Як київська оперета долає стереотипи та що готує в новому сезоні

Богдан Дмитрович Струтинський очолює столичну оперету з 2004-го року. Фото надане пресслужбою оперети

МАЙБУТНІ ПРЕМ’ЄРИ

Нові вистави, нові погляди на ту чи іншу проблематику — основа будь-якого театру.
3-го грудня у нас запланована прем’єра «Амадеуса» на музику з опер Моцарта. За мотивами п’єси Пітера Шеффера, за якою Мілош Форман зняв фільм «Амадей». Йдеться про Сальєрі та Моцарта. Це погляд нашого театру і режисера Максима Голенка на цю історію. Художнє рішення робить Вадим Карашевський. На реалізацію проєкту отримали безпроцентну допомогу від Департаменту культури. Але це не грант, а кредит, протягом трьох років маємо повернути кошти.

«Амадеус» — інноваційний творчий продукт, який ставить собі на меті залучити нову молоду аудиторію у віці 16-25 років до театру та ознайомити глядача зі світовою культурною спадщиною Амадея Моцарта. Темою твору є життя та творчість легендарного Амадея Моцарта, як розкривається талант та багатогранність композитора. За сюжетом, віденський композитор Антоніо Сальєрі — успішний, щасливий у шлюбі, але одного разу до Відня приїжджає молодий бунтар Вольфганг Амадей Моцарт. Сальєрі розуміє, що ніколи не зможе писати таку геніальну музику. Попри те, що він не може не захоплюватися творами Моцарта, композитор намагається всіма можливими способами принизити Амадея і розтоптати його. Проте навіть хворий і покинутий усіма, Моцарт пише прекрасну музику, і Сальєрі розуміє, що програв. До вистави увійдуть уривки з найвідоміших опер композитора: «Викрадення із сералю», «Одруження Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта». Постановка підкреслюватиме вічну істину: життя митця можна зробити нестерпним, знищити його фізично, забути його могилу — він все одно буде жити у своїх творах.

У розробці — оперета «Сільва» Ірме Кальмана в новому оригінальному перекладі. Постановку здійснюю я спільно з Олександром Білозубом і Вадимом Прокопенком. Плануємо презентувати в кінці сезону.

Провели переговори з італійським режисером Маттео Спіацці, який вже здійснив дві постановки в театрі на Лівому березі. В опереті робитимемо музичну виставу «Бал» за однойменним музичним фільмом Еттора Скола 1983 року, знятим на основі вистави-мюзиклу «Театр дю Кампаньоль» Жана-Клода Паншена.
Крім цього, режисерка Влада Бєлозоренко та композитор Роман Григор’єв працюють над виставою за «Парфумером» Патріка Зюскінда. Прем’єру плануємо на 2022 рік. Також хотів би бачити драматично-пластичну виставу «Зачарована Десна» за Олександром Довженком на «Сцені 77». Разом з тим, за п’єсою Брендона Томаса на музику Оскара Фельцмана плануємо «Тітоньку Чарлі». Це відома історія, яка на слуху та може мати комерційний успіх.

Триває переговорний процес з декількома режисерами. Зокрема, серед планів — «Фальстаф» — одна з останніх робіт Джузеппе Верді. Він написав її в 74 роки за твором Шекспіра. Але це наміри вже на наступні сезони.

В рамках проєкту «Вихідний з оперетою» для дітей проводять пізнавальні квести. Фото надане пресслужбою оперети

Щодо нових вистав для дітей — шукаємо, щоб був цікавий музичний матеріал і сюжетна лінія. Новий якісний продукт хочемо презентувати вже наступного сезону. Водночас у нас є проєкт для дітей «Вихідний з оперетою». Це розважально-пізнавальні квести та майстеркласи на різні тематики.

РЕПЕРТУАРНА ПОЛІТИКА

Моя найбільша мрія — подолати стереотип, що в опереті можна показувати тільки оперету. Театр не може працювати лише в одній жанровій палітрі. Я поставив собі завдання привабити й іншого глядача. Якщо людина приходить на драматичну виставу, можливо її зацікавить музичний театр. І навпаки.

Богдан Дмитрович Струтинський розширює репертуар оперети. Фото надане пресслужбою оперети

