362
Військовий аналітик описує потенційний вплив на операції з удару по Україні
Незважаючи на неодноразові політичні заклики до припинення бойових дій, держава-агресор продовжує здійснювати щоденні повітряні атаки не лише вздовж зон конфлікту, а й на цивільні райони, віддалені від лінії фронту.
На тлі цих подій з’являються спекулятивні повідомлення, які свідчать про те, що Росія може незабаром розгортати до двох тисяч безпілотників, начинених вибухівкою, щодня в українських міських та сільських районах.
Kashtan NEWS досліджує правдоподібність такої ескалації та оцінює, чи справді Москва має промисловий потенціал для нарощування виробництва цих смертоносних пристроїв.
Підняття тривоги
Генерал-майор Бундесверу Крістіан Фройдінг, який керує ситуаційним центром Німеччини в Україні, нещодавно заявив, що Москва має намір посилити повітряні бомбардування, розгорнувши одночасно кластери з 2000 безпілотників-смертників моделі «Шахед». Він пояснює це прогнозоване зростання розширеною російською виробничою інфраструктурою, що створює значне навантаження на українську протиповітряну оборону.
Ці попередження слідують за попередніми прогнозами українських експертів щодо потенційних нічних атак тисяч дронів. Однак речник Повітряних сил України Юрій Ігнат застерігає від посилення таких прогнозів, зазначаючи про їх використання кремлівськими пропагандистськими мережами.
Реалії виробництва
Військовий аналітик Дмитро Снєгірьов з неурядової організації «Спільна справа» заперечує заяви про неминуче масове розгортання дронів. Аналізуючи нещодавні схеми атак, він зазначає, що хоча 21 липня Росія запустила приблизно 200 дронів «Шахед» разом із БПЛА-приманками, наступних ночей було задіяно лише десятки.
«Поточні оперативні дані суперечать заявам про можливості запуску тисячі дронів. Фактичне одночасне розгортання залишається значно нижчим за панікьорські прогнози», – заявляє Снєгірьов.
Виробничі обмеження
До українських ударів по військово-промислових цілях щорічне виробництво безпілотників у Росії наближалося до 50 000 одиниць. Стратегічні бомбардування таких об’єктів, як комплекс Єлабуга в Татарстані (розрахований на 6 000-10 000 безпілотників на рік) та несправний Кронштадтський завод у Москві значно знизили обсяг виробництва. Поточні оцінки показують, що щорічно випускається 45 000-50 000 безпілотників «Геран-2»/«Геран-3», а щоденне виробництво 170 безпілотників-приманок потенційно зросте до 190 до кінця року.
Перебої в ланцюжку поставок
Українські війська систематично атакували постачальників компонентів для безпілотників, завдаючи ударів по виробництву оптоволоконних систем у Саранську, заводах акумуляторів у Єльці та виробниках систем керування у Таганрозі. Міжнародна співпраця ще більше обмежує можливості Москви, а ізраїльсько-американські удари по іранських об’єктах зменшують можливості Тегерана підтримувати російські програми розробки безпілотників.
«Перенесення виробництва до Північної Кореї виглядає ймовірним, використовуючи робочу силу для постачання як російських, так і північнокорейських збройних сил», – зазначає Снєгірьов.
Тактична адаптація
Російські війська застосували розроблену Україною тактику «зграї», розгортаючи кластери безпілотників для подолання протиповітряної оборони. Під час нещодавнього штурму Києва понад 50 шахедів скоординували атаки, щоб забезпечити часткове проникнення. Снєгірьов наголошує, що жодна система оборони не гарантує абсолютного захисту, посилаючись на 84% показник перехоплення Ізраїлем під час повітряних бомбардувань.
«Критика української протиповітряної оборони за епізодичні порушення ігнорує глобальні реалії. Навіть передові системи дозволяють переносити певне корисне навантаження через багаторівневу оборону», – підсумовує аналітик.
Євген ДЕМ’ЯНОВ