Вистави Івана Уривського, Давида Петросяна та Дмитра Богомазова
Сценічні переосмислення повісті Ольги Кобилянської «Земля», драма про Гедду за мотивами твору Генріка Ібсена та відродження стилістики українського авангарду 1920-х – ми об’єднали найяскравіші події театрального Києва, які заслуговують на вашу увагу.
«Патетична соната»
Де: Молодий театр
Це історія митця, який колись обрав свій шлях. Він перетворився на голос влади, яку ненавидів, і досяг вершин у тоталітарному середовищі.
Дмитро Весельський, режисер постановки, уникає біографічної прямоти, але відкриває: роздуми про персонажа навіяні долєю Павла Тичини – геніального поета з глибокою душевною раною. Текст Миколи Куліша тут стає носієм споминів: монтажі емоцій, образів, ідей та звуків. На сцені відроджується не лише драма, а й дух українського авангарду 1920-х – мрія, згублена перспектива, відголос минулого.
«Чи одружиться нарешті Фігаро?»
Де: Молодий театр
Замість суворої класики глядачів у цьому театральному карнавалі чекає яскравий фарс-мажор із двома актами. Григор Мане, режисер, взя́в сюжет Бомарше й створив з нього іронічну притчу із непередбачуваними поворотами, жартами та енергійною театральністю.
Сценографія перетворюється на метафоричний лабіринт. Фігаро балансує між вимогами Сюзанни, хитромудрими пастками Фаншетти та діалогами Марселіни. Кожна деталь – витончені костюми, багата декорація та гра акторів, де кожна репліка дзвенить, як удар кастаньєт: чітко й з ефектом резонансу.
«Гедда Ґаблер»
Де: Театр на Подолі
Дочка генерала Гедда – не лише за статусом. Її світогляд сформований військовою муштрою, культом форми, жорстокими уявленнями про гідність і владу. Батьківський вплив перетворив її на жінку, що сприймає емоційність як ваду. Її прагнення – панувати не через призму почуттів, а через контроль.
Саме тому вона змушує колишнього коханого знищити себе, але коли ситуація виходить за межі плану, героїня розуміє марність ілюзії влади.
У версії Давида Петросяна за текстом Ібсена Гедда втілює покоління, виховане під гнітом авторитетів і правил. Вона прагне змін, краси, свободи – але не знає, як їх виразити.
«Арлезіанка»
Де: Театр Франка
«Арлезіанка» – історія несамовитого й трагічного кохання закоханого сільського хлопця Фредері до загадкової мешканки міста Арль. Засліплений пристрастю, він готує весілля, проте напередодні сталася криза… Постановники перенесли сюжет Альфонса Доде у сучасність, змінивши локацію: замість французького маєтку – ранчо на американському західному узбережжі.
Дмитро Богомазов вперше представляє українській публіці пʼєсу класика французької літератури ХІХ сторіччя, яка досі не звучала на наших сценах.
«Метод 46»
Де: Дикий театр
У виставі Олекси Гладушевського учасниці готуються до масштабного показу відомого Модного дому. Серед хаотичної підготовки організатори довершують останні деталі. Але поява Майстра, якого вони так чекали, перетворює естетичну ідею «високого мистецтва» на кошмар. Найжахливіше – неможливість покинути сцену, адже публіка сприймає це як частину вистави.
Щоб врятуватися, героїні пʼєси Катерини Пенькової «Бути майстром» йдуть на відчайдушний крок – відкрито виступають проти системи.
«Земля»
Де: Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Що означає земля для людини? Це сила, яка розпалює конфлікти й одночасно дарує життя.
Сюжет Ольги Кобилянської універсальний: подібне могло статися будь-де, адже людська натура залишається незмінною. Письменниця взяла за основу реальний випадок із вбивством у рідному селі, де злочинцем виявився рідний брат, що викликало суспільний резонанс.
Постановка Івана Уривського обʼєднує два проєкти: український та литовський (Žẽmė), створений ним для Каунаського національного драматичного театру.