Театр не може працювати лише в одній жанровій палітрі

Якби була можливість вилучити з ютубу старі радянські оперети російських театрів, був би щасливий. Людина, яка не знайома з цим жанром, вимушена дивитися на гру та співи дам бальзаківського віку, які співають партії Джульєтт. Уявіть собі! Ми намагаємося робити драматичні мюзикли, які наштовхують людей на роздуми.
Власне, арсенал оперет у світі дуже малий. З тих композиторів, які популярні в європейських театрах, а у нас не йшли: Планкет, Фрільм. Тож арсенал оперет поступово вичерпується, і ми вибудовуємо репертуарну політику на полі опери та мюзиклу. Я був би щасливий, якби вдалося здійснити задумане. Зокрема, вели переговорні процеси щодо постановки «Mamma Mia!» (мюзикл, що базується на піснях гурту Abba — ред.), які затягнулися через пандемію. Ще одна мрія — «Кабаре» Джона Кандера. Я спеціально їздив до Відня дивитися цей мюзикл, мав переговори з режисером, є попередні домовленості. Але проблема в тому, що Україні не дають ліцензії на постановки мюзиклів через високу вартість, а у нас низька цінова політика. Наш найдорожчий квиток за вартістю менший, ніж найдешевший у Європі. Там вартість квитка на виставу стартує від 49 доларів. До прикладу, ми хотіли поставити «Коханці Бастилії» з французькою постановчою групою, а за ліцензію запросили 150 тисяч євро. У наших умовах це нереально.

І ще одна важлива причина, через яку нам не дають ліцензію, — в Україні не сформована історія з Агентством авторських прав. Були приклади, коли не було відрахувань за авторські права з українського боку, тому (європейці — ред.) не хочуть мати з Україною справ.

БІРМІНГЕМ-КИЇВ

Проєкт «Автентична британська музика. Бірмінгем — Київ» з’явився завдяки грантовій програмі УКФ та підтримці Британської Ради в Україні. А також завдяки членству в асоціації «Опера Європи». Маємо можливість ближче спілкуватися з європейськими режисерами, диригентами, театрами. З Бірмінгемською оперою співпрацюємо вперше. Другим етапом, сподіваюся, буде представлення України в Британії.
Британська автентична музика — досить нова тема для Києва. Перед цим ми робили концерт «Містерія Туманного Альбіону» з творами британських композиторів, і побачили, що до такої музики у наших глядачів є інтерес.

Хор хлопчиків та юнаків КДМЛ Ім. М. Лисенка вже готується до концерту британської музики. Фото надане пресслужбою оперети

Проєкт «Автентична британська музика. Бірмінгем-Київ» — це концерт британської музики на головній сцені Національної оперети України (21 жовтня), відеофільм-концерт за участю соліста Бірмінгемської опери, професора вокального мистецтва Королівської Музичної Академії Великобританії Марка Вайльда, майстер-класи з англійської вокальної мови, запуск двомовної, україно-англійської вебплатформи.
Вперше українські шанувальники музики, учні, студенти, педагоги отримають можливість використовувати для артистичного виконання унікальний нотний матеріал британської музики, розроблений спеціально для проєкту, познайомляться з Бірмінгемською оперою Birmingham Opera Company, відомою у світі своїми інноваційними підходами до мистецтва. Автентичну британську музику на сцені оперети презентуватимуть артисти театру і хор хлопчиків та юнаків КДМЛ ім. М.Лисенка. До проєкту приєднаються молоді люди з інвалідністю, для яких передбачена спеціальна комунікаційна програма.

ПОПУЛЯРНІ ВИСТАВИ

До нас приходить різна публіка, тож попит мають абсолютно різні вистави. Хітові «За двома зайцями» і «Сорочинський ярмарок» — завжди аншлагові, проходять з великим успіхом. Театр рухається вперед, а у виставах, які довго йдуть на сцені, можуть бути архаїзми. В європейських театрах існує практика ставити вистави на один-два сезони. Однак у нашому випадку економічно неправильно знімати виставу, яка добре продається.

Раніше глядачі більше йшли на оперети, зараз — на мюзикли

Мюзикл «Доріан Грей» — перша постановка, зроблена на оновленій сцені. Фото надане пресслужбою оперети

З недавніх прем’єр популярним є мюзикл «Доріан Грей». Це перша постановка, зроблена на оновленій сцені з новим технічним оснащенням, з використанням обертового кола, ліфтів і нового світлового обладнання. Раніше глядачі більше йшли на оперети, зараз — на мюзикли. Насамперед їх цікавлять вистави з назвами, що на слуху — «Sugar, або В джазі тільки дівчата», «Сімейка Аддамсів».

КАРАНТИННІ ОБМЕЖЕННЯ ТА ТЕАТР

За час минулорічного локдауну вдалося завершити реконструкцію великої зали. Фото надане пресслужбою оперети

Минулий локдаун використали на користь: знайшли час, енергію, зробили реконструкцію головної зали. Але як працювати в таких умовах далі — в мене відповіді немає. Маємо борги глядачам з березня 2020 року, повинні відіграти 12 вистав і 8 спільних заходів, на які ще тоді продали квитки. От і зараз, як тільки оголосили про ймовірність локдауну, продаж квитків впав.

Під час локдауну можна було б ставити акцент на виробництво нових вистав, декорацій, але фінансового ресурсу немає, бо фінансування в основному йде з продажу квитків. Тому запускати в цей період постановку нової вистави не має змоги.

