«Радіодиктант» у Києві: шана українській мові

27 жовтня відбувся 27-й Радіодиктант національної єдності, який зібрав українців з різних куточків світу для спільного написання тексту на знак шани до рідної мови.

Цього року текст під назвою «Лист, який не закінчується» написав письменник та ветеран Артур Дронь. У Києві учасники зібралися в різних установах, зокрема, у Київському політехнічному інституті, Охматдиті та Національному олімпійському комітеті.

Акція, яка стала найбільшим україномовним флешмобом, об’єднує українців та шанувальників української мови щорічно, приурочуючи до Дня української писемності та мови.

До написання диктанту долучилася і учасниця пісенного конкурсу «Дитяче Євробачення 2026» Еріка Колесніченко, яка зазначила, що завжди мріяла написати диктант.

«Я багато разів писала вдома. Мені подобалось. Я прямо думала, що колись я сюди прийду, напишу. Ну не знаю, думаю, все буде добре», — поділилася дівчина.

Серед учасників були й українські спортсмени. Президент Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт підкреслив важливість не боятися помилок, порівнюючи це зі спортом.

«Ми хочемо показати, що спортсмени ще й розвинуті грамотні люди. Головне — не боятися робити помилок. Це як в спорті: програєш — не боятися потім на наступний ранок піти тренуватися.

Так і сьогодні. Ну, звісно, що буду робити помилки. Але буду виправляти, буду потім готуватися ще. Ще буду готуватися на наступний рік», — сказав Гутцайт.

Шоумен Іван Люлєнов, який цього року вперше писав диктант, зазначив, що українська мова для нього — це боротьба та частина культури.

«Мені здавалося, що це буде складно, але я не боюся. Все буде добре. Я сподіваюся, що після цього мене не виженуть з країни, якщо я помилки зроблю (сміється). Для мене українська мова — це про боротьбу, це про частину культури.

А я також частина культури і хочу жити в Україні. Хочу, щоб вона була міцнішою, як країна. А мова — це невід’ємна частина», — сказав Люлєнов.

49-річна медсестра Охматдиту Лариса Миколаївна вперше долучилася до написання радіодиктанту, зізнавшись, що завжди добре вчилася з української мови та літератури.

«Робота, робота, і ніяк не можна було зважитися на цей диктант. А зараз мене запросила наша колега. Я спробую. В школі я добре вчилася. Українська мова — була п’ятірка, і література.

Гуманітарна наука була в мене на вищому рівні. Зараз прийшла, буду писати. Мені дуже цікаво, чи не забула я ще правопис. Взагалі, я думаю, що все вийде», — розповіла жінка.

Жанна, яка писала диктант разом із донькою Марією в лікарні, підкреслила, що диктант — це не стільки перевірка грамотності, скільки шана мові.

«Диктант — це не перевірка грамотності, це — шана нашій українській мові. Українська писемність для нас — це наше коріння, наша історія, наша гордість. Мені сподобалося, таку маленьку підказочку вони дали, що в цьому році “пів” пишеться окремо, ми продивилися анонс цьому.

Було цікаво, чи крайні слова в лапках пишуться. Як–не-як 20 років назад закінчувала школу», — розповіла Жанна.

Її донька Марія, яка перебуває в лікарні, назвала написання диктанту «легким та крутим».

Народна артистка України Наталія Сумська, яка минулого року читала текст диктанту, цього року взяла участь у його написанні, порівнюючи процеси читання та письма.

«Писання — це для орфоргафії, а читання — це для емоцій. Перевіримо потім, де тире, де крапка, ну, кому знають усі, де ставити. А зайвий раз будемо знати, де ставити тире», — зазначила Сумська.

Телеведучий Костянтин Грубич, попри сумний настрій через нічні обстріли, шукав позитив у тексті Артура Дроня та в хорошій ручці, яка, на його думку, допомагає писати краще.

«Ну, що піднімає настрій? По-перше, Артур Дронь — я вірю, що з текстом там буде все нормально. Як мінімум, не гірше, ніж торік. Потім, настрій номер два — хороша ручка.

Мені важливо, щоб дуже жирно і чітко писало — значить, я напишу гарно. Бо, якщо поганий почерк — в мене нічого не виходить», — поділився Грубич.

Гліб Стрижко, ветеран і морський піхотинець, який вперше писав радіодиктант, відчув глибокий особистісний зв’язок із текстом, назвавши українську мову своїм захистом.

«Після повернення додому я дуже довго відновлювався — близько 9 місяців. І фізична, і психологічна реабілітація. І, можливо, тому мені текст теж відгукнувся тому, що російська мова — це для мене мова полону.

Тому я чітко розумію, що це — зброя, і українська мова — це для мене мій захист. І, можливо, тому я так дуже особистісно сприйняв текст. Він мені дуже зімпонував сьогодні, тож, можливо, — елемент мого відновлення», — розповів Стрижко.

Рекордсменка з написання радіодиктанту Христина Гоянюк цього року писала його в реабілітаційному центрі Superhumans, оцінивши текст як «середньої важкості» через різноманіття розділових знаків.

«Дуже гарний текст. Дякую автору за такі теплі і гарні слова, які він вклав у написання цього радіодиктанту. Дуже багато різних розділових знаків. Є і двокрапки, і знакоклики, і запитання.

Так, середньої важкості», — зазначила Гоянюк.

Про Радіодиктант національної єдності — 2026

Традиція радіодиктанту була започаткована у 2000 році командою Українського Радіо. Текст «Лист, який не закінчується» написав письменник та ветеран Артур Дронь, який прагнув створити текст, що допоможе учасникам відчути спільність.

Цього року текст вперше читали дуетом — вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков та громадська діячка Даша Астафʼєва.

29 жовтня об 11:00 на платформах Суспільного буде оприлюднено текст диктанту для самоперевірки.

У межах акції Суспільне Мовлення також долучилося до збору на проєкт «Дронопад» фонду «Повернись живим» під гаслом «Пиши своє, збивай вороже».

Куди надсилати свій текст Радіодиктанту

Для перевірки фахівцями, написаний диктант можна:

• надіслати паперовим листом за адресою: 01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 26 (дата на штемпелі — не пізніше 28 жовтня);
• надіслати фото/скан тексту (формати .jpg, .png, .jpeg, .tiff, .pdf) на електронну адресу [email protected] до 11:00 29 жовтня.

За матеріалами suspilne.media.