У Довженко-Центрі розпочинається новий сезон освітньої програми КУЛЬТУРФІЛЬМ: Фільми і міфи «братніх республік». Вона дасть змогу простежити, як в часи сталінської національної політики у кінематографі формувався уявний конструкт «радянський білорус» і «радянський українець», як в кіно періоду «хрущовської відлиги» відобразилися найбільш криваві події першої половини ХХ століття, яку «радянську людину» мав на меті виховати тогочасний кінематограф, та як цей образ деконструювався в часи «перебудови».
Зустрічі відбудуться у форматі лекція-кінопоказ-дискусія.
Спочатку розкажуть про міфотворення у радянському кінематографі та його роль у формуванні нової національної ідентичності в республіках, а також покажуть, як кіно 1990-х додало ці міфологічні конструкти.
Перша зустріч присвячена Білорусі.
Програма:
Лекція Ольги Романової (Білорусь) «Як створювали радянського білоруса»
Ольга Романова – культурологиня з Білорусі, дослідниця радянської і пострадянської культури і кіно, кандидатка філологічних наук, викладачка Європейського коледжу Liberal Arts в Білорусі (www.eclab.by), де керує програмою «Масова культура і медіа». Закінчила Білоруський державний університет (Мінськ) та Інститут європейських культур (Москва).
На матеріалі білоруських фільмів 1930-х – початку 1950-х років Ольга Романова розповість про те, як формувалася модель «радянської білоруськості». «Радянський білорус» – це уявний носій соціалістичної національної ідентичності. Його не існувало в природі. На початку 1930-х років ніхто не знав, які у нього мали бути риси, щоб відповідати новому курсу сталінської національної політики. Він створювався в атмосфері (і за допомогою) репресій, розгромної критики, цензури і самоцензури і під директивним партійним керівництвом із Москви. У жанрових фільмах 1936 – 1940 років (шпигунських, комедійних, музичних) «радянський білорус» показаний як представник модернізованої селянської нації, який живе у державі, де не існує розділення на Центр і провінцію. Але остаточно його образ був створений після війни і був тісно пов’язаний з міфами про справедливу колективізацію і героїчний партизанський рух. Подібні процеси відбувалися і в інших національних мистецтвах – у результаті була створена загальна модель, яку застосували також і для конструювання «радянського українця» або «радянського грузина».
Показ фільму «Концерт Бетховена» (1936, реж. Міхаіл Ґавронскій, Владімір Шмідтґоф-Лєбєдєв)
«Концерт Бетховена» – дитячий музичний фільм, музику до якого написав Ісаак Дунаєвський. Більшість радянських критиків оцінило його як великий успіх білоруської кінематографії. Ця легка, ритмічно змонтована картина була добре прийнята глядачами як в радянському, так і в зарубіжному прокаті. Фільм шість тижнів ішов на Бродвеї, за касовими зборами і популярністю конкурував з «Чапаєвим» братів Васільєвих. У тому ж 1937 році «Концерт Бетховена» нагородили Почесним дипломом Міжнародної виставки в Парижі.
У радянському кінематографі 1930-х років образи дітей несли в собі, як правило, особливе ідеологічне навантаження – на них проєктувалася ідея ідеальної, «чистої» радянської людини, яка не знала дореволюційного життя. Тому сьогодні «Концерт Бетховена» можна дивитися як успішне втілення радянської утопії, де персонажі-діти створюють комуністичне майбутнє з усією дитячою безпосередністю.
Коли: початок лекції о 19:00, початок фільму о 20:00.
Де: Довженко-Центр, вул. Васильківська, 1, кінолекторій, 5-й поверх.
Вхід вільний, реєстрація.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал "Вечірнього Києва" у Telegram та Facebook.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