В європейських країнах театри не настільки відчули минулий локдаун, бо мають підтримку з боку держави. Німеччина виділила величезну суму на підтримку театрів в період пандемії. У Португалії наш знайомий театр отримав кошти на постановку, планують зіграти її в аж в жовтні. У нас, на жаль, такої підтримки немає.

КОЛЕКТИВ ТА ВИКЛИКИ ОПЕРЕТИ

Сьогодні у трупі столичної оперети — 360 осіб. Фото надане пресслужбою оперети

Колектив міняється, на жаль, маємо багато втрат. Пішли з життя актори Сергій Мельниченко, Володимир Богомаз. Сьогодні нам потрібні артисти середнього віку і старшого покоління. Також оголошуємо конкурс на виконавців ролей Едвіна і Сільви (для оперети «Сільва» — ред.). Прагнемо нових облич.

Вводити нових артистів у репертуар театру — робота складна і тривала. Спочатку акторів беремо на певну роль, потім прописуємо «дорожню карту»: що буде далі робити, яку нішу займе, як розвиватиметься. Людині потрібно передати досвід, розкрити його талант, аби він відчув жанр. Якщо актор не розвивається, йому стає нецікаво. З’являється лінь, зневага до театральної родини. Він має бути постійно задіяний, мати амбіції для саморозвитку, власну «дорожню карту», щоб знати, куди рухатися.

Творчий колектив у нас невеликий, через що проблемно зробити регуляцію. Для повноцінної роботи трупи потрібно щонайменше ще 77 людей. За радянських часів театр мав трупу з 440 осіб. Потім штат скоротили. Коли я прийшов до театру у 2004-му році, було близько 200 працівників. Зараз маємо трупу у 360 осіб, добираємо ще за контрактом. Але для розвитку необхідно більше. Наведу лише один факт: у штатному розкладі у нас два гардеробники, по одному на гардероб. А щоб обслужити 800 глядачів, треба хоча б троє на один гардероб. Буває, що граємо дві вистави на день, тому доводиться добирати людей і платити їм із зароблених театром коштів. Замість того, щоб інвестувати ці кошти у нові проєкти.

Я маю високі вимоги та намагаюся впроваджувати високі стандарти смаку в усьому. Театр у будь-якому куточку має впливати на відвідувача — і естетично, і забезпечувати комфортні умови. Це дається не легко. Втім, як би важко не було, прагнемо й надалі тримати високий стандарт.

Вплив слова, ідеї, думки, музики не помітний одразу, але це інвестиція у майбутнє

Посадовців культура мало цікавить, бо це «довгобуд». Вплив слова, ідеї, думки, музики не помітний одразу, але це інвестиція у майбутнє.

Мабуть, така моя місія. Мотивує бажання змінити стан речей на краще. В театрі оперети хочу добудувати другу чергу для зберігання декорацій. Зараз для цього облаштовані намети на вулиці. Це бажання було вже давно, але місцеві посадовці зазначили, що спочатку маємо довести до ладу стару будівлю. Головне питання — у фінансуванні. І перша, і друга черга реконструкції на папері мали бути завершені ще у 2016 році, але бракувало фінансування.

ФОРМУВАННЯ АКТОРІВ НОВОЇ ЯКОСТІ

Цього року Богдан Дмитрович Струтинський набрав акторський курс у театральному університеті. Фото надане пресслужбою оперети

Після 17 років я повернувся до викладання. Набрав акторський курс в театральному університеті. Мені давно пропонували, але постійно бракувало часу. Зрештою зрозумів, що вже час передавати досвід. Підібрав хороший викладацький склад, зробив ремонт в аудиторії, бо коли зайшов в те приміщення, побачив аудиторію у жахливому стані. Я завжди кажу, що естетика формує етику. Не можна в таких умовах виховувати етику. До молодого покоління треба підходити відповідально. Мені викладацька діяльність завжди подобалася, тому вирішив взяти на себе цю відповідальність. Для мене це не є зайвим навантаженням, радше заряджаюся новою енергією.

Моя мрія — формування універсального актора, який і добре грає, і добре рухається

Бачив, як працюють в Європі чи в інших театральних школах. Прагну, дати цим дітям трішки більше. Щоб знайомилися з різними театральними школами та системами не на рівні теорії чи слів, а практично. Щоб до них приїжджали закордонні педагоги з майстер-класами. І вже здійснюю це. Днями зі студентами на моє запрошення займався міжнародний коуч Кубілай Ерделікар. Треба показувати іншу якість. Колись театральний інститут був великою брилою, яка з часом розтанула. Студенти мають одразу ходити в театр і грати хоча б епізодичні ролі. Свої заняття я з ними проводжу в опереті, на «Сцені 77». Моя мрія — формування універсального актора, який і добре грає, і добре рухається.

Читайте також Театральний вересень: які вистави покажуть у столиці

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *