Коротко: До 35-ї річниці незалежності України Kyiv Post запускає спеціальну серію матеріалів, що відстежує розвиток вільної української преси — від підпільних видань і радянської цензури до розслідувальної журналістики та висвітлення війни. Серія досліджує, як свобода слова стала наріжним каменем суверенітету, демократії та національної стійкості України.
З нагоди 35-ї річниці сучасної незалежності України Kyiv Post розпочинає міні-серію, присвячену одному з визначальних досягнень державності: становленню вільної, стійкої української медіа-спільноти.
У ній буде розглянуто, як українська вільна преса виникла з-під цензури, витримала політичний та олігархічний тиск і стала опорою національної стійкості, особливо в умовах захисту територій та демократичного голосу країни від російської війни.
Декларація незалежності України від 24 серпня 1991 року не лише перекроїла карту Європи. Вона відкрила суспільний простір для народу, якому довгий час відмовляли у праві розповідати власну історію. Після поколінь імперської цензури та радянського контролю українці почали будувати не лише демократичні інститути, а й культуру відкритого діалогу, критичного аналізу та громадської довіри.
Розвиток вільної преси, отже, є центральним елементом історії української незалежності. Від радянської “гласності” та перших нецензурованих видань, через хаос 1990-х, олігархічний тиск, розслідувальну журналістику, Помаранчеву революцію, Революцію Гідності до повномасштабної війни з Росією — українські медіа відображали та формували боротьбу країни за самовизначення.
Незалежність України доводилося відстоювати у парламенті, на вулицях, у редакціях, на полі бою та за кордоном. Вільна преса викривала корупцію, кидала виклик авторитарним звичкам, документувала російську агресію, протидіяла дезінформації та зберігала суспільну пам’ять.
Тема набуває особливої актуальності в умовах війни. Українські медіа залишаються різноманітними та стійкими, але стикаються з агресією, економічними труднощами, обмеженнями на лінії фронту, державним тиском та колосальним викликом російської інформаційної війни. За таких умов журналістика — це не просто професія. Це частина національної стійкості.
Серія, що стартує 27 серпня, простежить розвиток української вільної преси від пізньорадянського періоду до сучасної воєнної медіа-сцени: перші незалежні ЗМІ, ринок медіа після 1991 року, олігархічний вплив, цензура, онлайн- та розслідувальна журналістика, реформа суспільного мовлення, медіа-активізм часів Майдану та дилеми висвітлення подій під час воєнного стану.
Ключове питання просте, але життєво важливе: що означає вільна преса для країни, чия незалежність все ще під загрозою? Для України свобода слова — це не демократична прикраса. Це міра суверенітету — свобода знати, досліджувати, пам’ятати та говорити власним голосом.
Серія розпочнеться з нагадування про те, як незалежна українська журналістика виникла з таємних мереж та підпільних видань під час розпаду Радянського Союзу, і хто були її перші піонери (автор — Богдан Нагайло). У подальших частинах, підготовлених Сергієм Костежем, четверо відомих журналістів згадають, як молода незалежна преса справлялася з викликами в телебаченні (Оксана Соколова), регіональних та онлайн-медіа (Сергій Нікітенко), бізнес-журналістиці (Дмитро Кошовий) та розслідувальній журналістиці (Анна Бабінець).
Ми запрошуємо вас насолодитися цією спеціальною серією, яку ми підготували для вас.