнародних конкурсів, культурних заходів, резиденцій. Художник з будь-якого куточка світу може подаватися на конкурсній основі до участі. Участь у таких заходах створює інші цікаві можливості», — каже Олеся Джураєва.
На виставці у Парижі глядачі мають можливість побачити її ліногравюри, котрі, на перший погляд, схожі на чорно-білі фото. Однак це саме той випадок, коли зображення можна роздивлятися безконечно — і милуватися точністю ліній, котрі перетворюють буденний сюжет на шедевр.
Графіка Оксани Стратійчук
Також на виставці можна побачити серії монотипів Матвія Вайсберга «Млини зупинилися, Санчо!» та «Пейзажі», а також вишукану графіку Оксани Стратійчук.
Куратори виставки — художниця Зоя Скоропаденко та відомий паризький куратор мистецтва Кристина Чірузе Монтенегро.
Виставка триває з 22 по 31 жовтня 2021 року в Культурно-інформаційному центрі Посольства України у Франції.
Марина ОЛІЙНИК
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
